Рішення

від 10.03.2015 по справі 903/7/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2015 р. Справа № 903/7/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Михайловський Сергій Володимирович

від третьої особи: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" до арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна", про визнання договору про надання послуг недійсним.

В судовому засіданні 05.03.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернулось в суд з позовом до арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича про визнання договору про надання послуг недійсним.

Позов мотивувало тим, що на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 18.06.2014 р. відповідача Михайловського Сергія Володимировича призначено розпорядником та ліквідатором приватного підприємства "КМ-Дистриб'ютор".

Між позивачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"", товариством з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна" та відповідачем (арбітражним керуючим Михайловським Сергієм Володимировичем) укладено договір про надання послуг арбітражного керуючого від 21.02.2013 р. Позивач просить суд визнати даний договір недійсним з огляду на наступне:

1. Розмір та порядок отримання арбітражним керуючим винагороди регулюється виключно законом. Відповідач зареєстрований 10.12.2008 р. як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Луцької міської ради Волинської області за номером 2 198 000 0000 014217, та здійснює діяльність арбітражного керуючого - ліквідатора на підставі ліцензії №413, виданої Мінгюстом України № 413 від 22.02.2013 р. Ліцензія на діяльність арбітражних керуючих серії АВ №156309, видана державним департаментом з питань банкрутства 15.01.2009 р. зі строком дії до 14.01.2014 р. 18.12.2012 р. господарським судом Волинської області порушено провадження у справі про банкрутство №5004/1662/12. 21.02.2013 р. ухвалою господарського суду Волинської області відповідача призначено розпорядником майна боржника. 12.06.2014 р. відповідач призначений ліквідатором боржника.

2. Підписання відповідачем договору вимагає скріплення його підпису печаткою, як того вимагає ч. 3 ст. 97 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Договір від 21.02.2013 р. не скріплений печаткою відповідача, оскільки на момент підписання договору вона не існувала, що підтверджується вказівкою на її відтиску на свідоцтво №413.

3. Виконавець при підписанні договору не мав на меті його реальне виконання, оскільки майнові інтереси замовників не забезпечувались, послуги по порушеній справі про банкрутство у законному порядку не надавались, інші послуги інші послуги з виявлення та повернення коштів замовникам не здійснювались, зокрема: не проведено опис та інвентеризацію майна боржника; в разі смерті засновника (учасника) боржника Ковальчук М.П. у 2012 р. не вжито заходів щодо виконання його зобов'язань правонаступником; не прийнята бухгалтерська документація та інша документація боржника, печатки, штампи та інші товарно-матеріальні цінності; ліквідатором не передбаченні в установленому порядку на зберігання документи банкрута; ліквідатора зобов'язано провести збори кредиторів у 10-денний строк однак вони проведенні 27.05.2013 р.; підтвердження звернення ліквідатора до філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку про закриття рахунку боржника, не надано; дії щодо зняття арешту з майна боржника є безпідставним та незаконним; ліквідатором не вжито заходів щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, а також заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; не надано щомісячні звіти та іншу обов'язкову іншу обов'язкову інформацію щодо ходу ліквідаційної процедури; відповідь на запит щодо надання довідки з ДР речових прав та рухоме майно боржника одержана через півроку 19.03.2014 р. № 192553438; звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат не доведений до відома та не схвалений/погоджений комітетом кредиторів до цього часу; звіт розпорядника майна не затверджений , а перед затвердженням судом звіту ліквідатора не вислухано думку кредиторів, який не схвалено комітетом кредиторів. Збори кредиторів 05.06.2014 р., на яких повинний бути затверджений звіт та ліквідаційний баланс, не є повноважний, оскільки жодного кредитора не було на них не було присутніми.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

28.01.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку з залученням третьої особи, а також для надання можливості представникам сторін виконати вимоги ухвали суду.

11.02.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи з урахуванням поданого клопотання позивачем про відкладення розгляду справи.

25.02.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представника позивача та представника третьої особи в судове засідання.

Представник позивача та представник третьої особи в судове засідання не з'явились. Позивач подав пояснення до позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав додаткові пояснення до позовної заяви.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника позивача та третьої оосби, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.02.2013 р. відповідно до постанови господарського суду Волинської області по справі 5004/1622/12 відповідача Михайловського С.В. призначено арбітражним керуючим (а.с.14-16).

21.02.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"", товариством з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна" та відповідачем (арбітражним керуючим Михайловським Сергієм Володимировичем) укладено договір про надання послуг арбітражного керуючого (а.с.9-11).

18.06.2014 р. ухвалою господарського суду Волинської області затверджено представлений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства приватного підприємства "КМ-Дистриб'ютор" (а.с.22-26).

Позивач зазначає, що розмір та порядок отримання арбітражним керуючим винагороди регулюється виключно законом.

Дані твердження позивача спростовуються, з огляду на наступне.

Відповідно до п.14 ст.3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 р. оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом , якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Закон не визначає форми встановлення комітетом кредиторів розміру оплати послуг арбітражного керуючого. У даному випадку договір про надання послуг арбітражного керуючого укладено між усіма учасниками даної справи про банкрутство ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР". ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" та ТОВ "Деанте Україна", які є замовниками згідно вказаного договору та водночас членами комітету кредиторів ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" (згідно протоколу зборів кредиторів ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" від 27.05.2013 р. комітет кредиторів боржника обрано у складі двох членів: ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" та ТОВ "Деанте Україна" - Додаток 6), погодили встановлення арбітражному керуючому у справі оплату його послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Підписаний між членами комітету кредиторів ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" та арбітражним керуючим договір про надання послуг і є письмовим погодженням розміру та порядку оплати арбітражному керуючому з моменту прийняття господарським судом ухвали про призначення розпорядником майна ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" Михайловського С.В. і до моменту виключення боржника ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" з ЄДРПОУ.

Щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого господарським судом, то Закон не встановлює строків та порядку здійснення такого затвердження.

Оскільки, на підставі п.1-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на 19.01.2013 р.) ліквідаційна процедура даного боржника здійснювалась на підставі ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"» в редакції чинній з 19.01.2013 р., порядок сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано у ст. 115 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно абз.3 ч.7 ст.115 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013 р.) звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, ухвалою господарського суду Волинської області від 18.06.2014 р. у справі №5004/1622/12 затверджено звіт арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди та відшкодування понесених витрат, пов'язаних з виконанням повноважень у справі №5004/1622/12 про банкрутство ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР" за період з 21.02.2013 р. по 31.05.2014 р. на загальну суму 36 505,63 грн.

Відповідно до п.12 ст.3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Таким чином, Закон про банкрутство визначає три джерела оплати послуг арбітражного керуючого.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

У відповідності до ч.4 ст.3-1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий має право (але не зобов'язаний) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що: закон передбачає оплату послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів та не забороняє регламентувати порядок такої оплати шляхом підписання договору, закон встановлює обов'язок оплати таких послуг на кредитора-заявника до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею, тобто не менше двох мінімальних заробітних плат, сторонами даного договору є члени комітету кредиторів, які в порушення норм закону, як бачимо, з метою ухилення від оплати послуг арбітражного керуючого, не провели засідання комітету кредиторів з метою встановлення розміру оплати послуг у даній справі.

Також позивач зазначає, що на момент винесення ухвали про порушення справи про банкрутство у відповідача закінчилась ліцензія на діяльність арбітражних керуючих.

Зазначене позивачем спростовується з огляду на наступне.

Відповідач зареєстрований 10.12.2008 р. як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Луцької міської ради Волинської області за номером 2 198 000 0000 014217, та здійснює діяльність арбітражного керуючого - ліквідатора на підставі ліцензії №413, виданої Мінюстом України № 413 від 22.02.2013 р. Ліцензія на діяльність арбітражних керуючих серії АВ №156309, видана державним департаментом з питань банкрутства 15.01.2009 р. зі строком дії до 14.012.014 р. 18.12.2012 р. господарським судом Волинської області порушено провадження у справі про банкрутство №5004/1662/12. 21.02.2013 р. ухвалою господарського суду Волинської області відповідача призначено розпорядником майна боржника. 12.06.2014 р. відповідач призначений ліквідатором боржника.

У відповідності до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції з 19.01.2013 р.) з дня набрання чинності цим Законом продовжують діяти ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом державний орган з питань банкрутства безоплатно замінює за заявою арбітражного керуючого чинну на день набрання чинності цим Законом ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), яке відповідно до цього Закону надає право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Після закінчення цього строку втрачають чинність ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Отже, право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надаються особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Так, Свідоцтво Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 413 від 22.03.2013р., видане на підставі наказу Міністерства юстиції України від 20.02.2013 №300/5.

Згідно п.6 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 14.01.2013 р. № 93/5, датою видачі свідоцтва є дата видачі наказу Мін'юсту України про видачу свідоцтва, а свідоцтво вважається таким, що отримане, з дня видачі відповідного наказу Мін'юсту України.

Таким чином, датою видачі свідоцтва Міністерства юстиції України про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 413 є 20.02.2013 р. Оскаржуваний договір сторонами підписано 21.02.2013 р.

Також позивач зазначає, що підписання відповідачем договору вимагає скріплення його підпису печаткою, як того вимагає ч. 3 ст. 97 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " . Договір від 21.02.2013 р. не скріплений печаткою відповідача, оскільки на момент підписання договору вона не існувала, що підтверджується вказівкою на її відтиску на свідоцтві № 413.

Проте договір про надання послуг арбітражного керуючого від 21.02.13 р. скріплений печаткою арбітражного керуючого Михайловського С.В., що підтверджується її відтиском на оспорюваному договорі (а.с.9-11).

Позивач зазначає, що відбулись порушення п.5 ст.203 ЦК України, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Предмет договору про надання послуг арбітражного керуючого від 21.02.2013 р. нерозривно пов'язаний із ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та справою № 5004/1622/12 про банкрутство ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР".

Господарським судом Волинської області була розглянута заява ТзОВ "ІПГ "Майстер" та ТзОВ "Данте Україна" від 06.06.2014 р. про припинення повноважень ліквідатора, яка в свою чергу обгрунтована тими ж доводами, що і дана позовна заява, та в її задоволенні судом відмовлено ухвалою від 18.06.2014 року. Зазначена ухвала не оскаржена та набрала законної сили, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України є підставою для звільнення від доказування. Також виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків стверджується ухвалою місцевого господарського суду від 18.06.2014 р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПП «КМ-Дистриб'ютор» (а.с.22-26).

Окрім того, із ідентичними вказівками про порушення, здійснені арбітражним керуючим Михайловським С.В. в межах справи №5004/1622/12 про банкрутство ПП "КМ-ДИСТРИБ'ЮТОР", ТОВ "ІПГ "Майстер" звернулося із скаргою від 18.07.2014р. №2784 до Міністерства юстиції України, на підставі якої Головним управлінням юстиції у Волинській області проведено позапланову невиїзну перевірку. Згідно довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 25 вересня 2014 року №16 порушень у діяльності арбітражного керуючого Михайловського С.В. не виявлено, твердження викладені у скарзі ТОВ "ІПГ "Майстер" від 18.07.2014р. №2784 не знайшли свого підтвердження.

Отже, свої зобов'язання по Договору про надання послуг арбітражного керуючого Михайловський С.В. виконав повністю.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що даний договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України, позивач в позовній заяві та поданих до неї додаткових поясненнях не довів протилежного.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 199, 203, 215, 526, 627 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"" до арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Деанте Україна" про визнання договору про надання послуг недійсним відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення

складено 10.03.2015

Суддя І. О. Гарбар