Постанова

від 03.03.2015 по справі 826/19754/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2015 року № 826/19754/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Глобальні Системи" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобальні Системи» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року № 0005102208 та № 0005112208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19754/14.

В судовому засіданні 26.01.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 26.01.2015 представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.01.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 1259 від 22.05.2014, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві постанови від 04.02.2014 року старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві лейтенанта податкової міліції Замятіна А.В., відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія Глобальні Системи» (код ЄДРПОУ 36797673) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Компані» (код ЄДРПОУ 38698504), ТОВ «Чізар Компані» (код ЄДРПОУ 38726756), за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 05.06.2014 № 18/26-58-22-08/36797673.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 56682,38 грн.;

- п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 53847,26 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 05.06.2014 № 18/26-58-22-08/36797673 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014:

- № 0005102208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 70853,00 грн., з якої: за основним платежем - 56682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14171,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 8);

- № 0005112208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 67310,00 грн., з якої: за основним платежем - 53848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13462,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т. 1, арк. 7).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:

- протокол допиту свідка від 15.08.2013, а саме директора та засновника ТОВ «Альтаір Компані» гp. ОСОБА_2, складений старшим о/у оперативного управління ГУ Міндоходів у м. Києві Антонюком B.B. (наявний в матеріалах справи), відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 погодилась за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Альтаір Компані» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а тому жодного відношення до діяльності даного товариства не мала, договорів не укладала та не підписувала, як і не складала та не подавала податкової звітності;

- протокол допиту свідка від 03.09.2013, а саме засновника ТОВ «Чізар Компані» гр. ОСОБА_4, складений старшим о/у оперативного управління ГУ Міндоходів у м. Києві Ігнатюком В.В. (наявний в матеріалах справи), відповідно до якого ОСОБА_4 погодивсь за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ряд підприємств, серед яких було ТОВ «Чізар Компані» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а тому жодного відношення до діяльності даного товариства не мав. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що жодних керівників не призначав, оскільки не має відношення до діяльності зареєстрованих підприємств, в тому числі не має відношення і до діяльності ТОВ «Чізар Компані» та його керівника ОСОБА_6.

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що первинні документи від імені ТОВ «Альтаір Компані» за підписом ОСОБА_2 та від імені ТОВ «Чізар Компані» за підписом ОСОБА_6 складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості, оскільки ОСОБА_2 погодилась за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Альтаір Компані» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, як і ОСОБА_4 погодивсь за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ряд підприємств, серед яких було ТОВ «Чізар Компані». Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що не призначав ОСОБА_6 керівником ТОВ «Чізар Компані», оскільки не має відношення до діяльності даного товариства.

Таким чином, під час перевірки позивача податковий орган встановив, що ТОВ «Компанія Глобальні Системи» по взаємовідносинам із ТОВ «Альтаір Компані» та ТОВ «Чізар Компані» було завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 56682,38 грн. та валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 283412,00 грн.

Однак, ТОВ «Компанія Глобальні Системи» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 25.06.2014 № 0005102208 та № 0005112208, а тому звернулося до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Компанія Глобальні Системи» (одержувач) мало взаємовідносини із ТОВ «Чізар Компані» (постачальник), що підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними, які від імені ТОВ «Чізар Компані» виписані ОСОБА_6: від 26.07.2013 № 174, від 06.08.2013 № 179, від 08.08.2013 № 183, від 08.08.2013 № 185, від 02.09.2013 № 228, від 24.09.2013 № 214, від 11.09.2013 № 242;

- рахунки-фактури, які від імені ТОВ «Чізар Компані» виписані невстановленою особою (наявний лише підпис та відсутні ініціали та прізвище особи): від 26.07.2013 № 174, від 06.08.2013 № 179, від 08.08.2013 № 183, від 08.08.2013 № 185, від 02.09.2013 № 228, від 24.09.2013 № 214, від 11.09.2013 № 242;

- податкові накладні, які від імені ТОВ «Чізар Компані» виписані ОСОБА_6: від 26.07.2013 № 104 (ПДВ - 1827,90 грн.), від 06.08.2013 № 29 (ПДВ - 126,09 грн.), від 08.08.2013 № 44 (ПДВ - 2479,20 грн.), від 08.08.2013 № 45 (ПДВ - 649,15 грн.), від 02.09.2013 № 4 (ПДВ - 145,44 грн.), від 24.09.2013 № 117 (ПДВ - 1856,15 грн.), від 02.09.2013 № 5 (ПДВ - 3093,45 грн.), від 11.09.2013 № 55 (ПДВ - 7822,59 грн.);

- банківські виписки.

Проте, позивач не надав суду доказів транспортування (товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару), в той час як в письмових поясненнях зазначає, що товар (будівельні матеріали) постачалися ТОВ «Чізар Компані» як у складське приміщення ТОВ «Компанія Глобальні Системи», так і за юридичною адресою позивача, хоча товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, рахунки-фактури, які від імені ТОВ «Чізар Компані» виписані невстановленою особою, оскільки наявний лише підпис та відсутні ініціали та прізвище особи, яка склала дані документи, що є порушенням вимог ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, дефектність, виданих ТОВ «Чізар Компані» первинних документів підтверджується протоколом допиту свідка від 03.09.2013, а саме засновника ТОВ «Чізар Компані» гр. ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_4 погодивсь за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ряд підприємств, серед яких було ТОВ «Чізар Компані» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а тому жодного відношення до діяльності даного товариства не мав. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що жодних керівників не призначав, оскільки не має відношення до діяльності зареєстрованих підприємств, в тому числі не має відношення і до діяльності ТОВ «Чізар Компані» та його керівника ОСОБА_6.

Відтак, з даних пояснень засновника ТОВ «Чізар Компані» гр. ОСОБА_4 вбачається, що він не призначав ОСОБА_6 керівником ТОВ «Чізар Компані».

Отже, відсутні підстави вважати, що первинні документи від імені ТОВ «Чізар Компані» за підписом ОСОБА_6 оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому позивач був позбавлений права відображати їх в податковому та бухгалтерському обліку.

Таким чином, можна зробити висновок, що дане підприємство займалося лише оформленням операцій на папері, супроводжувало рух коштів по банківським рахункам та формувало витрати та податковий кредит для покупців - вигодонабувачів.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ «Чізар Компані».

Крім того, між ТОВ «Компанія Глобальні Системи» (замовник) та ТОВ «Альтаір Компані» (підрядник) в особі директора ОСОБА_2 було укладено ряд договорів будівельного підряду, а саме:

- від 29.07.2013 № КГС2907-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі та КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих, за адресою вул. Фрунзе 39 (1,2,4,5 поверхи) міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 12768,94 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 2128,16 грн.;

- від 29.07.2013 № КГС2907-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі та КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Фрунзе 39 (1,2,4,5 поверхи) міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 12768,94 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 2128,16 грн.;

- від 25.07.2013 № КГС2507-2, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Колективна 10 міста Полтава, вартість виконання робіт на об'єкті становить 7516,12 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 1252,69 грн.;

- від 22.07.2013 № КГС2207-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації мереж електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Фрунзе 25-27/А міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 26146,07 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 4357,68 грн.;

- від 16.07.2013 № КГС1607-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Фрунзе 85 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 24929,77 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 4154,96 грн.;

- від 08.08.2013 № КГС0808-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі та КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою проспект Московський 21 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 26358,92 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 4393,15 грн.;

- від 02.09.2013 № КГС0209-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі та модернізації КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Фрунзе 39 (4 та 5 поверх) міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 4384,18 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 730,70 грн.;

- від 03.09.2013 № КГС0309-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації СКС локальної обчислювальної мережі та модернізації КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою бульвар Дружби Народів 38 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 13696,00 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 2282,67 грн.;

- від 13.09.2013 № КГС1309-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вулиця Васильківська 2 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 3438,00 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 573,03 грн.;

- від 12.08.2013 № КГС1208-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою проспект Оболонський 22 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 20464,32 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 3410,72 грн.;

- від 12.08.2013 № КГС1208-2, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по модернізації КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою проспект Оболонський 22 міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 39956,14 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 6660,86 грн.;

- від 11.09.2013 № КГС1109-1, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Фрунзе 25-27/А міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 28369,26 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 4728,21 грн.;

- від 11.09.2013 № КГС1109-2, згідно умов якого, підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по створенню СКС локальної обчислювальної мережі та модернізації КС мережі електроживлення у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою вул. Саксаганського 105 (8 поверх) міста Києва, вартість виконання робіт на об'єкті становить 16633,75 грн., в тому числі ПДВ - 20%: 2772,29 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами, позивачем було надано суду наступні документи:

- акти здачі приймання - робіт: від 01.08.2013 № 0108-1 до договору № КГС2907-1, від 06.08.2013 № 0608-1 до договору № КГС2507-2, від 12.08.2013 № 1208-1 до договору № КГС2207-1, від 30.08.2013 № 3008-1 до договору № КГС1607-1, від 30.08.2013 № 3008-2 до договору № КГС0808-1, від 04.09.2013 № 0409-2 до договору № КГС0209-1, від 06.09.2013 № 0609-1 до договору № КГС0309-1, від 16.09.2013 № 1609-1 до договору № КГС1309-1, від 17.09.2013 № 1709-1 до договору № КГС1208-1, від 17.09.2013 № 1709-2 до договору № КГС1208-2, від 30.09.2013 № 3009-1 до договору № КГС1109-1, від 30.09.2013 № 3009-2 до договору № КГС1109-2;

- податкові накладні: від 01.08.2013 № 7 до договору № КГС2907-1 (ПДВ - 2128,16 грн.), від 06.08.2013 № 42 до договору № КГС2507-2 (ПДВ - 1252,69 грн.), від 12.08.2013 № 90 до договору № КГС2207-1 (ПДВ - 4357,68 грн.), від 23.08.2013 № 199 (ПДВ - 3093,45 грн.), від 30.08.2013 № 232 до договору № КГС1607-1 (ПДВ - 4154,96 грн.), від 30.08.2013 № 233 до договору № КГС0808-1 (ПДВ - 4393,15 грн.), від 04.09.2013 № 21 до договору № КГС0209-1 (ПДВ - 730,70 грн.), від 06.09.2013 № 38 до договору № КГС0309-1 (ПДВ - 2282,67 грн.), від 16.09.2013 № 89 до договору № КГС1309-1 (ПДВ - 573,03 грн.), від 17.09.2013 № 96 до договору № КГС1208-1 (ПДВ - 3410,72 грн.), від 17.09.2013 № 97 до договору № КГС1208-2 (ПДВ - 6660,86 грн.), від 25.09.2013 № 137 до договору № 1109-1 (ПДВ - 3333,33 грн.), від 30.09.2013 № 163 до договору № 1109-1 (ПДВ - 1394,87 грн.), від 25.09.2013 № 136 до договору № 1109-2 (ПДВ - 2772,29 грн.);

- видаткову накладну від 23.08.2013 № 2308-1 по рахунку-фактури № 2308-1;

- рахунок-фактуру від 23.08.2013 № 2308-1;

- банківські виписки.

Проте, судом було встановлено, що договори та первинні документи від імені ТОВ «Альтаір Компані» виписані директором ОСОБА_2, яка відповідно до протоколу допиту свідка від 15.08.2013 стверджувала, що погодилась зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Альтаір Компані» лише за грошову винагороду без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

З наведеного вбачається, що первинні документи за підписом директором ОСОБА_2 від імені ТОВ «Альтаір Компані» не відповідають вимогам чинного законодавства України, а, відтак, не є належно оформленими, відповідно до вимог законодавства.

У зв'язку з чим, дефектність, виданих ТОВ «Альтаір Компані» первинних документів підтверджується протоколом допиту свідка від 15.08.2013, а саме засновника ТОВ «Альтаір Компані» гр. ОСОБА_2, яка стверджувала, що не має жодного відношення до діяльності даного товариства, оскільки зареєструвала його на своє ім'я лише за грошову винагороду

Таким чином, можна зробити висновок, що дане підприємство займалося лише оформленням операцій на папері, супроводжувало рух коштів по банківським рахункам та формувало витрати та податковий кредит для покупців - вигодонабувачів.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ «Альтаір Компані», оскільки всі документи від імені контрагента підписані ОСОБА_2, яка заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з протоколів допиту засновника ТОВ «Альтаір Компані» гp. ОСОБА_2 та засновника ТОВ «Чізар Компані» гр. ОСОБА_4 вищенаведені товариства були зареєстровані в органах державної влади на даних осіб за грошову винагороду без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Відтак, виписані первинні документи від імені ТОВ «Альтаір Компані» та ТОВ «Чізар Компані» не можна вважати належно оформленими, оскільки посадові особи, а саме засновники даних товариств спростовують своє відношення до фінансово-господарської діяльності даних суб'єктів господарювання.

В той же час, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ «Компанія Глобальні Системи» з ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Чізар Компані» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", так як засновники ТОВ «Альтаір Компані» та ТОВ «Чізар Компані» спростовують своє відношення до підприємницької діяльності даних товариств.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Компанія Глобальні Системи» та ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Чізар Компані» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Альтаір Компані», ТОВ «Чізар Компані» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Компанія Глобальні Системи» рахунків-фактур, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг/робіт до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2014 року № 0005102208 та № 0005112208 не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобальні Системи» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобальні Системи» (код ЄДРПОУ 36797673) решту суми судового збору у розмірі 1934,27 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири грн. 27 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник