Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/2590/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015№910/2590/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Целіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТ І КО" простягнення 158 374,60 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кононеченко О.М. - представник за дов.;

від відповідача: не з»явились.

В судовому засіданні 02.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТ І КО" про стягнення 158 374,60 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляційних, штрафу, 3% річних та пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2590/15-г, розгляд справи призначений на 02.03.2015.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 02.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.08.2014 між позивачем (продавець за договором) та відповідачем (покупець за договором) укладений договір купівлі-продажу №К/99/14, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, передати у власність покупцеві рідкі комплексні добрива власного виробництва (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.

Найменування, кількість, ціна товару, а також інша необхідна інформація вказується продавцем у додатку №1, який є невід»ємною частиною цього Договору, згідно п. 1.2 Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 2.3 Договору, покупець здійснює оплату в розмірі 100% від загальної суми, що визначена додатком №1 та пунктом 2.1 цього Договору, після чого покупець отримує змогу отримати товар на протязі 10 календарних днів з моменту подання письмової заявки на отримання товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 25% річних.

У разі порушення строків оплати більше ніж на 10 календарних днів, покупець крім пені передбаченої п. 4.2 Договору, зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін й діє до 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань щодо умов договору та додатків.

Відповідно до видаткової накладної №448 від 11.08.2014, позивач поставив за Договором відповідачу товар на суму 131 488,50 грн., а представник відповідача за довіреністю №7 від 11.08.2014 отримав вказаний у накладній товар.

Як свідчить видаткова накладна №2 від 28.11.2014, відповідач повернув позивачу товар на суму 20 388,50 грн.

Тобто, між сторонам укладений договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач повинен оплатити позивачу товар на суму 111 100,00 грн. Однак позивач у прохальній частині позовної заяви помилково вказав суму основного боргу у розмірі 111 488,50 грн. без будь-якого документального підтвердження.

20.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою №109 про сплату заборгованості у розмірі 24 315,00 грн.

Належних доказів сплати коштів у розмірі 111 100,00 грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх документального підтвердження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 111 100,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо заявленої суми основного боргу позивач в порядку ст. 33 ГПК України, не довів суду належними та допустимими доказами.

Крім цього, позивач заявив до стягнення пені - 11 934,87 грн., 25% річних - 11 414,38 грн., інфляційних втрат - 12 776,50 грн., штрафу - 11 148,85 грн.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних та інфляційних втрат, перевіривши здійснений позивачем розрахунок поданий до суду, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Таким чином, суд перевірив розрахунок пені, 25% річних та інфляційних втрат та визнав його обґрунтованим.

В частині штрафу, суд зазначає, що він був не вірно розрахований з суми основного боргу - 111 488,50 грн., тому підлягає задоволенню штраф у розмірі 11 110,00 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу у розмірі 111 100,00 грн., пені - 11 934,87 грн., 25 % річних - 11 414,38 грн., штрафу - 11 110,00 грн., інфляційні - 12 751,52 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Ціну позову позивач зазначив - 158 374,60 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 3 175,26 грн., однак позивач згідно платіжного доручення № 5 від 09.01.2015 на суму 3 167,49 грн. Тобто недоплата становить 7,77 грн., що підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТ І КО" (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 66, код 37782715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, код 19417174) суму основного боргу - 111 100,00 грн. (сто одинадцять тисяч сто гривень 00 коп.), пеню - 11 934,87 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 87 коп.), 25% річних - 11 414,38 грн. (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 38 коп.), інфляційні втрати - 12 751,52 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 52 коп.), штраф - 11 110,00 грн. (одинадцять тисяч сто десять гривень 00 коп.) та 3 166,21 грн. (три тисячі сто шістдесят шість гривень 21 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, код 19417174) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7,77 грн. (сім гривень 77 коп.).

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова