Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/32/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/32/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техком, ЛТД", м. Харків про прийняття майна з оренди за участю представників сторін:

представник позивача - Щербак О.В., довіреність від 12.11.2014р.;

представник відповідача - Остренко В.А., доручення № 1 від 16.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харківбудкомплект" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техком, ЛТД", в якій просить суд:

- зобов'язати відповідача прийняти з оренди за договором оренди №16-13/А від 01.12.2012р. від позивача виробничі приміщення загальною площею 754 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, шляхом підписання акту приймання-передачі.

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2015 р. о 10:15 год.

В судових засіданнях 22.01.2015р. та 03.02.2015р. судом оголошувалась перерва до 03.02.2015р. та до 11.02.2015р. відповідно.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 03.03.2015р.

У призначеному 03.03.2015р. судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

У призначеному 03.03.2015р. судовому засіданні представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень. Через канцелярію суду надав пояснення по справі (вх. №8340). Надані пояснення судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.03.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техком, ЛТД» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Харківбудкомплект» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №16-13/А (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове платне користування виробниче приміщення загальною площею 754 кв. м.

Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Відповідно до п.2.1. Договору оренди Орендодавець передає Орендарю в користування майно згідно Акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору оренди, відповідачем передано позивачу виробниче приміщення загальною площею 754 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2013р.

Відповідно до п. 4.13. Договору оренди, орендар зобов'язується повернути орендоване майно у випадку припинення дії договору в належному стані, з урахуванням зносу.

Згідно п. 9.3. Договору оренди, якщо Орендодавець відмовився від Договору, він вважається розірваним з моменту отримання Орендарем повідомлення про відмову.

Термін дії договору оренди становить з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Після закінчення строку дії Договору оренди, позивач продовжував користуватися об'єктом оренди, сплачувати обумовлену Договором оренди оренду плату. Відповідач не висував жодних заперечень проти такого користування.

Листом №12 від 07.08.2014р., відповідач повідомив позивача про відмову від Договору оренди у зв'язку з порушенням його умов та вимагав повернення Об'єкта оренди за актом приймання-передачі. Даний лист був отриманий позивачем 08.08.2014р.

Листом №137 від 12.08.2014р. позивач повідомив відповідача про свої заперечення проти порушення умов Договору оренди та надіслав відповідачу зі свого боку додаткову угоду про розірвання Договору оренди за згодою сторін не пізніше - 01.11.2014р. Однак, додаткова угода про розірвання Договору оренди за згодою сторін з боку відповідача підписана не була.

Позивач протягом серпня-жовтня 2014 року здійснював роботи по звільненню Об'єкта оренди від свого рухомого майна.

Позивач звертався до відповідача з проханням прийняти Об'єкт оренди, шляхом підписання акту приймання-передачі, що підтверджується листами №176 від 03.11.2014р, №186 від 17.11.2014р., №197 від 25.11.2014р.

Станом на момент подачі позову, відповідач об'єкт оренди не прийняв, акт приймання-передачі не підписав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений цим договором (в даному разі до 31.12.2013 року). Водночас, нормою ст. 764 Цивільного кодексу України визначено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності у відповідача на момент закінчення строку дії договору заперечень щодо поновлення строку дії договору, спірний договір є поновленим на аналогічний строк, тобто до 31.12.2014р.

Відповідно до ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачу повідомлення про відмову від договору №12 від 07.08.2014р., в якому повідомив позивача про розірвання договору оренди у зв'язку з систематичним невиконанням останнім вимог пунктів 4.2, 4.3, 4.5, 4.6, 4.8, 4.9, 4.10, 4.12, 4.13 розділу 4 Договору оренди №16-13/А від 01.12.2012р. Дане повідомлення було отримано позивачем 08.08.2014 р.

Листом №137 від 12.08.2014р. позивач повідомив відповідача про свої заперечення проти порушення умов Договору оренди та надіслав відповідачу зі свого боку додаткову угоду про розірвання Договору оренди за згодою сторін не пізніше - 01.11.2014р. Однак, додаткова угода про розірвання Договору оренди за згодою сторін, з боку відповідача підписана не була.

У відповідності з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як свідчать матеріали справи, 03.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з проханням прийняти об'єкт оренди, шляхом підписання акта приймання-передачі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що внаслідок дій позивача прилегла до будівлі територія була засмічена відходами його виробництва. Заподіяне позивачем засмічення ділянки є порушенням умов пунктів 4.6, 4.8 Договору оренди. Крім цього, такі дії позивача порушують вимоги ст. 17 Закону України «Про відходи, ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і можуть спричинити як господарсько-правову, так і адміністративну та кримінальну відповідальність.

На підтвердження вказаних фактів, відповідач посилається на зболені фотографії.

На думку відповідача, таке засмічення позивачем прилеглої до будівлі території не може вважатися нормальним її зносом в розумінні ч. 1 ст. 785 ЦК України, таким чином орендар не повернув орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

За даними фотографіями не можливо встановити, що саме позивачем було здійснено засмічення прилеглої до будівлі території. За таких обставин, зазначені документи не розцінюються судом як допустимі докази у справі, на яких можуть ґрунтуватись висновки суду щодо порушення умов Договору оренди з боку позивача.

Крім того, предметом Договору оренди є виробниче приміщення загальною площею 754 кв.м, у зв'язку з цим, заперечення відповідача щодо стану земельної ділянки, яка знаходиться поруч з орендованим виробничим приміщенням, жодним чином не стосується спірного Договору оренди.

Таким чином, відповідач безпідставно ухилявся від підписання акту приймання-передачі приміщення, чим перешкоджав юридичній фіксації у порядку, встановленому ч. 2 ст. 795 ЦК України, моменту припинення договору оренди нерухомого майна №16-13/А від 01.12.2012р.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди, узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техком, ЛТД» підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 759, 763, 764, 782, 785, 795, статтями 173, 283 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техком, ЛТД" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 251, код ЄДРПОУ 22715745) прийняти з оренди за договором оренди №16-13/А від 01.12.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємтсво "Харківбудкомплект" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 8/10 Б, офіс 30, код ЄДРПОУ 30751330) виробничі приміщення загальною площею 754 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Техком, ЛТД" (61044, м. Харків, пр. Московський, буд. 251, код ЄДРПОУ 22715745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємтсво "Харківбудкомплект" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 8/10 Б, офіс 30, код ЄДРПОУ 30751330) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двiстi вiсiмнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа №922/32/15