Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/14270/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14270/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення про зобов'язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної фінансової інспекції в м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київського зоологічного парку загальнодержавного значення, в якому просив зобов'язати Київський зоологічний парк загальнодержавного значення виконати в повному обсязі пункти 2, 4, 5, 8, 11, 15 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 12.02.2014 р. № 26-12-14-14-1937 (з урахуванням уточнених позовних вимог від 20.10.2014 р.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Київський зоологічний парк загальнодержавного значення виконати в повному обсязі пункти 5, 8, 11, 15 письмової вимоги Держфініспекції в м. Києві від 12.02.2014 р. № 26-12-14-14/1937.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ДФІ в м. Києві не оскаржує постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014 в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Київський зоологічний парк загальнодержавного значення вчинити певні дії, зокрема, виконати в повному обсязі пункти 2, 4 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 12.02.2014 № 26-12-14-14-1937.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна фінансова інспекція в м. Києві (далі по тексту - ДФІ в м. Києві) відповідно до звернення Київського зоологічного парку загальнодержавного значення від 04.11.2013 № 868 було проведено позапланову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Київського зоологічного парку загальнодержавного значення (далі - Зоопарк) за період з 01.01.2012 по 01.10.2013, за результатами якої складено акт від 03.02.2014 № 12-30/169.

За результатами ревізії встановлено порушення відповідачем трудової дисципліни.

З метою повного усунення виявлених порушень, попередження виникнення їх у подальшому, генеральному директору Зоопарку направлено письмову вимогу від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937 «Про усунення виявлених ревізією порушень».

Пункт 2 письмової вимоги від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937 «Про усунення виявлених ревізією порушень» прийнято у зв'язку з наступними установленими в ході ревізії обставинами.

Так ревізію розрахунків з підзвітними особами було встановлено, що в порушення пункту 7 Розділу III Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 та частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», заступнику генерального директора Зоопарку ОСОБА_2 відшкодовано витрати на відрядження за кордон без підтверджуючих документів. Зокрема, під час відрядження у м. Брно (Чехія) відповідно до авансового звіту від 03.06.2013 № АО - 0000075 на загальну суму 9388,89грн. (рахунок фактури від 23.05.2013 № СФ-33015/36335 на суму 2558,37 грн. та рахунок фактури від 23.05.2013 № СФ-33014/36335 на суму 6830,52 грн.), призначення платежу яких, зокрема, «Обслуговування за кордоном». Разом з тим, ДФІ в м. Києві зазначило, що підтверджуючих документів (первинних документів) щодо отриманих послуг з обслуговування за кордоном до ревізії не надано.

Отже, внаслідок допущеного порушення, на думку позивача, Зоопарку було завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 9 388,89грн.

Пунктом 2 письмової вимоги від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937 відповідача зобов'язано відшкодувати кошти в сумі 9 388,89грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив досудову вимогу ОСОБА_2, однак останній не погоджується з вказаною вимогою, вважаючи, що вона надала Зоопарку всі наявні у неї документи. Позивач не визнає належність зазначених документів через той факт, що в них послуги не розписані по пунктах: проживання, страхування, віза тощо, а написано туристичні послуги. Отже, позивач вважає, що відшкодування витрат на відрядження за кордон було здійснено без підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до ОСОБА_2 з претензією про відшкодування матеріальних збитків від 18.09.2014. Однак, спростовуючи твердження позивача щодо нанесення збитків державі, відповідачем суду були надані наступні документи: звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 03.06.2013 № АО-0000075 на суму 16 801,13 грн., рахунок-фактуру на суму 2 558,37 грн. № СФ-33015/36335, квитанцію від 24.05.2013 № ПН9562 на суму 2 558,37 грн., рахунок-фактуру № СФ-33014/36335 на суму 7053,00 грн., квитанцію від 24.05.2013 № ПН9512 на суму 7 053,00 грн., посвідчення про відрядження ОСОБА_2, квитанцію від 01.01.2012 № 003694, свідоцтво платника єдиного податку, видане суб'єкту господарювання ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, рахунок за проживання в готелі, готельний рахунок, договір комплексного туристичного страхування № 620374, картка міжнародного автомобільного страхування, рахунок-фактура 101С від 22.05.2013, квитанцію №ПН9602 від 24.05.2013 на суму 263,00 грн., квитанції за проїзд, наказ про службове відрядження № 91 від 20.05.2013, кошторис витрат.

Щодо стосується пункту 4 письмової вимоги від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937, колегія суддів зважає на наступне.

Суцільною ревізію дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, проведеною по адміністративному персоналу шляхом співставлення наказів, даних табелів обліку робочого часу, вимог Положення «Про порядок преміювання керівників, спеціалістів та робітників» Київського зоологічного парку, листів - погоджень головного розпорядника бюджетних коштів - Головного управління екології та охорони природних ресурсів, яке в ході реорганізації було перейменоване в Головне управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), було встановлено, що згідно пункту 3.5 Положення про порядок преміювання керівників, спеціалістів та робітників, яке є Додатком № 2 до Колективного договору та затверджено генеральним директором Київського зоологічного парку Берзіною С.В. та погоджено Головою Профкому Київського зоологічного парку Шморгун О., премія заступникам генерального директора, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам (відповідно до розподілу обов'язків) не нараховується у випадку: наявності випадків виробничого травматизму у підрозділі. Проте, відповідно до наказу від 30.01.2012 № 21 «Про наслідки порушення правил з охорони праці», у зв'язку з нещасним випадком, який стався 15.01.2012 з робітником по догляду за тваринами відділу приматів було частково премійовано завідувача відділу приматів та начальника відділу по прибиранню території Київського Зоопарку. Водночас, заступникам генерального директора премію за січень 2012 року було нараховано та виплачено в повному обсязі, а саме: ОСОБА_6 в розмірі 147% від посадового окладу в сумі 3000,00 грн., ОСОБА_7 в розмірі 147% від посадового окладу в сумі 3000,00 грн., ОСОБА_8 в розмірі 147% від посадового окладу в сумі 3000,00 грн., ОСОБА_9 в розмірі 147% від посадового окладу в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, внаслідок порушення вимог статей 14,15 Закону України «Про оплату праці», статей 5, 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», пунктів 11, 23 Колективного договору на 2009-2013 роки, пункту 3.5 Положення про преміювання, заступникам генерального директора зайво нараховано та виплачено премії за січень 2012 року на загальну суму 12000,00 грн., і відповідно зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 4423,20 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Київському Зоопарку на загальну суму 16423,20 гривень.

Відповідальною особою за допущене порушення є генеральний директор ОСОБА_10, яким підписано наказ від 31.01.2012 № 8-ф «Про преміювання працівників Київського Зоопарку за підсумками роботи за січень 2012 року».

Відповідно до бухгалтерського обліку Київського Зоопарку нарахування заробітної плати здійснюється за субрахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою» (далі - субрахунок 661), облік нарахування та розрахунків по заробітній платі, податків та платежів з фонду заробітної плати ведеться у відомостях.

Аналогічно, з робітником по догляду за хижими тваринами ОСОБА_14.20.02.2012 стався нещасний випадок (на нього під час прибирання вольєру напав тигр). Відповідно до наказу від 15.05.2012 № 177/1-к у зв'язку з невиконанням посадових обов'язків (порушення посадової інструкції зоотехніка розділ 4 п.41) зоотехніку відділу хижих тварин ОСОБА_11 оголошено догану.

Проте, заступникам генерального директора премію за лютий 2012 року було нараховано та сплачено в повному обсязі, а саме: заступнику генерального директора ОСОБА_6 в розмірі 190% від посадового окладу на суму 3893,00 грн., заступнику генерального директора ОСОБА_7 в розмірі 190% від посадового окладу на суму 3708,00 грн., заступнику генерального директора ОСОБА_8 в розмірі 190% від посадового окладу на суму 3893,00 грн., заступнику генерального директора ОСОБА_9 в розмірі 190% від посадового окладу на суму 3893,00 грн.

Таким чином, на думку ДФІ в м. Києві, в порушення вимог трудового законодавства, зокрема пункту 3.5 Положення про преміювання, заступникам генерального директора зайво нараховано та виплачено премії за лютий 2012 року на загальну суму 15 387,00 грн., і відповідно зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 5671,64 грн., чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) Київському Зоопарку на загальну суму 21058,64 грн.

Відповідальною особою за допущене порушення є генеральний директор ОСОБА_10, який підписав наказ від 05.03.2012 № 18-ф «Про преміювання працівників Київського Зоопарку за підсумками роботи за лютий 2012 року».

Отже, як вважає позивач, Зоопарком зайво нараховано та виплачено премії на загальну суму 27 387,00 грн. і відповідно зайво нараховано та перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 10094,84 грн.

Пунктом 4 письмової вимоги від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937 відповідача було зобов'язано стягнути (відшкодувати) кошти в сумі 27387,00грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути кошти з особи, винної у зайвих грошових виплатах у порядку, який визначено чинним законодавством України. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 10094,84 грн.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено витрати на відрядження ОСОБА_2, а тому висновок позивача про те, що Зоопарку завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 9 388,89грн. є необґрунтованим.

Водночас, дослідивши Посадову інструкцію заступника генерального директора (з питань будівництва та реконструкції) (затверджену 23.03.2010), Посадову інструкцію заступника генерального директора (з адміністративно-господарських питань) (затверджену 23.03.2010), Посадову інструкцію головного бухгалтера (затверджену 08.01.2009), тобто осіб, яким, на думку позивача, було неправомірно нараховано та виплачено премії, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до компетенції вищевказаних посадових осіб, які були премійовані, не входили обов'язки щодо нагляду за хижими тваринами, а тому вимога ДФІ в м. Києві щодо стягнення з указаних осіб коштів є необґрунтованою.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язати відповідача виконати пункт 4 Вимоги від 12.02.2014 № 26-12-14-14/1937.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Київський зоологічний парк загальнодержавного значення вчинити певні дії, зокрема, виконати в повному обсязі пункти 2, 4 письмової вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 12.02.2014 № 26-12-14-14-1937, з огляду на таке.

Відповідно до змісту частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються:1) витрати:на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях;на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання;на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;на користування постільними речами в поїздах;на оформлення закордонних паспортів;на оформлення дозволів на в'їзд (віз);на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження;на оплату службових телефонних розмов;2) комісійні витрати у разі обміну валюти.

Частинами першою та четвертою статті 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладені норми права та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Зоопарк належними доказами підтвердив правомірність відшкодування витрат на відрядження за кордон заступнику генерального директора ОСОБА_2

Що стосується пункту 4 вимоги ДФІ в м. Києві то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зобов'язання відповідача його виконати, у зв'язку з наступним.

Пунктом 3.5 Положення про порядок преміювання керівників, спеціалістів та робітників, яке є Додатком № 2 до Колективного договору, установлено, що премія заступникам генерального директора, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам (відповідно до розподілу обов'язків) не нараховується у випадку: наявності випадків виробничого травматизму у підрозділі.

Оскільки, як правильно установлено судом першої інстанції, до повноважень заступника генерального директора ОСОБА_6, заступника генерального директора ОСОБА_7, заступника генерального директора ОСОБА_8, заступника генерального директора ОСОБА_9, не входили обов'язки щодо нагляду за хижими тваринами, то випадки виробничого травматизму працівників Зоопарку, пов'язані з хижими тваринами, не можуть бути підставою для преміювання заступників генерального директора.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині зобов'язанння Зоопарку виконати пункт 4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 12.02.2014 № 26-12-14-14-1937.

Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, ДФІ в м. Києві пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі №21-462а14.

Відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання Зоопарку виконати пункти 2, 4 вимоги ДФІ в м. Києві12.02.2014 № 26-12-14-14/1937 «Про усунення виявлених ревізією порушень» в частині стягнення коштів задоволенню не підлягає, оскільки такі кошти стягуються в судовому порядку за відповідним позовом про стягнення збитків, а не за позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в частині відмови у задоволенні позову не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 23.02.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.