Ухвала

від 04.03.2015 по справі 824/2959/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2959/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

04 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника відповідача: Фуштей М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління № 60 до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) №0001112201 від 21.02.2014 року.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області форми "В4" від 21.02.2014 року №0001112201.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді справи, в період з 29.01.2014 року по 04.02.2014 року, відповідно до направлень Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 29.01.2014 року №002341 та №002342 та наказу на проведення документальної позапланової перевірки від 28.01.2014 року №130, представниками податкового органу проведена документальна позапланова перевірка ТДВ "ШБУ" №60 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Кредмаш Сервіс" за березень 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевіркою повноти визначення ТДВ "ШБУ" №60 податкового кредиту за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року встановлено його завищення на 8583,60 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Кредмаш Сервіс" виписано ТДВ "ШБУ №60" податкову накладну №89 від 28.03.2012 року на загальну суму 51501,60 грн, в тому числі ПДВ 8583,60 грн. Податок на додану вартість вказаної податкової накладної ТДВ "ШБУ №60" включено до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року в сумі 8583,60 грн. ТДВ "ШБУ №60" до перевірки було надано завірені копії наступних документів: договір купівлі-продажу №058-У03-12 від 27.03.2012 року, укладений між ТДВ "ШБУ №60" та ТОВ "Кредмаш Сервіс"; видаткову накладну № КД-0000213 від 28..03.2012 року; податкову накладну №89 від 28.03.2012року та картку рахунку №631.

Під час перевірки представниками податкового органу використано та враховано акт Кременчуцької ОДПІ від 18.01.2013 року №354/22.2-12/36618647 про результати виїзної документальної перевірки ТОВ "Кердмаш Сервіс" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Сі гейт", ТОВ "Арвет" за період з 01.01.2009 року по 30.09.2012 року, ТОВ "Мастергільдія" за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ від 31.08.2012 року №2288/10/22-112 від 20.11.2012 року.

Актом перевірки Кременчуцької ОДПІ від 18.01.2013 року №354/22.2-12/36618647 встановлено відсутність поставок товарів від постачальників до ТОВ "Кредмаш Сервіс" та встановлено відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків. Також актом зафіксовано, що ТОВ "Кердмаш Сервіс" здійснило видимість придбання товарів від ТОВ "Сі гейт", ТОВ "Арвет" та ТОВ "Мастергільдія", які в дійсності не мали реального характеру, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків.

Виходячи з наведеного, ТОВ "Кердмаш Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, за висновками перевірки, ТОВ "Кердмаш Сервіс" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку з не підтвердженням об'єктів оподаткування податком на додану вартість у березні 2012 року по операціях з купівлі у постачальника ТОВ "Кердмаш Сервіс" та продажу підприємствам - покупцям товарів (робіт, послуг) в розумінні статтей 22 та 188 ПК України у ТДВ "ШБУ №60" відсутнє право на формування податкового кредиту по податку на додану вартість з операцій придбання у ТОВ "Кердмаш Сервіс" у березні 2012 року в сумі 8583,60 грн.

За результатами проведеної перевірки ТДВ "ШБУ №60" складено акт від 06.02.2014 року №187/24-12-22-01/03449775, яким встановлено порушення п. 198.1., п.198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України у результаті чого ТДВ "ШБУ №60" занижено податок на додану вартість за березень 2012 року в сумі 66,60грн та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 року в сумі 8517,0 грн.

На підставі акту перевірки від 06.02.2014 року №187/24-12-22-01/03449775 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 21.02.2014 року №0001112201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8517,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 07.03.2014 року позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області. За результатами розгляду скарги, Головним управлінням Міндоходів у Чернівецькій області винесено рішення від 29.04.2014 року №593/10/24-13-10-02-08, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року №0001112201 без змін.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про результати розгляду скарги від 29.04.2014 року та податковим повідомленням-рішенням форми "В4" від 21.02.2014 року №0001112201, позивач оскаржив його до Міністерства доходів і зборів. За результатами розгляду скарги, рішенням Міністерства доходів і зборів від 26.06.2014 року №11486/6/99-99-10-01-15 вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення від 21.02.2014 року №0001112201 та рішення прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 21.02.2014 року №0001112201, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

Так, пп. а) п.198.1. ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (Положення №88).

Частиною 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами і доповненнями (Закон №996-XIV) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено з матеріалів справи, всі суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Кредммаш Сервіс" товару, віднесено ним до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими та видатковими накладними, що оформлені відповідно до норм чинного законодавства. Жодних зауважень до змісту податкових та видаткових накладних у податкового органу на момент перевірки та складення акту не було.

Водночас, досліджені первинні бухгалтерські документи з господарських операцій ТДВ "ШБУ-60" з ТОВ "Кредмаш-Сервіс" (договір, Специфікація, податкова та видаткова накладна, рахунок-фактура, докази транспортування придбаних у ТОВ "Кредмаш Сервіс" товарів, звіти про рух матеріальних цінностей на підприємстві) підтверджують реальність господарських операцій з придбання товарів, відповідають вимогам первинності в розумінні ст.9 Закону України №996 та Положення №88 і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Тобто, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації по податку на додану вартість за березень 2012року в розмірі 8517,00 грн.

Посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських правовідносин позивача з ТОВ "Кредммаш Сервіс", на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ від 18.01.2013 року №354/22.2-12/36618647 є помилковими, оскільки в переліку контрагентів по взаємовідносинах з ТОВ "Кредммаш Сервіс", зазначених у вказаному акті перевірки ТДВ "ШБУ-60" не значиться.

Також слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 року №0000872301/16 та №000862301/189, які було винесено на підставі висновків акта перевірки Кременчуцької ОДПІ від 18.01.2013 року №354/22.2-12/36618647, визнано протиправними та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року №816/6517/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014року, оскільки висновки податкового органу в акті перевірки Кременчуцької ОДПІ від 18.01.2013 року №354/22.2-12/36618647 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду вказаної адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відсутність сертифікату якості не може слугувати обставиною, яка дає підстави вважати, що між сторонами договору не вчинено дії на реальність настання наслідків правочину, які ним обумовлені (реальна купівля та поставка продукції), оскільки для правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку обов`язкову наявність сертифіката якості не передбачено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи даний адміністративний позов, ухвалив оскаржене рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 березня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г.

Смілянець Е. С.