Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/28431/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа №910/28431/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" про розірвання договору та стягнення 111 135,69 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаМакарчук С.О. (дов. б/н від 27.11.2014 року) від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (надалі по тексту - відповідач) про розірвання договору та стягнення 113 193,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору оренди № 92/МП від 03.02.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року порушено провадження у справі № 910/28431/14 та призначено справу до розгляду на 27.01.2015 року.

16.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 27.01.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.12.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

17.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.02.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Розглянувши подане позивачем 17.02.2015 року клопотання про продовження строку вирішення спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 19.02.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

18.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить розірвати Договір оренди № 92/МП від 03.02.2011 року та стягнути з відповідача 111 135,69 грн., в тому числі 92 395,04 грн. основного боргу, 3 611,76 грн. пені, 2 428,27 грн. 3 % річних, 12 700,62 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.03.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

27.02.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав додаткові пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 38/40 -«А», на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (орендар) укладено Договір оренди № 92/МП (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування частину фасаду будинку, що знаходиться за адресою: 02140, м. Київ, вул. Гришко, 5.

Згідно пункту 2.1. Договору об'єкт оренди надається для розміщення об'єкта зовнішньої реклами - світлодіодного екрану розміром 6*3 для організації реклами в інтересах орендаря та/або його клієнтів, і останній реалізує своє право користування об'єктом таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України, та не створювали перешкод і не обмежували прав та умов праці інших орендарів у будівлі, а також орендодавця.

Передача об'єкта здійснюється відповідно до акта приймання-передачі об'єкта, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу об'єкта орендарю (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що орендна плата є договірною і становить 5 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 833,33 грн.

Нарахування орендної плати починається з моменту введення екрану в експлуатацію, що підтверджується актом введення екрану в експлуатацію (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.3. Договору орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця у національній валюті України на розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно пункту 4.4. Договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-фактури, а в разі відсутності цього рахунку - без нього.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що за користування електроенергією орендар перераховує плату на поточний рахунок орендодавця згідно показів контрольного лічильника, за тарифами, затвердженими НКРЕ, підставі рахунків орендодавця на протязі 10 робочих днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку.

Згідно Акту приймання-передачі частини фасаду будинку від 01.05.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв частину фасаду будинку, що знаходиться за адресою:02140, м. Київ, вул. Гришко, 5.

Відповідно до пункту 9.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3 років.

Згідно з пунктом 9.5. Договору у випадку, якщо після припинення дії договору орендар продовжує користуватися об'єктом, і від орендодавця протягом 30 календарних днів не надходить письмових повідомлень про припинення дії договору - Договір вважається укладеним на той самий строк і на тих самих умовах.

Позивач зазначає, що відповідач продовжив користування орендованим майном та протягом 30 днів не надав письмового повідомлення про припинення договору оренди, останній є продовженим до 03.02.2017 року.

Оскільки орендар з березня 2014 року припинив здійснювати сплату орендної плати (березень 2014 року - листопад 2014 року) в розмірі 45 000,00 грн. та не здійснив оплату послуг з електропостачання розмірі 47 395,04 грн., згідно рахунків-фактур: № РР000000299 від 31.01.2013 року на суму 7 879,79 грн.; № РР000000609 від 28.02.2013 року на суму 8 059,52 грн.; № РР000000969 від 31.03.2013 року на суму 8 356,40 грн.; № РР000002839 від 31.09.2013 року на суму 156.10 грн.; № РР000003143 від 31.10.2013 року на суму 7 363,91 грн.; № РР000003439 від 30.11.2013 року на суму 8 201,39 грн.; № РР000003725 від 31.12.2013 року на суму 7 377.53 грн. у останнього утворилася заборгованість в розмірі 92 395,04 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.12.2014 року про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Однак, відповіді на зазначену вимоги відповідач не надав, заборгованість по орендній платі не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період березень 2014 року - листопад 2014 року в розмірі 45 000,00 грн. та оплати послуг з електропостачання розмірі 47 395,04 грн., згідно рахунків-фактур: № РР000000299 від 31.01.2013 року на суму 7 879,79 грн.; № РР000000609 від 28.02.2013 року на суму 8 059,52 грн.; № РР000000969 від 31.03.2013 року на суму 8 356,40 грн.; № РР000002839 від 31.09.2013 року на суму 156.10 грн.; № РР000003143 від 31.10.2013 року на суму 7 363,91 грн.; № РР000003439 від 30.11.2013 року на суму 8 201,39 грн.; № РР000003725 від 31.12.2013 року на суму 7 377.53 грн. визнаються судом обґрунтованими, документально підтвердженими і відповідачем не спростованими.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Орендна плата згідно статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що при невиконанні або неналежному виконанні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, дію договору може бути припинено достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Оскільки несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 611,76 грн. пені, 2 428,27 грн. 3 % річних, 12 700,62 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно з статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення строків внесення орендної плати у відповідності до розділу 4 Договору, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені згідно п. 7.2. Договору ґрунтуються на законі та договорі, і відповідно є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі 3 611,76 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 428,27 грн. 3 % річних, 12 700,62 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" 92 395,04 грн. основного боргу, 3 611,76 грн. пені, 2 428,27 грн. 3 % річних, 12 700,62 грн. збитків від інфляції та розірвання Договору оренди № 92/МП від 03.02.2011 року є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" задовольнити.

2.Розірвати Договір оренди № 92/МП від 03.02.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" (02140, м. Київ, вул. М. Гришка, буд. 3-А, ідентифікаційний код 34895875) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 38/40-«А», ідентифікаційний код 34355861).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайтеч Едвертайсмент" (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 38/40-«А», ідентифікаційний код 34355861) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Роялті-Рент" (02140, м. Київ, вул. М. Гришка, буд. 3-А, ідентифікаційний код 34895875) 92 395 (дев'яносто дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 3 611 (три тисячі шістсот одинадцять) грн. 76 коп. пені, 2 428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 27 коп. 3 % річних, 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. 62 коп. збитків від інфляції та 3 440 (три тисячі чотириста сорок) грн. 71 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015

Суддя С.В. Стасюк