Постанова

від 04.03.2015 по справі 916/2765/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 916/2765/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренко М.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Узунов С.О. за довіреністю.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бехівський гранітний кар'єр"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р.

у справі №916/2765/14

за позовом Приватного підприємства „М Енд Ю Констракшн"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Бехівський гранітний кар'єр"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар"

про стягнення 132668,24 грн.

ВСТАНОВИВ

У липні 2014 р. приватне підприємство „М Енд Ю Констракшн" (далі - ПП „М Енд Ю Констракшн") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Бехівський гранітний кар'єр" (далі - ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр") та товариства з обмеженою відповідальністю „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" (далі - ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар") в якому просило з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 01.09.2014 р. за вх.№2-3645/14, пояснень від 08.09.2014 р. за вх.№23265/14, від 24.11.2014р. за вх.№31047/14, заяви про збільшення позовних вимог від 31.10.2014р. за вх.№2-4917/14 стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 132668,24 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. (головуючий суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр", ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" в межах, визначених в договорі поруки від 19.07.2012 р., коштів в розмірі 500 (п'ятсот) грн., на користь ПП „М Енд Ю Констракшн" 110456 (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. основного боргу, 18 335 (вісімнадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 69 коп. індексу інфляції, 3876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 55коп. три проценти річних; стягнуто з ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" на користь ПП „М Енд Ю Констракшн" 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 37коп. судового збору; стягнуто з ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" на користь ПП „М Енд Ю Констракшн" 9 (дев'ять) грн. 99 коп. судового збору; повернуто ПП „М Енд Ю Констракшн" з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області судовий збір, надмірно сплачений згідно квитанції №ПН363 від 23.06.2014р. в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 78 коп.

У мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що згідно наявних у справі актів здачі-прийняття виконаних робіт за договором суборенди техніки №1 від 19.07.2012р. позивачем на користь відповідача передавалась техніка із робітниками, які виконували роботи, на загальну суму 722950грн. Позивачем та відповідачем - ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" не заперечується факт здійснення останнім оплати за виконані роботи в сумі 732020грн., але частина цих коштів в сумі 119526грн. була повернута платнику одержувачем, у зв'язку з помилковістю їх сплати, що відображено у вище проаналізованих судом банківських виписках. Таким чином, за твердженням місцевого господарського суду, несплаченою ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" залишилась сума заборгованості в розмірі 110456грн., яка і підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у повній мірі. Разом з цим, суд зазначив, що враховує той факт, що позивачем заявлено позовну вимогу солідарно до ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" та ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар", між тим, згідно п.1.2. договору поруки від 19.07.2012р. відповідальність ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" обмежується сумою в розмірі 500грн., однак, на вимоги суду, викладені в ухвалах від 26.09.2014р., від 27.10.2014р., від 03.11.2014р., від 24.11.2014р., від 02.10.2014р. про уточнення заявлених позовних вимог щодо визначення характеру заявленої до стягнення суми та міри відповідальності кожної із сторін з врахуванням умов договору поруки від 19.04.2013р., позивачем виконані не були.

До того ж, посилаючись на приписи з п. 2 ст. 625 ЦК України господарський суд Одеської області зазначив, що перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідачів 3876,55грн. три проценти річних за період з 30 серпня 2013р. по 31.10.2014р. підлягає, на думку суду першої інстанції, задоволенню у повній мірі.

Також судом зазначено, що при розрахунку індексу інфляції позивач припустився помилки застосувавши під час підрахунку показник інфляції за серпень 2013р., тоді як період підрахунку ним визначений з 30.08.2013р., тобто, початок обрахунку інфляції мав починатись з показника за вересень 2013р. За розрахунком суду сума індексу інфляції за період з 30.08.2013р. по 30.09.2014р. складає 19329,80грн., але з врахуванням заявлення позивачем до стягнення саме 18335,69грн. індексу інфляції, стягненню з відповідачів підлягає остання.

З врахуванням викладеного, судом першої інстанції визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими у повній мірі, у зв'язку з чим зазначив, що стягненню з відповідачів солідарно підлягає 110456 грн. основного боргу, 18 335,69грн. індексу інфляції, 3876,55грн. три проценти річних.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 року по справі №916/2765/14, повністю залишити без розгляду позов ПП «М енд Ю Констракшн» до ТОВ «Бехівський гранітний кар'єр», ТОВ «Центр об'єднання учених та інтелігенції «Талгар», про стягнення 132668,24 грн. та судові витрати покласти на ПП «М енд Ю Констракшн».

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права; з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі; з невідповідністю висновків суду обставинам справи; та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Так, апелянт наголошує, що на його думку, суд повинен був залишити позовну заяву без розгляду з тих підстав, що вона подана представником позивача, який не мав повноважень по її підписанню, що підтверджується, за твердженням скаржника, довіреністю від 20.06.2014 року, виписану на Літинську Анну Володимирівну, Євтушенко Олену Вікторівну, згідно якої дані особи наділені тільки правом подачі позовної заяви, проте не наділені правом підписувати позовну заяву.

До того ж, як вказує апелянт в апеляційній скарзі, згідно довіреності від 20.06.2014 року, виписаної на Літинську Анну Володимирівну, Євтушенко Олену Вікторівну, їм надані повноваження щодо надання юридичних послуг ПП «М енд Ю Констракшн» разом, оскільки довіреність виписана на двох осіб, проте будь-які зазначення про те, що вони можуть діяти окремо один від одного в тексті довіреності відсутні, а тому, оскільки позовну заяву підписано лише Літинською Анною Володимирівною, вона, на думку скаржника, повинна вважатись такою, що підписана неуповноваженою особою, оскільки довіреність передбачає, що всі дії вчиняються двома особами - Літинською Анною Володимирівною та Євтушенко Оленою Вікторівною, проте цього виконано не було.

Також, скаржник наголошує, що суд не звернув увагу на те, що довіреність на підставі якої підписано позовну заяву, не містить зразку підпису уповноваженої особи Євтушенко Олени Вікторівни, тобто в довіреності не заповнені всі реквізити, а тому, на думку апелянта, вказана вище довіреність є недійсною, і не тягне за собою виникнення будь-яких правових наслідків, проте це не було враховано судом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Сидоренка М.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 р. розгляд справи було відкладено на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її такою що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Інші представники учасників провадження у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2012 р. між ПП „М Енд Ю Констракшн" (орендар) та ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" (суборендар) було укладено договір суборенди техніки №1, за умовами якого орендар надає суборендарю майно, а саме: екскаватор Link Belt 5800 Quantum/Case 9090B, для проведення екскаваторних робіт на об'єкті: промислова площадка ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" с. Бехи, Коростенський район Житомирської області, строком на 6 місяців. В разі необхідності продовження цього строку, сторони підписують додаткову угоду. (п.2.1. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору оплата за договором здійснюється за використання кожної одиниці техніки, яка була передана суборендареві згідно з актом прийому-передачі. Сторони досягли згоди, що розмір суборендного платежу по договору складає 380 грн. за кожен відпрацьований час роботи техніки. Суборендар здійснює оплату суборендного платежу на умовах попередньої оплати в розмірі 15000 грн. кожного понеділка. Попередня оплата суборендарем здійснюється без будь-якого попереднього надання документів орендарем.

Згідно з п.6.1. договору час суборенди майна і фактичне володіння/використання майна суборендарем підтверджується складанням між орендарем та суборендарем акту прийому-передачі послуг один раз на місяць. Складання акту прийому-передачі послуг сторони здійснюють для цілей бухгалтерського обліку, що не впливає на правову природу цього договору.

На підставі договору суборенди техніки №1 від 19.07.2012 р. позивач передав ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" об'єкт оренди за актом приймання-передачі техніки №1 від 22.07.2012 р.

Користування суборендарем об'єктом оренди підтверджується підписаними та скріплені печатками сторін актами здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 27.11.2012 р., №2 від 27.11.2012 р., №3 від 17.12.2012 р., №4 від 28.02.2013 р., №5 від 11.03.2013 р., №6 від 20.03.2013 р., №7 від 27.03.2013 р., №8 від 01.04.2013 р., №9 від 18.04.2013 р., №10 від 31.05.2013 р., №11 від 17.06.2013 р., №12 від 31.07.2013 р., №13 від 31.07.2013 р., №14 від 30.08.2013 р., загальна сума за якими складає 722950 грн.

Факт здійснення ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" суборендних платежів підтверджується поданими сторонами виписками по рахункам позивача у АБ „Південний" за період з 01.10.2012 р. по 21.11.2013 р., виписками по рахунках ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" у ПАТ „Промінвестбанк", ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", ПАТ КБ „Приватбанк" за 06.12.2012 р., 07.12.2012 р., 28.12.2012 р.,16.01.2013 р., 18.01.2013 р., 21.01.2013 р., 23.01.2013 р., 30.01.2013 р., 07.02.2013 р., 14.02.2013 р., 19.02.2013 р., 21.03.2013 р., 28.03.2013 р., 05.04.2013 р., 20.05.2013 р., 22.05.2013 р., 29.05.2013 р., 31.05.2013 р., 06.06.2013 р., 21.06.2013 р., 09.07.2013 р., 23.07.2013 р., 30.07.2013 р., 13.08.2013 р., 26.09.2013 р., 01.10.2013 р., 29.10.2013 р., 31.10.2013 р., 29.11.2013 р., платіжним дорученням №23 від 29.11.2013 р.

Також, позивачем подано рахунки №№1-14, визначені у банківських виписках як підстава платежу.

10.12.2013 р. орендар звернувся до суборендаря з претензією №10/12, яку отримано відповідачем 24.12.2013 р. згідно поштового повідомлення відділення зв'язку про вручення поштової кореспонденції, з вимогою про оплату наявної заборгованості.

19.07.2012 р. між ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" (поручитель) та ПП „М Енд Ю Констракшн" (кредитор) було укладено договір поруки, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання фінансових обов'язків ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" (боржник) по договору суборенди техніки №1 від 19.07.2012 р., укладеному між кредитором і боржником. У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, проте відповідальність поручителя обмежується сумою у розмірі 500 грн. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Згідно п.3.1. договору поруки від 19.07.2012 р. поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 робочих днів, з урахуванням умов цього договору.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що 19.07.2012 р. між ПП „М Енд Ю Констракшн" та ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" було укладено договір суборенди техніки №1, за умовами якого позивач передав ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" в суборенду екскаватор, яким останній користувався з листопада 2012 р. по серпень 2013 р., однак, орендні платежі у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 110 456грн., на яку позивачем нараховано індекс інфляції та три проценти річних. Одночасно, заявлення позивачем позовних вимог також до ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" обумовлено тим, що на підставі договору поруки від 19.07.2012 р. останнє поручилось перед позивачем за виконання ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" зобов'язань, що виникли із договору суборенди техніки №1 від 19.07.2012р., але сума поруки обмежена 500 грн. Претензії позивача №10/12 від 10.12.2013 р., №01/01 від 20.01.2014 р. відповідачами залишені без належного реагування, заборгованість за суборенду техніки не погашена.

До того ж, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 01.09.2014 р. за вх.№2-3645/14 та заяву про зменшення позовних вимог від 31.10.2014 р. за вх.№2-4917/14, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, в якій просив стягнення солідарно з ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр", ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" на користь ПП „М Енд Ю Констракшн" 110 456 грн. заборгованості, 18335,69 грн. індексу інфляції за період з 30.08.2013 р. по 30.09.2014 р., 3876,55 грн. три відсотки річних за період з 30.08.2013 р. по 31.10.2014 р.

Судом першої інстанції визнано обґрунтованими позовні вимоги ПП „М Енд Ю Констракшн" та задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч.1 ст.543 ЦК України уразі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття виконаних робіт за договором суборенди техніки №1 від 19.07.2012 р. позивачем на користь відповідача передавалась техніка із робітниками, які виконували роботи, на загальну суму 722950 грн. Позивачем та відповідачем - ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" не заперечується факт здійснення останнім оплати за виконані роботи в сумі 732020 грн., але частина цих коштів в сумі 119526грн. була повернута платнику одержувачем, у зв'язку з помилковістю їх сплати, що відображено у банківських виписках, які містяться у матеріалах справи та були враховані судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення.

Отже, несплаченою ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" залишилась сума заборгованості в розмірі 110456 грн., яка і підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у повній мірі.

Проте, як вірно зазначено господарським судом Одеської області, позивачем заявлено позовну вимогу солідарно до ТОВ „Бехівський гранітний кар'єр" та ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар", але згідно п.1.2. договору поруки від 19.07.2012 р. відповідальність ТОВ „Центр об'єднання учених та інтелігенції „Талгар" обмежується сумою в розмірі 500 грн., однак, на вимоги суду, викладені в ухвалах від 26.09.2014 р., від 27.10.2014 р., від 03.11.2014 р., від 24.11.2014 р., від 02.10.2014 р. про уточнення заявлених позовних вимог щодо визначення характеру заявленої до стягнення суми та міри відповідальності кожної із сторін з врахуванням умов договору поруки від 19.04.2013 р., позивачем виконані не були.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 18335,69 грн. індексу інфляції за період з 30.08.2013 р. по 30.09.2014 р., 3876,55 грн. три відсотки річних за період з 30 серпня 2013 р. по 31.10.2014 р.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було вірно розраховано та судом першої інстанції перевірено розрахунок трьох відсотків річних, у зв'язку з чим було правомірно задоволено позовну вимогу в частині стягнення з відповідачів 3876,55 грн. три відсотки річних за період з 30 серпня 2013 р. по 31.10.2014 р.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Як зазначено судом першої інстанції, при розрахунку індексу інфляції позивач припустився помилки застосувавши під час підрахунку показник інфляції за серпень 2013 р., тоді як період підрахунку ним визначений з 30.08.2013 р., тобто, початок обрахунку інфляції мав починатись з показника за вересень 2013 р. За розрахунком суду сума індексу інфляції за період з 30.08.2013 р. по 30.09.2014 р. складає 19329,80грн., але з врахуванням заявлення позивачем до стягнення саме 18335,69 грн. індексу інфляції, стягненню з відповідачів підлягає остання.

Судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача суму індексу інфляції в розмірі 18335,69 грн.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду з тих підстав, що вона подана представником позивача, який не мав повноважень по її підписанню, що підтверджується, за твердженням скаржника, довіреністю від 20.06.2014 року, виписану на Літинську Анну Володимирівну, Євтушенко Олену Вікторівну, згідно якої дані особи наділені тільки правом подачі позовної заяви, проте не наділені правом підписувати позовну заяву.

Так, в матеріалах справи (т.1 а.с. 37) міститься копія довіреності від 12.06.2014 р. ПП „М Енд Ю Констракшн" в особі директора Мусатенко Оксани Михайлівни видана Літинській Анні Володимирівні та Євтушенко Олені Вікторівні до повноважень яких входить, зокрема, вести справи від імені ПП „М Енд Ю Констракшн" в усіх державних, громадських, адміністративних та інших установах, організаціях, органах прокуратури, виконавчої служби та інших державних органах, усіх судових установах України, місцевих, господарських, адміністративних, апеляційних та касаційних інстанціях з питань захисту її інтересів, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, змінення предмету позову, збільшення або зменшення ціни позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення; здійснювати представництво та захист інтересів в усіх відповідних установах, підприємствах, організаціях в період досудового слідства, в суді, господарському суді, у місцевих судах, виконавчих та розпорядчих органах, а також в інших державних органах; в цивільних, господарських справах, кримінальних справах і справах про адміністративні порушення, тощо.

До того ж, даної довіреністю визначено, що Літинській Анні Володимирівні та Євтушенко Олені Вікторівні для виконання повноважень за цією довіреністю надаються наступні права: подавати різні заяви, в тому числі позовні заяви, апеляційні скарги, запити в усі необхідні установи та організації, в тому числі запити на отримання витягів (виписок) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги; отримувати свідоцтва про державну реєстрацію та інші документи, пов'язані з реєстрацією будь-яких змін до відомостей про юридичну особи; отримувати довідки, документи, відомості, витяги з ЄДР; брати участь у судових засіданнях; подавати докази, а також виконувати всі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.

Отже, твердження апелянта про те, що представники позивача наділені тільки правом подачі позовної заяви, проте не наділені правом підписувати позовну заяву спростовуються вищенаведеним.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання скаржника на те, що згідно довіреності від 20.06.2014 року, виписаної на Літинську Анну Володимирівну, Євтушенко Олену Вікторівну, їм надані повноваження щодо надання юридичних послуг ПП «М енд Ю Констракшн» разом, оскільки довіреність виписана на двох осіб, проте будь-які зазначення про те, що вони можуть діяти окремо один від одного в тексті довіреності відсутні, а тому, оскільки позовну заяву підписано лише Літинською Анною Володимирівною, вона, на думку скаржника, повинна вважатись такою, що підписана неуповноваженою особою, оскільки довіреність передбачає, що всі дії вчиняються двома особами - Літинською Анною Володимирівною та Євтушенко Оленою Вікторівною.

Так у тексті довіреності зазначено, що повноваженням щодо представництва інтересів юридичної особи ПП «М енд Ю Констракшн» наділено Літинську Анну Володимирівну та Євтушенко Олену Вікторівну, проте, з тексту довіреності не вбачається, що дані особи мають діяти виключно разом, зокрема, щодо підписання позовної заяви.

Спростовуються матеріалами справи й твердження апелянта про те, що суд не звернув увагу на те, що довіреність на підставі якої підписано позовну заяву, не містить зразку підпису уповноваженої особи Євтушенко Олени Вікторівни, тобто в довіреності не заповнені всі реквізити, а тому, на думку апелянта, вказана вище довіреність є недійсною, і не тягне за собою виникнення будь-яких правових наслідків.

Проте, наявна в матеріалах справи копія довіреності (т.1 а.с. 37) від 12.06.2014 р. містить підписи як Літинської Анни Володимирівни так й Євтушенко Олени Вікторівни.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині розгляду та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2014 р. у справі №916/2765/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.03.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таран С.В.