Постанова

від 02.03.2015 по справі 917/2194/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 917/2194/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. № 647П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 р. у справі № 917/2194/14

за позовом ТОВ "Денал Груп", бул. Дружби Народів, 10, м .Київ, 01103

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 25 223,93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 р. ТОВ "Денал Груп" звернулось до господарського Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 25223,93 грн., з яких: 19981,20 грн. - сума основного боргу за договором поставки товару №0562-СН від 21.11.2013 р., 1600,68 грн. пені за період 16.01.2014 р. по 16.07.2014 р., 445,06 грн. 3% річних за період з 16.01.2014 р. по 13.10.2014 р. та 3196,99 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 р. по вересень 2014 р.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0562-СН від 21.11.2013 р., в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 р. (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеварний завод" на користь ТОВ "Денал Груп" 19981,20грн. основного боргу, 1600,68 грн. пені, 445,06 грн. 3% річних, 5242,73 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, в зв'язку з чим, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2015 р.

В судове засідання, призначене на 02.03.2015 р. представники сторін не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.11.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки товару № 0562-СН (арк. справи 28-31, оригінал оглянуто у засіданні), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.4 передбачено, що загальна ціна товару за цим договором становить 19981,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів після поставки товару на склад покупця.

Згідно п. 10.6 Договору, у випадку порушення відповідачем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 13.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №0562-СН, згідно видаткової накладної №161201 від 16.12.2013 р. (копія накладної - арк. справи 32, оригінали оглянуто у засіданні) передав відповідачу товар на загальну суму 19981,20 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 0000003622 від 13.12.2013 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 33).

В строк, встановлений договором, відповідач оплату не здійснив, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію №62-01/09-14 від 01.09.2014 р. з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору поставки № 0562-СН від 21.11.2013 р. (арк. спр.35-38).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 19981,20 грн.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару в розмірі 19981,20 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19981,20 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 19981,20 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 445,06 грн., 1600,68 грн. пені, 3196,99 грн. інфляційних втрат. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України), положень договору (п. 10.6) та фактичних обставин справи.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що позивачем було заявлено до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 3196,99 грн., нарахування якої судом першої інстанції було належним чином перевірено, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в цій частині в сумі 3196,99 грн., про що зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Однак, в резолютивній частині суд першої інстанції помилково зазначив про стягнення з відповідача 5242,73 грн. інфляційних втрат, що є опискою, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, пені.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов'язання позивачем в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару. Аналогічно відповідач не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 19981,20 грн.

Окрім викладеного, колегія суддів приймає до уваги факт часткової оплати, здійсненої відповідачем, що свідчить про визнання останнім зобов'язання з оплати товару та настання строку виконання даного зобов'язання.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 р. у справі № 917/2194/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 р. у справі № 917/2194/14 змінити та викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеварний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Івана Приходька, 141, п/р 26007057004679 в ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денал Груп" (бул. Дружби Народів, 10, м .Київ, 01103, код ЄДРПОУ35633376) - 19981,20 грн. основного боргу, 1600,68 грн. пені, 445,06 грн. 3% річних, 3196,99 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

Повний текст постанови складено 05.03.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.