Рішення

від 11.02.2015 по справі 921/1395/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2015 р.Справа № 921/1395/14-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України, вул. Героїв Оборони, 15, м.Київ 41, 03041 в особі Відокремленого підрозділу Національного університерту біоресурсів і природокористування України "Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого", вул. С.Крушельницької, 52, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48601

до Приватного підприємства "Комунальник-Плюс-1", вул.Стефаника, 4, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48600

про cтягнення заборгованості в сумі 24 049,50 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ПавучинькийЮ.М., довіреність № 0022 від 13.01.15р. ,

відповідача: Петринка В.І., посвідчення водія НОМЕР_1 від 16.07.14 р. ,

Голоден О.М., договір про надання юридичних послуг № 11 від 15.01.15р.

Суть справи: Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого" звернувся у господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Комунальник-Плюс-1" про стягнення заборгованості в сумі 24049,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, які підтримані у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на порушення його контрагентом умов укладених договорів про надання послуг щодо відшкодування затрат Коледжу на підкачку води для житлового масиву, зважаючи на що підприємством допущено заборгованість, сума якої, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідач, згідно відзиву на позов та пояснень повноважних представників, позовні вимоги заперечує у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

У судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, про що зазначено у відповідних формулярах (протоколах) судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Предметом даного судового розгляду є відшкодування позивачу витрат за надані ним послуги по підкачці води на житловий масив у 2011 - 2012 роках.

При цьому, обґрунтовуючи підстави для стягнення спірних сум за вересень - грудень 2011року Коледж посилається на укладений 01 липня 2010р. контрагентами договір №7 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, копії та оригінали якого знаходяться в матеріалах справи.

Водночас, як встановлено судом, даний правочин укладений між Виконавцем - Приватним підприємством "Комунальник Плюс" та Споживачем - ВПНУБіП України "Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого", про що свідчать, зокрема, підписи та відтиски печаток вказаних юридичних осіб на вказаній угоді.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, приписами статті 527 ЦК України встановлено, що боржник повинен самостійно виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти таке виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, зобов'язання по даному договору щодо надання обумовлених угодою послуг з однієї сторони, та здійснення відповідної оплати за такі послуги, з іншої, виникло між позивачем по справі та ПП "Комунальник Плюс" (ідентифікаційний код 35260203), яке згідно наявних в матеріалах справи копій Статутів ПП "Комунальник Плюс", затверджених загальними зборами засновників підприємства, протокол № 1 від 16.06.2007р. та протокол №5 від 13.09.2013р., а також виписок із ЄДРЮОФОП, є самостійним господарюючим суб'єктом, створеним та зареєстрованим у встановленому законом порядку та самостійно відповідає по своїх зобов'язаннях.

В той же час, відповідачем по справі являється ПП "Комунальник- Плюс-1" (ідентифікаційний код 37399681). Даний господарюючий суб'єкт не є стороною правочину №7 від 01.07.2010 року, провадить свою господарську діяльність незалежно від ПП «Комунальник Плюс», та в силу приписів ст.ст. 96, 527 ЦК України, не може нести відповідальності по зобов'язаннях інших юридичних осіб. Із наведених підстав у вимогах до нього Коледжу про стягнення 7 377,94 грн. боргу слід відмовити.

Крім того, не підлягають до задоволення також і вимоги про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 12243,56 грн . за період з січня 2012р. по вересень 2012р. , з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.01.2012 року між приватним підприємством "Комунальник Плюс-1" (Виконавець) та ВПНУБіП України "Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого" (Споживач) було укладено договір №76, згідно з пунктом 1 якого, Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Разом з тим, учасниками судового процесу до матеріалів справи долучено оригінали вказаного правочину, із яких слідує, що сторонами погоджено істотні умови , що визначають предмет, ціну та порядок розрахунків щодо надання послуг по водопостачанню та водовідведенню .

Водночас, у графі "Інші умови" наданих контрагентами примірників оригіналів договору, містяться положення, які за своїм змістом суттєво різняться один від одного. Зокрема, у примірнику позивача зазначено, що "Витрати на підкачку води житлового масиву відшкодовуватимуться згідно виставлених розрахунків та калькуляції коледжем", в той час як у примірнику відповідача така умова відсутня.

Обидва примірники договору підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками та мають однакову юридичну силу, з огляду на що суд не вправі надавати перевагу одному із них.

У відповідності із приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 638 коментованого нормативно-правового акту, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, із аналізу вищеназваних норм цивільного законодавства слідує, що у разі непогодження контрагентами будь-яких умов правочину, договір в частині цих умов вважається неукладеним.

З огляду на наведене, суд констатує, що договір від 25.01.2012р. №76, в частині умов, які викладені у розділі "Інші умови" щодо відшкодування Коледжем витрат на підкачку води житлового масиву згідно виставлених рахунків та калькуляції є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди по зазначеному пункту договору, про що свідчать різні редакції оригіналів угоди у цій частині.

Більше того, на відсутність такої домовленості вказують і повноважні представники відповідача у судовому засіданні, про що зазначено у формулярі (протоколі) судового засідання.

Разом з тим, посилання позивача на двосторонні акти здачі-приймання робіт за спірний період, як доказ надання Коледжем послуг по підкачці води, судом оцінюється критично, оскільки приватним підприємством оформлення таких первинних документів заперечується. В свою чергу, зі змісту останніх неможливо встановити посадову особу, яка їх підписала від імені відповідача, адже у актах за січень-вересень 2012 року зазначені прізвища лише керівника та головного бухгалтера закладу освіти та жодних відомостей не міститься щодо представника наукового закладу, який їх підписав. Дана обставина позбавляє суд можливості встановити дану особу у встановленому ст. 41 ГПК України порядку.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до вказаних норм, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Із наведеного, суд констатує, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості по відшкодування витрат по підкачці води на житловий масив, оскільки правочин від 25.01.2012р., який слугував підставою для нарахування спірних сум, у даній частині є неукладеним, а тому не породжує жодних зобов'язань для його контрагентів.

Водночас, враховуючи приписи ст.ст.610-612 ЦК України, стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, до задоволення не підлягають.

За вимогами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог навчального закладу до приватного підприємства про стягнення 24 049,50 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на підкачку води на житловий масив слід відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 2, 12, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення підписано:16.02.2015р.

Суддя О.В. Руденко