Постанова

від 03.03.2015 по справі 916/3548/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 916/3548/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Носенко І.П., за довіреністю;

від відповідача: Ільїн М.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс»

на рішення господарського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року

по справі № 916/3548/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Профі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс»

про стягнення 61 560,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Профі» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» 11 720,15 грн., з яких 4500 грн. реальних збитків, 6073,16 грн. збитків від інфляції, 1206,99 грн. 3% річних, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.09.2014 року).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року по справі №916/3548/14 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Карга-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" 4 500 гривень реальних збитків та 1 827 гривень витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що розрахунок позивача щодо сплати відповідачем збитків від інфляції в розмірі 6 073,15 гривень та 3% річних в сумі 1206,99 гривень, відмовив в стягненні означених сум, у зв'язку з відсутністю доказів отримання відповідачем рахунків на оплату Договору.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості у розмірі 4 500 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи і просить скасувати рішення господарського суду Одеської області в частині стягнення 4500 грн. збитків та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом не враховано відсутність в матеріалах справи доказів настання передбачених законодавством України правових наслідків вчинення виконавчих дій, з моментом настання яких відповідні послуги вважаються наданими, відсутні акти, якими відповідно до договору повинні оформлюватися усі значущі дії сторін договору.

До того ж, апелянт зазначав, що рішенням суду від 17.11.14р. з відповідача взагалі не стягнуті кошти в рахунок погашення заборгованості за договором, що виключає фактичну можливість надання послуг, передбачену договором про надання юридичних послуг.

Таким чином, на думку скаржника, грошові кошти у розмірі 4500 грн. не можна віднести до витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), у тому числі з урахуванням права позивача повернути передплачені за договором №03-14 грошові кошти, на підставі ст.1212 ЦКУ, як набуті безпідставно.

Скаржник вважає, що звернення позивача до суду з відповідним позовом зроблено у порушення узгодженого сторонами порядку розв'язання спірних питань, в умовах, коли передбачені договором засоби врегулювання спорів ще не були задіяні та вичерпані, а отже витрати позивача, пов'язані із судовим розглядом спірних питань не були необхідними для відновлення порушеного права позивача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині стягнення збитків, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 01.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Карга-Сервіс" було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №010313-2 від 01.03.2013р., за умовами р.1 якого, позивач (виконавець) зобов'язався на замовлення відповідача (замовник) надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів по території України в стандартних морських 20-ти та 40-ка футових контейнерах.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата послуги виконавця здійснюється шляхом надання, в узгоджені строки, рахунків замовнику за надані послуги.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що строк оплати послуг здійснюється за узгодженням сторін, але не менш ніж через 14 днів з дотриманням умов п.3.1.

На виконання умов договору позивачем були надані наступні послуги:

протягом "01 - "06" березня 2013р., згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №3267, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" було здійснено організацію транспортно-експедиторських послуг по маршруту м. Одеса - м. Красний Луч, вартість яких, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000100 від 26.03.2013р., сторонами по договору була визначена у сумі 13 200 гривень;

протягом "24 - "26" березня 2013р., згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №5625, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" було здійснено організацію транспортно-експедиторських послуг по маршруту м.Одеса - м. Дніпропетровськ, вартість яких, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000110 від 27.03.2013р., сторонами по договору була визначена у сумі 10 040 грн.;

протягом "10 - "11" квітня 2013р., згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №8190, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" було здійснено організацію транспортно-експедиторських послуг по маршруту м.Одеса - м. Дніпропетровськ, вартість яких, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000149 від 23.04.2013р., сторонами по договору була визначена у сумі 18 640 грн.;

протягом "11 - "12" квітня 2013р., згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №4222, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" було здійснено організацію транспортно-експедиторських послуг по маршруту м.Одеса - м.Дніпропетровськ, вартість яких, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000150 від 23.04.2013р., сторонами по договору була визначена у сумі 18 400 грн.

Позивачем було виставлено до сплати відвідачу наступні рахунки - фактури: № СФ-0000100 від 26.03.2013р. на суму 13 200 гривень, № СФ-0000110 від 27.03.2013р. на суму 10 040 гривень, № СФ-0000149 від 23.04.2013р. на суму 18 640 гривень, № СФ-0000150 від 23.04.2013р. на суму 18 400 гривень.

В свою чергу, відповідачем оплачено виставлені рахунки частково, а саме оплачено 5500 грн. 26.03.2013 року, та 5000 грн. 07.10.2013 року, тобто оплачено послуги на загальну суму 10500 грн.

Решта наданих послуг на суму 49780 грн. залишились без оплати, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем оплачено суму основної заборгованості в розмірі 49780 грн., з огляду на що позивачем зменшено позовні вимоги на цю суму.

Отже, позивач просив стягнути 4500 грн. реальних збитків, понесених на отримання юридичних послуг для стягнення заборгованості за спірним договором в судовому порядку, а також 6073,16 грн. збитків від інфляції, а також 1206,99 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судова колегія, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, не розглядає вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 49 780 грн., які оплачені відповідачем, та перевіряє законність та обґрунтованість рішення в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних а також 4500 грн. збитків.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача 6073,16 грн. збитків від інфляції, а також 1206,99 грн. 3% річних, оскільки розрахунок позивача здійснений невірно.

Відповідно до методики розрахунку інфляційних збитків, наведеної у листі Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ", а також з урахуванням ст.625 ЦК України, розрахунок інфляції та 3% річних здійснюється за період з часу, коли повинен був здійснений платіж, до моменту оплати (або до моменту подання позовної заяви до суду).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів виставлення в обумовлені строки рахунків відповідачу, а також не надано доказів виставлення вимоги оплатити надані послуги, а отже відсутній строк виконання зобов'язання, з якого слід розпочати розрахунок інфляційних збитків та 3% річних.

Що стосується вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" про стягнення реальних збитків в сумі 4500 гривень, судова колегія зазначає наступне.

На підтвердження своїх вимог щодо стягнення збитків позивач посилався на договір про надання юридичних послуг № 03-14 від 07.07.2014 року, рахунок № 25/14 від 07.07.2014р., платіжне доручення № 288 від 22.07.2014 року, довідку Приватного підприємства "Юридична фірма "Р.О.В." за вих. № 02-11/14 від 02.11.2014 року, а також довідку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" відповідно до штатного розпису посади юриста, акт виконаних робіт від 30.07.2014 року до договору про надання юридичних послуг №03/14 від 07.07.2014р.

Судова колегія зазначає, що заявлені вимоги щодо стягнення вартості наданих юридичних послуг в якості збитків не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 N 05/248-09).

Аналогічну правову позицію викладено у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. N 01-06/20/2014.

Крім того, судова колегія приймає до уваги офіційне тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, викладеного у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року N 6-рп/2013 по справі N1-4/2013, яке полягає в наступному.

Відповідно до статті 28 Кодексу справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Конституційний Суд України виходить з того, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом (частина перша статті 44 Кодексу). Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 Кодексу).

Дослідивши положення Кодексу, Конституційний Суд України вважає, що в ньому не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права. Однак це не виключає можливості законодавчого врегулювання питання про відшкодування вказаних витрат суб'єкту права на звернення до господарського суду на послуги, надані йому таким фахівцем.

Отже, в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Судовою колегією встановлено, що заявлені до стягнення в якості збитків 4500 грн. вартості наданих юридичних послуг Приватним підприємством "Юридична фірма "Р.О.В." Товариству з обмеженою відповідальністю "Трак Профі" не носять обов'язкового характеру, та надані винятково з ініціативи позивача, а отже такі витрати неможливо кваліфікувати в якості збитків.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення, являються доцільними та обґрунтованими, а позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, не доведені належним чином, рішення господарського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року по справі № 916/3548/14 слід скасувати, а в задоволенні зменшених позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, п.2 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17 листопада 2014 року по справі № 916/3548/14 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» про стягнення 11 780,15 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 05.03.2015 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко