Рішення

від 27.02.2015 по справі 911/5607/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2015 р. Справа № 911/5607/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавказькі джерела",

м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця Тютюнник Артема Володимировича, Київська обл.,

м. Вишгород

про стягнення 57 049 грн. 20 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Лихопьок Д.П. (дов. № б/н від 19.12.2014 року);

відповідачів - Чекан М.В. (дов. № б/н від 17.02.2015 року);

Величко Д.В. (дов. № б/н від 17.02.2015 року);

Тютюнник А.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 57 049 грн. 20 коп. заборгованості, з яких: 22 166 грн. 92 коп. - сума основного боргу відповідно до договору купівлі-продажу № 041 від 28.08.2012 р., 4 855 грн. 13 коп. - пеня, 1 383 грн. 82 коп. - 3% річних, 24 510 грн. 48 коп. - штраф, 4 132 грн. 84 коп. - інфляційні.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2015 року відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів документів доданих до позовної заяви та оригінали всіх товаро-транспортних накладних, якими можливо підтвердити факт доставки та відгрузки товару на складі відповідача.

Позивачем на виконання вимог суду були надані акт взаємозвірки станом на 30.04.2014 року та документи на підтвердження надання послуг правової допомоги. Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.02.2015 року для надання сторонами оригіналів накладних та товаро-транспортних накладних.

Після оголошення перерви позивач в судовому засіданні зазначив, що у нього відсутні товаро-транспортні накладні на поставку спірної продукції, а оригінали видаткових накладних були надані суду для огляду, крім того подав заяву, в якій просив за надання правової допомоги додатково стягнути з відповідача 1 500 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем платіжним дорученням № 18 від 23.02.2015 року - всього 6 500 грн. 00 коп.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що підпис на акті звірки та на спірних накладних належить Фартушній А.А., яка веде бухгалтерську документацію відповідача, перебуває на посаді бухгалтера ТОВ "Акватрейд Україна", керівником та співзасновником якого є Тютюнник А.В.

Щодо додаткової угоди № 1 від 09.01.2014 року то відповідач побачив її вперше тільки в матеріалах справи і до цього не знав про існування, не підписував її та не надавав права підпису нікому.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кавказькі джерела» та Фізичною особою - підприємцем Тютюнником Артемом Володимировичем було укладено Договір купівлі-продажу № 041, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування, характеристики та ціни якого вказані в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору грошові кошти за поставлений товар перераховуються на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар за договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 116 983 грн. 92 коп., проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 94 817 грн. 00 коп., в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 22 166 грн. 92 коп.

Відповідач заперечив проти заявленої до стягнення суми боргу за видатковою накладною № РН-0000022 від 06.05.2014 року та видатковою накладною № РН-0000027 від 03.06.2014 року з огляду на те, що на думку представника відповідача підписи на спірних видаткових накладних не вчинялись Тютюнником А.В. Проте суд не приймає до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги повинні бути доведені „поза розумним сумнівом". У цьому разі розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати. (Справа Європейського суду з прав людини „Грецька справа", № 3321/67, 3322/67, 3323/67, 3344/67, доповідь Комісії від 5 листопада 1969 р.; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Вільваража та інші проти Обєднаного Королівства" від 30 жовтня 1991 р. № 215, § 107; рішення Європейського суду з прав людини по справі „Науменко проти України" від 10 лютого 2004 року § 109).

На переконання господарського суду без призначення у даній справі судової технічної та почеркознавчої експертизи встановити факт здійснення підписів на спірних видаткових накладних не вбачається за можливе.

Оскільки на спірних накладних містяться підписи й печатки сторін, а відповідачем не доведено за допомогою належних та допустимих засобів доказування обставини на які він посилається у своєму відзиві то суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за поставлений товар становить 22 166 грн. 92 коп. та підтверджується матеріалами справи.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 22 166 грн. 92 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 4 132 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1 383 грн. 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 4 132 грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1 383 грн. 82 коп. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Також позивачем заявлено до стягнення 4 855 грн. 13 коп. пені та 24 510 грн. 48 коп. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення штрафу та пені позивач посилається на умови договору купівлі продажу № 041 від 28.08.2012 року строк дії якого закінчився 31.12.2013 року (п. 10.1. договору) та був продовжений додатковою угодою до договору купівлі продажу № 1 від 09.01.2014 року, проте як зазначає відповідач вказана додаткова угода була укладена після закінчення строку дії договору. Також ФОП Тютюнник А.В. зазначає, що не підписував дану додаткову угоду, заперечує проти продовження строку дії основного договору та вказує, що усі поставки товару, які були здійснені позивачем у 2014 році були мали позадоговірний характер.

З огляду на вищевказані обставини суд приходить до висновку про те, що строк дії договору поставки № 041 від 28.08.2012 року закінчився 31.12.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Оскільки позивачем не надано суду доказів додержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, а відповідно до п. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 855 грн. 13 коп. та штрафу в розмірі 24 510 грн. 40 коп. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 6 500,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги № 5 від 19.12.2014 року, платіжне доручення № 171 від 25.12.2014 року на суму 5 000 грн. 00 коп., платіжне доручення № 18 від 23.02.2015 року на суму 1 500 грн. 00 коп., акт про надання послуг - правової допомоги від 25.02.2015 року, калькуляцію № 1 від 19.12.2014 року винагороди бюро згідно з Тарифами щодо надання правової допомоги відповідно до Договору, калькуляцію № 2 від 20.02.2015 року до Договору про надання правової допомоги № 5 від 19.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Лихопьок Д.П. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/5607/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 6 500 грн. 00 коп. не співрозмірною з ціною позову, тому вважає за доцільне покласти на відповідача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тютюнника Артема Володимировича (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденко, буд. 6, корпус В, кВ. 42, код 3028906933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавказькі джерела» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна, буд. 24, код 34364984) - 22 166 (двадцять дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 92 коп. боргу, 1 383 (одна тисяча триста вісімдесят три) грн. 82 коп. трьох відсотків річних, 4 132 (чотири тисячі сто тридцять дві) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована