Рішення

від 18.02.2015 по справі 524/10342/14-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/10342/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого - судді Середа А.В.

при секретарі - Кот А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Придніпровська регіональна будівельна компанія" про визнання трудового договору укладеним, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Придніпровська регіональна будівельна компанія" про визнання трудового договору укладеним, стягнення заробітної плати та моральної шкоди. Посилаючись на ст. ст. 24,115 Кодексу законів про працю України, він просив суд вважати укладеним трудовий договір між ним і відповідачем та стягнути на його користь заробітну плату за червень, липень та серпень 2012 року в сумі 18 000 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позивач в позові вказував, що у період з травня по серпень включно 2012 року ОСОБА_1 працював у відповідача. Будівельні роботи виконувались на об'єкті "Комплекс по забою курчат бройлерів. Забійний цех", замовником робіт було ПАТ "Миронівський хлібопродукт" ВП "Птахофабрика "Вінницький бройлер".

Керівництво відповідача фактично допустило ОСОБА_1 до роботи, але накази про прийняття його на роботу та наступне звільнення не видавалися, записи у його трудову книжку не вносилися. Оскільки відповідач обумовлену усно заробітну плату в сумі 200 грн. в день, але за червень, липень та серпень 2012 року жодних виплат заробітної платні не було здійснено, тому в останні числа серпня 2012 року ОСОБА_1 покинув роботу у відповідача.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінив у 10 000 грн., обґрунтувавши її розмір тим, що невиплата йому заробітної платні наносить велику моральну шкоду та принижує його честь і гідність.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, просили суд розглядати справу за їхньої відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не прибув, з невідомих суду причин, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, заперечення проти позовних вимог суду не були надані.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, виходить із такого:

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішуючи спір в частині стягнення заробітної плати, суд виходить із положень ст. 95 Кодексу законів про працю України про те, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів про розмір обумовленої з відповідачем заробітної плати - наказ про прийняття на роботу, штатний розклад - тому суд не може виходити із його пояснень про обіцяну роботодавцем заробітну плату.

З іншого боку, заробітна плата позивача не могла бути меншою, ніж гарантований законом мінімальний розмір заробітної плати.

Наданий позивачем список працівників на підприємстві відповідача судом не може бути взятий до уваги, так як відсутні необхідні реквізити, які підтверджують автентичність відповідного документу, також це стосується виписок щодо відряджень.

Згідно ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи ( причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до норм ст.ст.27,31 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет і підставу позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

У розумінні цивільного процесуального права підставу позову складають власне не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін (правова підстава позову), а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та докази на підтвердження зазначених позивачем обставин.

При цьому цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню (ст.119 ЦПК).

Враховуючи викладене, суд вважає, що обґрунтування вимоги стягнення грошових коштів фактичним виконанням ремонтних робіт на обумовленому стороною позивача об'єкті вказує на те, що між сторонами існували правовідносини, які виникли з договору підряду (субпідряду). Тому посилання позивача на норми трудового законодавства не спростовують висновку про те, що в даному випадку між сторонами існували не трудові відносини, а договірні, про що в даному випадку сторона відповідача не надала до суду будь яких заперечень.

Відповідно до норм статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 ЦК передбачено право підрядника, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що з ПП "Придніпровська регіональна будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3 298,00 грн. заробітної плати (за червень 2012 року - 1094,00 грн., за липень та серпень 2012 року - по 1 102,00 грн.)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Невиплата відповідачем заробітної плати порушила законні права ОСОБА_1, стала причиною його моральних страждань, вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його родини. Моральну шкоду суд оцінює у 2000 грн.

Отже, між сторонами фактично було укладено договори субпідряду на виконання ремонтних робіт на вказаному обєкті. З урахуванням не надання позивачем достовірних відомостей щодо обумовленої заробітної платні суд виходить з вимог законодавства щодо мінімального розміру оплати праці.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що з ПП "Придніпровська регіональна будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3 298,00 грн. заробітної плати (за червень 2012 року - 1094,00 грн., за липень та серпень 2012 року - по 1 102,00 грн.

Суд визнає вказану суму доведеною та такою, що підлягає стягненню на користь позивача, оскільки іншого судом не встановлено. Відповідач належними доказами вказану заборгованість не спростував, не надав жодних заперечень та фактів спрямованих на спростування доказів позивача, що судом оцінюється як ухилення від цивільно-правової відповідальності.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по оплаті виконаних позивачем ремонтних робіт.

Оскільки суд не вбачає ознак трудового договору, укладеного в усній формі між сторонами, а приходить до висновку, що вказані відносини мають регулюватися нормами цивільного права щодо договору підряду (субпідряду), тому застосування норм трудового права, в тому числі ст.ст.116,117 КЗпП України, - виключається.

Керуючись ст.ст. 14, 23, 31, 57-59, 119, 179, 208, 209, 212-215, 218, 224-228, 233, 367 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст. 237-1 Кодексу Законів про Працю України, ст. ст. 837, 838 Цивільного Кодексу України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Придніпровська регіональна будівельна компанія" про визнання трудового договору укладеним, стягнення заробітної плати в сумі 18 000,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. - задовольнити частково.

Вважати укладеним трудовий договір із позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Приватне підприємство "Придніпровська регіональна будівельна компанія".

Стягнути з Приватного підприємства "Придніпровська регіональна будівельна компанія" (ідентифікаційний код 34169821, місцезнаходження 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, проспект 50 років Жовтня, буд.71, кв. 65) на користь ОСОБА_1 3298,00 грн. заробітної плати та 2 000,00 грн. моральної шкоди.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом після подання заяви про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: