Рішення

від 24.02.2015 по справі 1227/4360/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/205/15 Головуючий 1 інстанції - Юзефович І.О.

Справа № 1227/4360/2012 Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія:земельні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Управління Держземагенства у місті Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Сєвєродонецького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2014 року за позовом Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Управління Держкомзему в місті Сєвєродонецьку Луганської області до Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року Лисичансько-Рубіжанський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, Держкомзему в м. Сєвєродонецьку звернувся до суду з зазначеним позовом. Просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради № 2793 від 26 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2»;

- визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЕ № 885310, виданий 27 березня 2009 року ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку в районі будинку АДРЕСА_1, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- зобов'язати ОСОБА_2 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в районі будинку АДРЕСА_1, та повернути її до земель запасу Сєвєродонецької міської ради.

Посилався на те, що рішенням Сєвєродонецької міської ради №2793 від 26 грудня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, район будинку АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі цього рішення Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_2 одержав спірний державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

При проведенні перевірки передачі спірної земельної ділянки у приватну власність Лисичансько-Рубіжанською міжрайонною природоохоронною прокуратурою встановлені порушення ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 19, 39, 51, 52 Земельного кодексу України та ст.ст. 25, 27 Закону України «Про рослинний світ».

Спірне рішення міської ради та державний акт суперечать діючому земельному і природоохоронному законодавству України.

ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням установленого законом порядку, оскільки така знаходилася на землях лісопаркової зони - Парку культури та відпочинку ім. Горького м. Сєвєродонецька і відносилася до земель рекреаційного призначення, при цьому рішення про зміну цільового призначення земель Парку культури та відпочинку ім. Горького м. Сєвєродонецька не приймалося.

Відповідач Сєвєродонецька міська рада, в особі свого представника, позов визнала.

Представник ОСОБА_2 у письмових запереченнях позов не визнав, посилаючись на його недоведеність.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від від 09 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури йдеться про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

У суді апеляційної інстанції представник прокуратури апеляційну скаргу підтримала.

Сєвєродонецька міська рада належним чином повідомлялась про час та місце судового розгляду, але явку свого представника в судове засідання не забезпечила, у письмовій заяві позов визнала у повному обсязі та просила розглядати справу за відсутності представника (т.3 а.с.7).

ОСОБА_2, на адресу якого неодноразово (сім разів) направлялись судові повістки, які повертались за закінченням терміну зберігання та на сайті «Судова влада України» розміщались повідомлення про рогляд справи, до суду не з'явився. При цьому, судовою колегією додатково з'ясовувалась інформація про місце реєстрації відповідача та було встановлено, що таке не змінилося (т.3 а.с.30,31,57).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, створення судом належним умов розгляду справи у суді, неприпустимість зловживання процесуальними права учасниками процесу, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 13 Конституції України проголощує, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Згідно ст. 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 52 ЗК України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Матеріалами справи встановлено та підтверджується письмовими доказами, що прокурором Лисичансько - Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при прийнятті рішень органом державної виконавчої влади. В ході перевірки було виявлено, що земельна ділянка, право власності на яку набув ОСОБА_2 на підставі спірного державного акту, розташована на землях рекреаційного призначення, що є порушеннями норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки при подачі на розгляд місцевої державної адміністрації погоджується з природоохоронним органом.

За приписами ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2258 від 07 грудня 1999 року згідно з відповідним проектом відведення, надано у тимчасове довгострокове коритування, строком на 25 років, ТОВ фірма «Вісла» земельну ділянку площею 25,000 га під парк культури та відпочинку ім. Горького та встановлено категорію даної земельної ділянки - «землі рекреаційного призначення» (т.1 а.с.200). Цільове призначення даної земельної ділянки було визначено відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції 1991 року, чинного на момент прийняття рішення) Сєвєродонецькою міською радою - уповноваженим органом місцевого самоврядування .

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №76 від 16 січня 2001 року парку культури та відпочинку ім. Горького з 01 січня 2001 року було надано статус лісопаркової зони (т.1 а.с.199). Зазначене рішення прийнято відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування України» та п.2 ст. 20 ЗК України (в редакції 2001 року).

За інформацією управління Держкомзему України у м. Сєвєродонецьк рішення про зміну цільового призначення земель Парку культури та відпочинку - лісопаркової зони, не приймались.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №768 від 19 червня 2003 року було припинене право користування ТОВ «Вісла» на земельну ділянку площею 25,000 га, на якій розташовано парк культури та відпочинку ім. Горького та ці землі були зараховані до земель резервного фонду міської ради.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2793 від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га (1000 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 (приміська зона), за рахунок земель міської ради; категорія земель - землі житлової забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)). Це рішення було прийняте на підставі рішення сесії міської ради №2167 від 22 травня 2008 року «Про дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земелдьних ділянок під будівництво та обслуговування житлових будинків» (т.1 а.с.6).

На підставі цього рішення 27 березня 2009 року ОСОБА_2 був виданий державний акт серії ЯЕ № 885310 на право приватної власності на земельну ділянку в районі будинку АДРЕСА_1, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.7).

З комісійного висновку спеціалістів ТОВ «Землевпорядна фірма Лан» від 01 квітня 2011 року вбачається, що на час відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, що унеможливлює виділення спірної земельної ділянки для житлової забудови (т.1 а.с.15-19) .

Спеціалізованою установою - ТОВ «Землевпорядна фірма «Лан» було виконано наземну геодезичну зйомку, якою підтверджене знаходження земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2, на землях лісопаркової зони - Парку культури та відпочинку ім. Горького м. Сєвєродонецька (т.1 а.с.20).

Наказом Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області № 59 від 10 червня 2011 року були скасовані висновки Управління Держкомзему у м.Сєвєродонецьку від 17 березня 2008 року № 656 «Про погодження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1» та від 16 грудня 2008 року №1125 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2» (т.1 а.с.72-74).

Листом відділу містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради від 15 березня 2011 року № 180 підтверджено, що згідно генарального плану міста спірна земельна ділянка розташована на території Парку культури та відпочинку (т.1 а.с.9).

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04 квітня 2012 року, який набрав законної сили, виконуючого обов'язки начальника відділу містобудівництва та архітектури Сєвєродонецької міської ради - головного архітектора міста Сєвєродонецька - ОСОБА_3, було визнано винним у тому що він допустив службову недбалість, яка потягла важкі наслідки. Зокрема, ОСОБА_3 погодив акт вибору спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку від 22 січня 2008 року, а також склав та видав завідомо неправдивий офіійний документ - висновок №99 від 24 січня 2008 року до матеріалів вибора спірної земельної ділянки площею 0,1000 га, та виготовив проект рішення сесії про дозвіл на виготолення проекту землеустрою по відвенню земельної ділянки під будіництво та обслуговування індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 Наслідком таких протиправних дій стало прийняття на сесії Сєвєродонецької міської ради рішення від 22 травня 2008 року, яке в свою чергу, стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення №2793 від 26 грудня 2008 року та видачі спірного державного акту ОСОБА_2, чим сприченено шкоду державним та громадським інтересам на суму 206 899 гривень (т.3 а.с.43-55).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, зокрема, вважав, що відсутні достовірні підтвердження того, що площа парку зменшилась внаслідок відведення земельної ділянку відповідачу ОСОБА_2

Судова колегія з таким висновком не погоджується, оскільки такий не грунтується на законі.

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач Сєвєродонецька міська рада, в особі свого представника позов визнала. У порушення положень ст.174 ЦПК України, суд у своєму рішенні не зазначив підстави, з яких він не приймає визнання позову одним з відповідачів.

Системний аналіз наявних у матеріалах справи письмових доказів, дає підстави для висновку про незаконність спірних рішення та державного акту.

Судова колегія вважає встановленим той факт, що що спірна земельна ділянка виділена із земель лісопаркової зони - парку культури та відпочинку ім. Горького.

За результатами наземної геодезичної зйомки земельна ділянка, загальною площею 25,0 га, під парком культури та відпочинку ім. Горького має чітко визначені межі у вигляді паркану окрім частини за озером, де межа проходить по просіці. Зазначені на плані межі земельних ділянок, відведених у власність фізичним особам, зокрема і ОСОБА_2, знаходяться на території парку культури та відпочинку ім. Горького. Інформація Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку в листі за №3045 від 15 березня 2011 року стосовно того, що площа парку культури та відпочинку ім. Горького станом на зазначену дату становить 25 га є недостовірною , оскільки внаслідок відведення земельних ділянок громадянам площа парку була зменшена на 0,6950 га і складає 24,3050 га.

Про це йдеться у комісійному висновку спеціалістів ТОВ «Землевпорядна фірма Лан» від 01 квітня 2011 року, який судова колегія вважає належним та допустимим доказом. Жодних доказів, які б спростовували цей висновок, ОСОБА_2 суду не надав.

Отже, правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування -спірне рішення Сєвєродонецької міської ради №2793 від 26 грудня 2008 року, суперечить ст.ст.39,52 ЗК України, ст. 60 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»,

ст.ст.25,27 Закону України «Про рослинний світ», є незаконним, та відповідно ч.1 ст.21 ЦК України, підлягає скасуванню.

Оскільки спірний державний акт серії ЯЕ №885310 від 27 березня .2009 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010941900077, було видано на підставі незаконного рішення сесії міської ради, то він також є недійсним та підлягає скасуванню, а незаконно зайнята спірна земельна ділянка - поверненю до земель запасу Сєвєродонецької міської ради.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Управління Держземагенства у місті Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького районного суду Луганської області від 09 жовтня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради № 2793 від 26 грудня 2008 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2».

Визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЕ № 885310, виданий 27 березня 2009 року ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку в районі будинку АДРЕСА_1, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в районі будинку АДРЕСА_1, та повернути її до земель запасу Сєвєродонецької міської ради.

Стягнути з ОСОБА_2 та Сєвєродонецької міської радисудовий збір в дохід держави в сумі по 121,80 гривень з кожного.

Ріщення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді