Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/4/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави;

до Державної будівельно-промислової компанії "АТОМСПЕЦБУД";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України;

про стягнення 21 800,54 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Кривоклуб І.Б. (довіреність № 9-22/2032 від 25.12.2014 р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави до Державної будівельно-промислової компанії "АТОМСПЕЦБУД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України про стягнення в порядку регресу 21 800,54 грн. збитків, завданих внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.01.2015 року порушено провадження у справі № 911/4/15 та призначено справу до розгляду на 27.01.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 27.01.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 12.01.2015 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 03.03.2015 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.03.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.03.2015 року повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2003 року у справі за позовом Степанищева В.П. до Державної будівельно-промислової компанії "АТОМСПЕЦБУД" про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнуто з відповідача на користь Степанищева В.П. 7080,00 грн. несвоєчасно виплаченої заробітної плати.

30.04.2013 року за результатами розгляду Європейським судом з прав людини заяви № 12265/07, поданої Степаніщевим В.П. та ще трьома заявниками в рамках справи «Володимир Петрович Степаніщев проти України та три інші заяви» у зв'язку тривалим невиконанням відповідачем рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2003 року, було встановлено порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та зобов'язано державу Україну сплатити Степанищеву В.П. відшкодування сатисфакції у сумі 1 395,00 євро.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України згідно платіжного доручення № 2697 від 06.09.2013 року заявнику було сплачено 14 720,54 грн. сатисфакції, що еквівалентно 1 395,00 євро, згідно платіжного доручення № 329 від 20.09.2013 року заявнику було сплачено 7080,00 грн. заборгованості згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2003 року.

Посилаючись на те, що виплата Степанищеву В.П. присуджених до стягнення рішенням Європейського суду з прав людини 14 720,54 грн. з Державного бюджету України, зумовлена неправомірними діями відповідача по несвоєчасному виконанню рішення національного суду, позивач, як Орган представництва, просить суд стягнути з відповідача 21 800,54 грн. (14 720,54 грн. + 7080,00 грн.) збитків, завданих Державному бюджету України в порядку регресу, з підстав ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Частиною 5 статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є Міністерство юстиції України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст.ст. 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, після виплати 21 800,54 грн. на виконання рішення Європейського суду з прав людини, до держави України в особі Міністерства юстиції України, як Органу представництва, перейшло право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (сатисфакції).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди унормовано статтею 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 цього Кодексу, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

З огляду вищевикладеного, а також враховуючи постановлення рішенням Європейського суду з прав людини від 30.04.2013 року порушення п. 1 ст. 6, 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в частині тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, що стало підставою для покладення на державу-відповідача, Україну, обов'язку по виплаті, зокрема, Степанищеву В.П., 14 720,54 грн. сатисфакції, що еквівалентно 1 395,00 євро та 7080,00 грн. заборгованості згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2003 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість посилань позивача як на протиправність поведінки відповідача, що полягало у невиконанні рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.01.2003 року, так і наявність вини останнього.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи доведеність позивачем, як Органом представництва, наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 21 800,54 грн. збитків, завданих внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини в порядку регресу позивачем доведена, відповідачем не заперечена та не спростована, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України звільнене від сплати судового збору.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в доход бюджету в сумі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 22, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної будівельно-промислової компанії "АТОМСПЕЦБУД" (07270, Київська обл., м. Прип'ять, вул. Курчатова, 8, код 23579847) на корить Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) 21 800 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот гривень) 54 коп. збитків.

3. Стягнути з Державної будівельно-промислової компанії "АТОМСПЕЦБУД" (07270, Київська обл., м. Прип'ять, вул. Курчатова, 8, код 23579847) в доход Державного бюджету України 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.03.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін