Постанова

від 02.03.2015 по справі 920/675/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 920/675/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Ногіної О.М., посвідчення № 008307, від 09.10.12р.

позивача - не з'явився,

відповідача - Клещенко О.М., довіреність № 718/07, від 24.03.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №758 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.15 у справі № 920/675/14

за позовом - в.о. Роменського міжрайонного прокурора Сумської області в інтересах держави в особі - Державної екологічна інспекція у Сумській області, м. Суми,

до - Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина", м. Ромни Сумської області,

про стягнення 146489,87 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 січня 2015 року (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2 В, Ідентифікаційний код 00235890) збитки в сумі 146489,87 грн., завдані державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (пров. Громадянський, 1, м. Суми, ВПЗ 40000 а.с. 1, Ідентифікаційний код 34932508), із зарахуванням 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності до спеціального фонду Державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в доход місцевих бюджетів, у тому числі: до спеціального фонду міського бюджету Роменської міської ради Сумської області - 50 відсотків та до спеціального фонду бюджету Сумської області - 20 відсотків. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2 В, Ідентифікаційний код 00235890) до Державного бюджету м. Суми (отримувач коштів: УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593, код банку отримувача (МФО): 837013, рахунок отримувача: 31218206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 2929,80 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

25 лютого 2015 року Роменським міжрайонним прокурором Сумської області було надано відзив (вх.№3157), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

25 лютого 2015 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області було надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№3158), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

У судове засідання, яке відбулось 02 березня 2015 року з'явився прокурор, представник відповідача, інші учасники спору своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка Роменського міжрайонного прокурора Сумської області та представника Державної екологічна інспекція у Сумській області, не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.01.2014 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача, за результатами якої встановлено факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порушення вимог статей 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що підтверджується Протоколом про адміністративне правопорушення №005161 (Том 1 а. с.22), Постановою про накладення адміністративного стягнення №005161 (Том 1 а. с.23) актом перевірки від 24.01-31.01.2014 року (Том 1 а. с.12-14).

Під час перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища встановлено, що відповідачем додатково введені в експлуатацію твердопаливні котли марки КТ-2-95 в кількості 7 одиниць, викиди забруднюючих речовин від яких здійснюються наднормативно внаслідок відсутності дозволу на викиди в атмосферне повітря, для зазначеного паливовикористовуючого обладнання.

Таким чином, у період з 15.12.2013 року по 05.02.2014 рік відповідачем здійснювалися наднормативні, тобто без спеціального дозволу, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, внаслідок чого державі завдано збитки.

На підставі матеріалів проведеної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Сумській області, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009 року за № 48/16064, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 15.12.2013 року по 05.02.2014 року, який дорівнює 146489,87 грн.

Для вирішення цього питання, на оплату визначеного збитку в розмірі 146489,87 грн. позивач направив відповідачу претензію № 957/08-14 від 08.04.2014 року.

Однак, як зазначають прокурор та позивач, відповідач завдані державі збитки в розмірі 146489,87 грн. не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.

Господарським судом Сумської області з огляду на доведеність на фактичність позовних вимог було стягнуто збитки в розмірі 146489,87 грн.

Відповідач не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції в обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на невірності розрахунку розміру збитків, обґрунтовуючи це, як взяттям позивачем в основу розрахунку невірного періоду часу здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, так і обранням невірного коефіцієнту, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішення господарського суду Сумської області від 16.01.15 у справі № 920/675/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, а саме Протоколом про адміністративне правопорушення №005161 (Том 1 а. с. 22), що відповідачем було здійснено викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від котлів КТ-2-95, що використовуються для опалення, без дозволу на викид в атмосферне повітря.

Зі змісту Акту позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря ПАТ "Роменський завод "Тракторозапчастина" (Том 1 а. с.12-14) вбачається, що відповідачем було прийняте рішення про використання альтернативного виду палива, в зв'язку з чим додатково встановлені твердопаливні опалювальні котли марки КТ-2-95 в кількості 7 одиниць. В якості палива використовувалось вугілля. При цьому дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для зазначеного паливовикористовуючого обладнання відсутній.

Колегія суддів зазначає, що положенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу.

Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно пунктом е) частини першої статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року.

Так пунктом 2.1.2 Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2.2 Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 4.1 Методики, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Згідно пункту 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Розрахунки збитків, завданих відповідачем державі на загальну суму 146489,87 грн. за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, у зв'язку з вказаним порушенням, здійснено позивачем на підставі Методики, встановлених під час перевірки обставин та складеного за результатами її проведення акту перевірки від 24.01.-31.01.2014 року.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.07.2001 року, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов'язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (викид в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу), наявність шкоди (збитки в розмірі 146489,87 грн.) та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитки спричинені внаслідок скидання відповідачем в період з 15.12.2013 року по 05.02.2014 року забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу).

Доводи прокурора стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок викидів в атмосферу забруднюючих речовин без спеціального дозволу підтверджуються документами, складеними за результатами перевірки.

З урахуванням вищевказаного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми збитків суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 146489,87 грн. є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача стосовно невірності розрахунку розміру збитків.

Так відповідач зазначає на необхідність розрахунку збитків навколишньому природному середовищу починаючи з моменту виявлення порушення, зазначаючи безпосередньо на початковій даті розрахунку - 29.01.2014 року.

Втім, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що по-перше, початковою датою виявлення порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме положення статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" є 24 січня 2014 року. А по друге, у відповідності до пункту 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Тобто, при встановленні часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду враховується увесь відпрацьований ним час.

Дана позиція також підтримується й Вищим господарським судом України. Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими суд", збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Судом апеляційної інстанції зауважується, що відповідачем самим було визначено фактично відпрацьований час опалювальних агрегатів типу КТ-2.

Так в матеріалах справи наявна довідка Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" від 31.01.2014 року №245/09 (Том 1 а.с.20) з зазначенням, що використання опалювальних агрегатів типу КТ-2 на твердому паливі, розпочато 15 грудня 2013 року.

В листі від 11 лютого 2014 року №355/09 (Том 1 а.с.21) відповідачем було визначено, що станом на 05 лютого 2014 року котли опалювальні твердопаливні типу КТ-2 кількості 7 одиниць відпрацювали на опалення приміщень в середньому 600 годин кожен.

Одночасно колегія суддів наголошує на неправомірності твердження відповідача стосовно взяття в основу розрахунку невірного коефіцієнту, що враховує народногосподарське значення населеного пунку - 1,25. На думку відповідача, позивачем при розрахунку суми збитків, необхідним було застосовування коефіцієнту, що враховує народногосподарське значення населеного пунку - 1,00, оскільки м. Ромни є районним, а не обласним центром.

Втім дане твердження відповідача є безпідставним враховуючи наступне.

У відповідності до пункту 4.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою:

З = m х 1,1П х A х Кі х Кт де

З - розмір збитків, грн;

m - маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно,

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

A - безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючої речовини;

К т - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В положенні пункту 4.3. визначено, що коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості (Кт), залежить від чисельності мешканців населеного пункту, його народногосподарського значення і розраховується за формулою

Кт = Кнас х Кф, де:

Кнас - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту та визначається згідно з додатком 1;

Кф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту та визначається згідно з додатком 2.

В додатку 2 до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зазначається про необхідність застосування окремого коефіцієнту народногосподарського значення в залежності від типу населеного пункту.

Так за умови, що населений пункт є організаційно-господарським та культурно-побутовим центром місцевого значення з перевагою аграрно-промислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування) та села необхідно застосовувати коефіцієнт 1,00.

За умови, що населений пункт є багатофункціональним центром, центром з перевагою промислових і транспортних функцій (республіканський та обласні центри, міста державного, республіканського, обласного значення) необхідним є застосування коефіцієнту 1,25.

Якщо населений пункт, віднесений до курортних вбачається необхідність застосування коефіцієнту 1,65.

З огляду на вищенаведене, визначальним при обранні відповідного коефіцієнту, що враховує народногосподарське значення населеного пункту є встановлення типу населеного пункту (районний центр, місто, селище районного підпорядкування, село, республіканський та обласний центр, місто державного, республіканського, обласного значення, курортний населений пункт).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Указом Президії Верховної Ради Української РСР "Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування" від 30.12.1962 року, враховуючи значне зростання промислового виробництва і економіки окремих міст, збільшення чисельності їх населення, місто Ромни було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

"Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР", затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року № 1654-X зазначено, що адміністративно-територіальними одиницями Української РСР є: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада, село і селище. До міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських - села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості.

Частина 7 даного положення визначає, що до категорії міста обласного підпорядкування може бути віднесено міста, які є економічними і культурними центрами, має розвинуту промисловість, комунальне господарство, значний державний житловий фонд, з кількістю населення понад 50 тисяч чоловік, якщо для подальшого економічного і соціального розвитку цих міст доцільно встановити безпосереднє керівництво ними з боку обласних організацій.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з прийняттям Конституції України у 1996 році в нормативно-правових актах введено категорії населених пунктів - міста обласного і районного значення, які за своїм правовим статусом відповідають містам обласного і районного підпорядкування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на сьогоднішній час, місто Ромни є містом обласного значення (підпорядкування), з розвинутою промисловістю, будучи економічним і культурним центром. У зв'язку з чим, позивачем при розрахунку суми збитків, було правомірно взято коефіцієнт народногосподарського значення як для міста обласного значення - 1,25.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.15 у справі № 920/675/14 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 16.01.15 у справі № 920/675/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06 березня 2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.