Рішення

від 27.02.2015 по справі 908/6354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2015 Справа № 908/6354/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРПРОФ» (вул.Щекавицька, буд. 40/37, кв. 52, м. Київ, Київська область, 04070; код ЄДРПОУ 36867347),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» (бул. Б.Хмельницького, буд. 24«А», м. Маріуполь, Донецька область, 87500, тел. (0629) 33-34-07; код ЄДРПОУ 33653812),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Стороженко Б.В. - дов. №262 від 23.12.2014;

від відповідача: Продун Г.М. - дов. №01-1587 від 07.07.2014;

про: стягнення 1808925,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРПРОФ» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» 1808925,18 грн., які складаються з 1289384,85 грн. основного боргу, 225660,01 грн. пені, 261345,43 грн. втрат від інфляції та 32534,89 грн. 3% річних.

Ухвалою від 30.12.2014р. порушено провадження у справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

З метою витребування додаткових доказів, для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

Позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог. Зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України, не порушує трав та інтересів сторін - учасників судового процесу та третіх осіб, тому судом приймаються до розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача 1172395,18 грн. основного боргу, 69086,34 грн. пені та 19590,06 грн. 3% річних.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема зазначив, що спір виник внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки № 02-09/2013-12 від 12.09.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Заборгованість за договором на момент вирішення спору 1172395,18 грн. Тривала затримка оплати вартості поставленої продукції слугувала підставою для застосування до суми основного боргу курсової різниці та нарахування сум пені та річних. Разом з цим, позивач просить судові витрати віднести на відповідача, та повернути частину судового збору у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в сумі 922650,15 грн., при цьому у відзиві на позовну заяву заперечив проти збільшенням суми основного боргу у зв'язку із підвищенням офіційного курсу Євро. Вважає, що вартість товару фіксована і не може змінюватись в односторонньому порядку. Надав контррозрахунок сум пені та річних.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

12.09.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРПРОФ» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» (покупець) був укладений договір поставки № 02-09/2013-12, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити у власність відповідача продукцію, асортимент, кількість та ціна якої визначаються у рахунках-фактурах, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти поставлену продукцію та оплатити її на умовах та в порядку, визначених даним договором.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6.1 Договору вартість договору визначається з урахуванням всіх сум, зазначених сторонами у відповідних рахунках фактурах Постачальника або специфікаціях.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 1829524,85 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №208 від 19.11.2013р. на суму - 136488,89грн.

- видатковою накладною №209 від 19.11.2013р. на суму - 50959,23грн.

- видатковою накладною №8 від 23.01.2014р. на суму - 729269,35грн.

- видатковою накладною №9 від 23.01.2014р. на суму - 58893,63грн.

- видатковою накладною №19 від 11.02.2014р. на суму - 115071,53грн.

- видатковою накладною №20 від 11.02.2014р. на суму - 738842,22грн.

Факт отримання зазначеної у накладних кількості продукції підтверджується підписом уповноваженої особи та на накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №540 від 19.11.2013р., №19 від 23.01.2014р. та №39 від 11.02.2014р.

Відповідно до п. 6.3 договору порядок розрахунків визначається в рахунках фактурах Постачальника або специфікаціях, які становлять невід'ємну частину даного договору.

За поставлену продукцію позивач виставив відповідачу на оплату рахунки: №202 від 19.09.2013р.; №221 від 02.10.2013р.; №222 від 02.10.2013р., що також підтверджується зазначенням даних рахунків на оплату в видаткових накладних та довіреностях відповідача №540 від 19.11.2013р. і №39 від 11.02.2014р.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Згідно з ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 4.3 Договору товар вважається поставленим постачальником в момент підписання сторонами відповідних видаткових накладних або актів приймання-передачі товару.

А пунктом 6.5 договору передбачено, що сторони мають право змінити та (або) деталізувати умови та строки проведення платежів шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору або шляхом передбачення особливостей розрахунків у відповідному рахунку-фактурі або специфікації .

Згідно розділу «Умови оплати Товару» Специфікації №1, що є додатком №1 до Договору встановлено, що загальна сума Специфікації №1 складає: 1534270,35 грн., в тому числі ПДВ - 255711,73 грн., що є еквівалентом 144672,72 Євро, згідно офіційного курсу НБУ України на 12.09.2013р. (1 євро = 10,605112 грн.). Сума Специфікації в Євро є фіксованою та не підлягає зміні. У випадку, якщо курс Євро, встановлений НБУ України, буде відрізнятися від фіксованого в даній Специфікації більше чим на 2%, сума платежу в гривнях може бути збільшена пропорційно курсу встановленого НБУ на день виконання оплати. Дане визначення еквівалента гривні до Євро передбачено також в Специфікаціях №2, №3 до Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції, належним чином не виконав, протягом дії договору здійснив лише часткову оплату. У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, та зміною офіційного курсу Євро більше ніж на 2%, позивач при розрахунку суми основного боргу застосовував курс Євро у 19,421120 грн. станом на 11.12.2014р. (дату підготовки позовної заяви). З урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем та офіційного курсу Євро на зазначену дату заборгованість за договором (сума основного боргу) складає 1172395,18 грн.

Заперечення відповідача щодо не можливості зміни ціни договору у односторонньому порядку судом до уваги не приймаються виходячи з умов договору а також домовленостей, зафіксованих у Специфікаціях до договору.

Так, в п.2 Договору зазначено, що ціна на товар фіксується в момент підписання сторонами відповідної специфікації або виставлення відповідного рахунки-фактури Постачальником. Ціни можуть бути змінені виключно на підставі взаємної домовленості сторін. Специфікації №1, №2 та №3, є своєрідною домовленістю сторін щодо асортименту, кількості, ціни товару, а також порядку розрахунків, зокрема в них зазначено:, «Сума Специфікації в Євро є фіксованою та не підлягає зміні. У випадку, якщо курс Євро, встановлений НБУ України, буде відрізнятися від фіксованого в даній Специфікації більше чим на 2%, сума платежу в гривнях може бути збільшена пропорційно курсу встановленого НБУ на день виконання оплати».

Підписуючи Специфікації, відповідач усвідомлював ймовірність зміни офіційного курсу валюти та надав згоду на здійснення перерахунку боргу за курсом Євро на момент здійснення розрахунків.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Слід зазначити, що саме договірна ціна на поставлену продукцію позивачем не змінювалась. А зобов'язання відповідача сплатити окрім суми боргу різницю згідно збільшенню курсу гривні по відношенню до Євро є тотожнім інфляційної складової внаслідок знецінення гривні.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на період прострочення, від суму вчасно несплачених грошових коштів за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості товару, зазначеної у відповідній специфікації або рахунку-фактурі.

Позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, проте сума пені перевищила 69086,34 грн. - 5% від загальної вартості поставленої за договором продукції (1751043,19 грн.). Виходячи з цього, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 69086,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 19590,06 грн. річних. Розрахунок річних ретельно перевірений в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» 1172395,18 грн. основного боргу, 69086,34 грн. пені та 3% річних в сумі 19590,06 грн., оскільки в цій частині вони заявлені правомірно та обґрунтовано.

Судові витрати, в частині задоволених позовних вимог віднести на відповідача, та з урахуванням зменшення позовних вимог зайве сплачений судовий збір повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» (бул. Б.Хмельницького, буд. 24«А», м. Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ 33653812) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРПРОФ» (вул.Щекавицька, буд. 40/37, кв. 52, м. Київ, Київська область, 04070; код ЄДРПОУ 36867347) 1172395 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 18 коп. основного боргу, 69086 (шістдесят дев'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 34 коп. пені 19590 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 06 коп. 3% річних та 25221 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять одну) грн. 43 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути позивачу зайве сплачений судовий збір в сумі 10957,07 грн., про що винести відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 27.02.2015р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 04.03.2015р.

Суддя С.А.Гончаренко