Рішення

від 02.03.2015 по справі 911/5624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 911/5624/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК", ідентифікаційний код: 14349442, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; адреса для листування (згідно заяви): 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 17,

до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код: 26225794, місцезнаходження: 95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, буд. 55 А,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, ідентифікаційний код: 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13,

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача: Дубініна Н.І., яка діє на підставі довіреності від 12.05.2014 року за № 82;

від відповідача: не з'явився;

від 3-ї особи: Шевченко О.В., яка діє на підставі довіреності від 19.01.2015 року за № 7.1-25/144, -

Обставини справи:

публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" (далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі за текстом: Відповідач) про стягнення 63660,80 грн. (шістдесят три тисячі шістсот шістдесят гривень 80 коп.), з якої 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) основний борг, 4340,41 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 41 коп.) інфляційні нарахування та 3-и проценти річних в сумі 440,39 грн. (чотириста сорок гривень 39 коп.).

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання із проведення судової експертизи за ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року по справі № 910/285/13, вартість якої в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) оплатив Позивач, внаслідок безпідставної відмови Відповідача після оплати Позивачем вартості вказаної експертизи від завершення проведення останньої, в зв'язку з чим Позивач звертався до Відповідача з вимогою повернути кошти, на що Відповідач відреагував відмовою повернути кошти Позивачу, що призвело до виникнення у Відповідача через неповернення коштів у сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості перед Позивачем у вигляді основного боргу в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 4340,41 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 41 коп.), 3-х процентів річних у сумі 440,39 грн. (чотириста сорок гривень 39 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.12.2014 року порушено провадження у справі № 911/5624/14, призначено справу до розгляду на 02.02.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України.

02.02.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 31.12.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.12.2014 року не виконав. В судове засідання з'явилась 3-я особа, яка вимоги ухвали суду від 31.12.2014 року не виконала, дала пояснення, проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 02.02.2015 року задоволено спільне клопотання Позивача та 3-ї особи про продовження строку вирішення спору на 15-ть днів, відкладено розгляд справи на 02.03.2015 року.

02.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 31.12.2014 року та від 02.02.2015 року не виконав. В судове засідання з'явилась 3-я особа, яка вимоги ухвал суду від 31.12.2014 року та від 02.02.2015 року не виконала, дала пояснення, проти позову заперечувала та просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1., абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, то суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та 3-ю особою пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також беручи до уваги, що Відповідач та 3-я особа доказів, на які вони посилалися би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих представником Позивача та 3-ї особи пояснень суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.03.2015 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та 3-ї особи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 року ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 910/285/13, за позовом ПАТ "РОДОВІД БАНК" до ТОВ «Комфорт» та ТОВ «Світлоград» про звернення стягнення на предмет іпотеки, призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зобов'язано ПАТ "РОДОВІД БАНК" провести оплату експертизи.

Справа № 910/285/13 разом із ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 910/285/13 з метою виконання останньої господарським судом м. Києва для проведення експертизи направленні до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України отримавши із господарського суду м. Києва справу № 910/285/13 разом із ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 910/285/13 направив 21.11.2013 року на адресу ПАТ "РОДОВІД БАНК" на виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 910/285/13 рахунок від 21.11.2013 року за № 810/1 для оплати ПАТ "РОДОВІД БАНК" вартості судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.).

ПАТ "РОДОВІД БАНК" 25.11.2013 року отримано від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України рахунок від 21.11.2013 року за № 810/11 для оплати ПАТ "РОДОВІД БАНК" вартості судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), в зв'язку з чим ПАТ "РОДОВІД БАНК" 05.12.2013 року перерахував Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України кошти в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) в якості оплати вартості судової оціночно-будівельної експертизи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру від 05.12.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський кодекс України в ч. 1 ст. 175 передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Господарський кодекс України у ч. 3 ст. 179 передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Закон України «Про судову експертизу» в ч. 5 ст. 15 передбачає, що витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Господарський процесуальний кодекс України в ч. 1 ст. 44 передбачає, що господарські витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

Господарський кодекс України в ч. 1. ст. 181 передбачає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 205 закріплено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Закон України «Про судову експертизу» в ст. 1 передбачає, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Суд приходить до висновку, що прийняття до виконання Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України ухвали господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 910/285/13, направлення Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на адресу ПАТ "РОДОВІД БАНК" рахунку від 21.11.2013 року за № 810/1 для оплати ПАТ "РОДОВІД БАНК" вартості судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) та перерахування ПАТ "РОДОВІД БАНК" за рахунком від 21.11.2013 року за № 810/1 Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України коштів в якості оплати вартості судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) є укладенням договору у спрощений спосіб про проведення судової експертизи (далі за текстом: Договір), який за своєю правовою природою містить елементи договорів: публічного договору, договору, укладення якого є обов'язковим для певних категорій суб'єктів господарювання, договору, що укладається у спрощений спосіб, та договору підряду.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд приходить до висновку, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав своєчасно та належним чином.

Проте, Відповідач свої зобов'язання за Договором про проведення судової експертизи в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України не виконав в зв'язку з тим, що не виконав судову оціночно-будівельну експертизу та кошти в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), які Позивач сплати Відповідачу за проведення судової експертизи, не повернув Позивачу.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направляв Відповідачу претензію у вигляді листа-вимоги від 10.07.2014 року за № 18.1-11-б.б/4497 з вимогою до Відповідача щодо негайного повернення Позивачу коштів, які Позивач сплатив за проведення судової експертизи, завершити яку Відповідач безпідставно відмовився.

Відповідач на дану претензію Позивача відреагував шляхом направлення Позивачу листа від 21.07.2014 року за № 01-08/1594, відповідно до якого Відповідач відмовився повертати Позивачу кошти в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Цивільний кодекс України в ч. 1 ст. 1212 передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд приходить до висновку, кошти в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), які сплачувались Позивачем Відповідачу за проведення судової експертизи, від завершення проведення якої Відповідач безпідставно те необґрунтовано відмовився, за своєю правовою природою є коштами, які безпідставно набуті Відповідачем внаслідок виконання своїх зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб Договором про проведення судової експертизи лише Позивачем та відмовою Відповідача від виконання своїх зобов'язань за вказаним Договором.

За таких обставин суд погоджується з позицією Позивача з приводу того, що за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем по Договору про проведення судової експертизи внаслідок відмови Відповідача від завершення проведення експертизи та відмови Відповідача повернути Позивачу кошти в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), які сплачувались Позивачем Відповідачу за проведення експертизи.

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором про проведення судової експертизи в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), як коштів, що безпідставно набуті Відповідачем, в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання з повернення грошових коштів за Договором про проведення судової експертизи, як безпідставно набутих коштів внаслідок виконання своїх зобов'язань за вказаним Договором лише Позивачем, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні нарахування в сумі 4340,41 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 41 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 440,39 грн. (чотириста сорок гривень 39 коп.). Розрахунок сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді 3-х процентів річних в сумі 440,39 грн. (чотириста сорок гривень 39 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 4340,41 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 41 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору, в ході розгляду справи не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення вимог позивача в повному обсязі, а також те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, ідентифікаційний код: 26225794, місцезнаходження: 95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, буд. 55 А, на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК", ідентифікаційний код: 14349442, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 17, за укладеним у спрощений спосіб Договором про проведення судової експертизи основних борг, як безпідставно набуті кошти, в сумі 58880,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.), інфляційні нарахування в сумі 4340,41 грн. (чотири тисячі триста сорок гривень 41 коп.), 3-и проценти річних у сумі 440,39 грн. (чотириста сорок гривень 39 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК", ідентифікаційний код: 14349442, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, буд. 17, надіслати Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на належну адресу (95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, буд. 55 А) копію рішення від 02.03.2015 року по справі № 911/5624/14 кур'єрською службою доставки, докази чого надати суду, для чого направити публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" копію даного рішення в двох екземплярах.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2015 року