Постанова

від 24.02.2015 по справі 925/308/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 925/308/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Зубець Л.П.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Бодашко О.О. - представник за дов. №3497/09-03 від 11.06.2014р.;

від відповідача: Шимановський А.В. - представник за дов. №500-08/76 від 30.12.2014р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року

у справі № 925/308/13-г (суддя: Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Публічного акціонерного товариства "Азот"

про стягнення 22 735 664,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - відповідач) про реструктуризацію боргу № 140-213 від 23.03.2012 року, 22535398,48 грн боргу за період з 16.07.2012 року по 16.02.2013 року, 200266,42 грн 3% річних, що разом складає 22735664,90 грн та відшкодування судових витрат.

В ході розгляду справи і суді першої інстанції позивач подав суду заяву про збільшення позову, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 22535398 грн. 48 коп. боргу за період з 16.07.2012 року по 16.02.2013 року, 1368371,91 грн 3% річних та 4169048,72 грн інфляційних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Азот" на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 22535398,48 грн боргу, 1368371,91 грн 3% річних, 68820,00 грн судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року у справі №925/308/13-г та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що у зв'язку з відсутністю з боку позивача вимоги про сплату трьох процентів річних, строк початку виконання боржником цього зобов'язання не розпочався.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.01.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.02.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.02.2015 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представників сторін надійшло клопотання про припинення провадження у справі, оскільки станом на 23.01.2015 року не існує спірних правовідносин відносно предмету спору.

24.02.2015 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки 23.01.2015 року між ПАТ «Азот», ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» та ПАТ «Черкасиобленерго», було укладено договір №18-500 про переведення боргу із ПАТ «Азот» на ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа».

Колегія суддів розглянувши дані клопотання дійшла висновку, що вони не підлягає задоволенню, як необґрунтовані.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Азот" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

23.03.2012 року сторонами було укладено Угоду реструктуризації боргу № 140-213, предметом якої є умови і порядок сплати боржником (відповідачем) кредитору (позивачу) заборгованості, яка нарахована відповідно до укладеного договору про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 року.

За умовами Угоди, боржник визнав, що станом на день її укладення заборгованість перед кредитором за поставлену електричну енергію в період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, відповідно до Договору про постачання електричної енергії, становить 50704646,63 грн, і зобов'язався оплатити кредитору зазначену суму заборгованості в період з 15.06.2012 рік по 15.11.2013 рік рівними частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даної Угоди.

Згідно графіку погашення відповідач зобов'язувався погашати суму боргу рівними частинами по 2816924,81 грн щомісяця, однак, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній взяті на себе зобов'язання виконав частково, сплативши, відповідно до банківської виписки від 13.06.2012 року, лише 2816924,81 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22535398,48 грн основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що у зв'язку з відсутністю з боку позивача вимоги про сплату трьох процентів річних, строк початку виконання боржником цього зобов'язання не розпочався.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 1368371,91 грн. 3 % річних.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних, то Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається із тексу позовної заяви позивачем не заявлялись вимоги про стягнення з відповідача інфляційних, тому вони не були предметом спору. Тобто, позивач в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не вправі збільшувати вимоги, що не були заявлені у позовній заяві.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року у справі №925/308/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Азот" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 року у справі №925/308/13-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/308/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.П. Зубець

О.М. Гаврилюк