Рішення

від 02.03.2015 по справі 914/1/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 р. Справа № 914/1/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Скаді РК", м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Імперіал Груп", м. Львів

про стягнення 34346,52грн. Суддя Коссак С.М.

при секретарі Прокопів І.І.

Представники:

Від позивача: Стасул Т.С. - представник за довіреністю від 23.02.2015р.;

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скаді РК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Імперіал Груп" про стягнення заборгованості у сумі 34 346,52грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.01.2015р.

З підстав викладених в ухвалі суду від 26.01.2015р. розгляд справи було відкладено на 16.02.2015р.

27.01.215р. позивачем на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 11 014,82 грн., у зв'язку з частковим погашення боргу, що підтверджується платіжними дорученнями.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.02.2015р. розгляд справи відкладено на 02.03.2015р.

02.03.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№ 917/15), в якій позивач зазначає, що відповідачем оплачено заборгованість в сумі 34 000,00 грн. Просить стягнути 346,52 грн. штрафних санкцій та судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні 02.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовні заяві та з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог. Просить в позов задоволити та стягнути з відповідача за неналежне виконання зобов'язання 312,99 грн. - пені та 33,53 грн. - 3 % річних.

Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається з врахуванням поданих позивачем заяв про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути 346,52 грн. заборгованості.

В судовому засіданні 02.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

28.02.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 4810 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію кількість, асортимент та ціна якої визначені в накладній, підписаних сторонами, які є невід'ємними частинами Договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № ФСЛВ-0000697 від 10.04.2014р. на загальну суму 64 600,00 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками без жодних застережень.

Відповідно до п.5.1. Договору оплата здійснюється в розмірі визначеної в накладній вартості продукції у строк згідно відповідних додатків до Договору.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, не оплаченою залишилась сума 34 000,00 грн., що підтримується позивача та не заперечується відповідачем.

Позивачем 05.12.2014р. надсилав відповідачу вимогу від 04.12.2014р. про сплату заборгованості за Договором.

Крім цього, на момент розгляду справи в суді оплачено заборгованість в сумі 34 000,00 грн., що підтверджується платіжними доручення та підтримується позивача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з цим позивача подав заяви про зменшення позовних вимог та просить стягнути 346,52 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за Договором на момент звернення до суду не виконав, у зв'язку з чим за неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 312,99 грн. пені та 33,53 грн. 3% річних.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриману продукцію, а саме - прострочення термінів оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних сумі 33,53 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п.6.1. Договору у разі порушення покупцем строків розрахунків за отриману продукцію він сплачує пеню в розмірі 0,15 % від вартості не виконаного зобовязання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Відповідно до п. 2.9 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 312,99 грн., нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено. відповідальністю «Компанія Імперіапл Груп» (79056, місто Львів, вулиця Гайдучка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 37655805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скаді РК» (61052, місто Харків, провулок Сімферопольський, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 35860136) 312,99 грн. - пені, 33,53 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.03.2015 року.

Суддя Коссак С.М.