Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/25730/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа № 910/25730/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель»

до Республіканського вищого училища фізичної культури

про стягнення 6 476, 59 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Ліснича М.С. за довіреністю б/н від 03.03.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Республіканського вищого училища фізичної культури (далі - відповідач) про стягнення 6 476, 59 грн., в тому числі 5 993, 04 грн. основного боргу та 483, 55 грн. пені. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25730/14, розгляд справи призначено на 09.12.2014 р.

У судовому засіданні 09.12.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що спір між сторонами може бути вирішено лише після звірки розрахунків між сторонами.

Також, представник відповідача заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2015 р.

У судовому засіданні 15.01.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування від відповідача копії Журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, Книги складського обліку запасів (Журналу прийому та витрат продуктів харчування) за 2014 рік, Посадових обов'язків завідувача та комірника їдальні станом на 2014 рік. Крім того, позивач просить зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі міста Києва надати інформацію щодо реєстрації та обліку бюджетних та фінансових зобов'язань відповідача за Договором № 05-1/2 про закупівлю товарів за державні кошти від 05.02.2014 р.

Також, від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначається про те, що поставки товару за спірними накладними здійснювались на підставі усних заявок відповідача; відповідні товари були прийняті відповідачем, про що свідчить підпис відповідального робітника відповідача та відбиток його печатки на відповідних накладних; за змістом довідки ПАТ «ВТБ Банк» розрахунки відповідачем за товар, отриманий на підставі накладних № 99 від 30.04.2014 р., № 107 від 06.05.2014 р., № 111 від 06.05.2014 р. та № 114 від 07.05.2014 р. не проводились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. було вирішено призначити колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. справу № 910/25730/14 передано на розгляд колегії суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 910/25730/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р., у зв'язку з направленням Головуючого судді Ломаки В.С., а також суддів Васильченко Т.В. та Любченко М.О. на навчання до Національної школи суддів України у період з 16.02.2015 р. по 27.02.2015 р. на підставі наказу Голови господарського суду міста Києва № 2-а від 22.01.2015 р. «Про направлення суддів господарського суду міста Києва на навчання до Національної школи суддів України», суд змінив дату наступного судового засідання у справі № 910/22608/14 на 03.03.2015 р.

28.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли копії податкової звітності позивача, при цьому, в супровідному листі повідомляється про те, що з неї вбачаються оподатковувані операції в межах господарських відносин з Республіканським вищим училищем фізичної культури у лютому - червні 2014 року, проте у ДПІ відсутня технічна можливість відокремити інформацію щодо операцій на виконання конкретно господарського договору.

24.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання розглядати справу без участі його представника. При цьому, відповідач просить в позові відмовити, а у разі необхідності направити матеріали справи до правоохоронних органів. До вказаного клопотання додано бухгалтерську довідку про те, що відповідачем не виписувались доручення на отримання продуктів харчування, а спірних накладних немає в обліку відповідача і товар по ним не отримувався та по меню-вимогам не проходив.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення про те, що рахунки на оплату товару надавались відповідачу одночасно з його поставкою.

Також, від представника позивача надійшла заява про відмову від позову в частині вимог про стягнення пені у розмірі 483, 55 грн.

Розглянувши вказану заяву, суд врахував п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якому наголошено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він відмовляється від позовних вимог про стягнення пені, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, судом вирішено припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 483, 55 грн. пені.

Також, судом було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів у справі та вирішено в його задоволенні відмовити в силу необґрунтованості.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для направлення матеріалів справи до правоохоронних органів, про що у своєму клопотанні від 24.02.2015 р. просив відповідач.

У судовому засіданні 03.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір № 05-1/2 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався у 2014 році поставити та передати у власність замовникові овочі коренеплідні, цибулинні та бульбо подібні (ДК-016-2010 - 01.13.14) в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.3. Договору було визначено, що закупівля товару здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2014 бюджетний рік. Джерело фінансування з кошти Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3.1. Договору його сума становить 26 870, 00 грн.

При цьому, за змістом п. 3.2. Договору його сума може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою сторін згідно з передбаченим кошторисом бюджетних асигнувань у 2014 році. Замовник має право шляхом укладення додаткової угоди зменшити або збільшити об'єм товару, згідно реального фінансування, попередивши про це продавця в продовж трьох робочих днів.

Згідно з п. 4.2. Договору було визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення продавцем оформлених належним чином (підписи, печатка тощо) рахунка на оплату та видаткової накладної. До рахунка обов'язково додаються видаткові накладні.

Ціна товару, що вказана у рахунку, який надається продавцем замовнику повинен відповідати Специфікації цього Договору (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору оплата за товар здійснюється впродовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що продавець виконав умови п. 4.3. Договору.

Згідно з п. 4.5. Договору, якщо продавець не виконав умови п. 4.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється впродовж 15 календарних днів з дати надання замовнику всіх належним чином оформлених документів згідно з п. 4.2. Договору.

Пунктом 4.6. Договору сторони передбачили, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється впродовж 5-ти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі, на свій реєстраційний рахунок.

При цьому, сторони визначили пунктом 7.2. Договору, що замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати за цим Договором у випадку затримки державного фінансування видатків.

Згідно з п. 7.4. Договору за порушення умов Договору замовником (крім обставин, зазначених в п. 7.2. даного Договору), останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих товару.

Пунктом 10.1 Договору сторонами було визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 10.2. Договору він діє до 31.03.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Сторонами було підписано Додаток № 1 до Договору - Специфікацію на суму 26 870,00 грн.

13.03.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою продовжили його дію до 31.12.2014 р., змінили суму Договору на 51 270, 00 грн. та внесли зміни до Специфікації (Додатку № 1 до Договору).

28.04.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою змінили суму Договору на 68 170, 00 грн. та внесли зміни до Специфікації (Додатку № 1 до Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на підставі накладних № 114 від 07.05.2014 р. на суму 408, 24 грн., № 111 від 06.05.2014 р. на суму 506, 88 грн., № 107 від 06.05.2014 р. на суму 1 689, 60 грн., № 99 від 30.04.2014 р. на суму 3 388, 32 грн.

Також, позивачем було складено на ім'я відповідача податкові накладні № 22 від 30.04.2014 р., № 4 від 06.05.2014 р., № 8 від 06.05.2014 р., № 11 від 07.05.2014 р.

З метою оплати товару за вказаними вище видатковими накладними, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № 99 від 30.04.2014 р. на суму 3 388, 32 грн., № 107 від 06.05.2014 р. на суму 1 689, 60 грн., № 111 від 06.05.2014 р. на суму 506, 88 грн., № 114 від 07.06.2014 р. на суму 408, 24 грн.

Відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, вказані рахунки були передані відповідачу разом з видатковими накладними під час поставки товару.

Оскільки відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, він звернувся до нього з претензією № 4 від 18.08.2014 р.

При цьому, так як вимоги позивача щодо проведення розрахунку були залишені відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору його сторони визначили, що оплата за товар здійснюється впродовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що продавець виконав умови п. 4.3. Договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, і відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від № 3-28гс12 від 15.05.2012 р., за змістом якої з огляду на частину другої статті 617 ЦК, частину другу статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках бюджету не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, про те, що він не отримував товар за спірними видатковими накладними, то вони судом відхиляються, у зв'язку з необґрунтованістю.

При цьому, суд звертає увагу не лише на видаткові накладні, в яких підпис особи, яка від імені відповідача отримувала товар, - скріплена штампом відповідача, але й на виписані позивачем на ім'я відповідача податкові накладні.

Так, відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, на суму нарахованого податку на додану вартість позивач надав відповідачу відповідні податкові накладні, у зв'язку з цим у відповідача виникло право на формування податкового кредиту.

Доказів не включення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними поставками відповідачем суду не надано. Також, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку, не подано.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Належних доказів відсутності бюджетного фінансування відповідачем не представлено, у зв'язку з чим не знаходить правових підстав для висновку про передчасність заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4. ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 55 коп. пені, - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, місто Київ, вулиця Матеюка, будинок 4; код ЄДРПОУ 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Артель» (03137, місто Київ, вулиця Генерала Потапова, будинок 1/5, офіс 56; код ЄДРПОУ 37098607) 5 993 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 04 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко