Постанова

від 04.03.2015 по справі 20/20

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 20/20

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаМарцина І.В., від відповідачів Гнатковської М.І., та прокурора Генеральної прокуратури Кузнецової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 20/20 Господарського суду Львівської області за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" до 1. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; 2. Львівської міської ради за участюПершого заступника прокурора міста Львова провизнання права спільної часткової власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Підприємство з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" (надалі - ПзІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі -Управління, відповідач 1) та Львівської міської ради (надалі - Міська рада, відповідач 2), в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати за ним на підставі ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII право спільної часткової власності на нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, пр-т. Свободи, 35, площею 456,3 кв.м. (в тому числі: приміщення підвалу площею 107,2 кв.м., приміщення першого поверху площею 169,7 кв.м., приміщення антресолі площею 179,4 кв.м), з часткою у розмірі 55,00 %.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на помилковість висновків судів про нестворення нової речі, внаслідок здійснених позивачем поліпшень орендованих приміщень, невідповідність цього висновку вимогам ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та судової практики.

В доповнення до касаційної скарги позивач посилається на порушення ст. 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) щодо вмотивованості судового рішення, оскільки суди не обґрунтували підстави відхилення положень п. 11.1 договору, а також вказує на різне та часто суперечливих підходів до застосування та тлумачення судами положень ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідачі надали відзиви на касаційну скаргу, просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення - залишити без змін з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.06.2000 року на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 156 від 21.04.2000 року між сторонами укладено договір оренди (далі - договір), за умовами якого орендодавець (відповідач 2) передав позивачу в оренду приміщення, що розташовані на першому поверсі та в підвалі будинку за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 35, загальною площею 255,60 м 2 , вартістю 347460,00 грн, для використання як закладу громадського харчування МакДональд'з та - при наявності згоди орендодавця - для будь-яких інших законних цілей, на строк 50 років.

Згідно з п. 11.1 договору орендар може - за згодою орендодавця - здійснювати сам, або дозволяти суборендарям здійснювати зміни, доповнення та поліпшення приміщень час від часу протягом всього терміну оренди та терміну його можливого продовження чи поновлення, якщо такі поліпшення не зачіпають несучі стіни та фасад приміщення. Якщо такі поліпшення, які зачіпають несучі стіни або фасад приміщення, вимагають отримання дозволів або погоджень відповідних державних органів, тоді орендар повинен отримати попереднє погодження від орендодавця. Всі поліпшення та вся вартість здійсненої роботи буде власністю орендаря (або суборендаря, в залежності від випадку). Орендар або будь-який суборендар матимуть право усунути будь-які поліпшення, які можна відокремити, в будь-який час протягом терміну оренди та терміну його можливого продовження чи поновлення та протягом 30 днів після припинення цього договору. Однак, орендар не буде зобов'язаний усувати поліпшення, і неспроможність орендаря це зробити після закінчення зазначеного вище періоду в 30 днів буде вважатись відмовою від поліпшень, які стануть частиною нерухомості з правом власності, яке належить власнику будинку або землі в залежності від обставин. Орендодавець та орендар цим погоджуються та заявляють, що всі торгівельні пристрої, машини, обладнання, меблі та інша особиста власність будь-якого виду та походження, що знаходяться та встановлені у будинку орендарем або суборендарями орендаря не стануть власністю орендодавця чи частиною нерухомості, незалежно від того, яким чином вона встановлена у приміщення, і може бути усунена орендарем чи суборендарями орендаря за їх бажанням в будь-який час на протязі терміну оренди та терміну його можливого продовження чи поновлення або після його припинення. Будь-яка шкода, яка завдана приміщенням внаслідок встановлення або відокремлення поліпшень орендарем буде усунена за рахунок орендаря в найкоротший термін, погоджений з орендодавцем.

Відповідно до розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради за № 1048 від 25.09.2000 року та дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 01.06.2006 року № 272/06 позивачу дозволено перепланувати для розміщення закладу харчування приміщення першого поверху № 35 на пр. Свободи з влаштуванням антресолей згідно з поданими проектними пропозиціями за власні кошти.

Суди встановили, що позивач за власний рахунок здійснив реконструкцію орендованого приміщення під заклад громадського харчування, з влаштуванням антресолей. Згідно довідки про витрати ПзІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" у зв'язку з реконструкцією орендованого приміщення за адресою: м. Львів, пр-т. Свободи, 35 від 04.02.2010р. загальна сума коштів, витрачених позивачем на реконструкцію спірного приміщення, склала 4675155,67 грн.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - закладу громадського харчування на проспекті Свободи, 35, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради за № 277 від 10.04.2009 року, площа нежитлових приміщень до 472,0 кв.м.

15.08.2007 року сторони уклали додаток № 2 до договору, відповідно до якого погодили, що об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 35 загальною площею 251,1 кв.м, в т.ч. приміщення підвалу №№YIII-X, XII-XY загальною площею 74,2 кв.м та приміщення першого поверху №№ 15-1 -15-9 загальною площею 176,9 кв.м, а також визначили, що орендар зобов'язується провести за власні кошти без наступної компенсації ремонтно-будівельні роботи і реконструкцію зовнішніх та внутрішніх інженерних мереж на суму не менше, ніж 1,65 млн. грн. Перелік виконуваних робіт погоджувати з департаментом житлового господарства і інфраструктури і Галицькою адміністрацією.

Позивач вважає, що після проведення ремонтних та інших робіт, ним була створена нова річ, у зв'язку з чим просив визнати право спільної часткової власності на нежитлове приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Отже, у разі, якщо внаслідок здійснених наймачем поліпшень орендованого майна було створено нову річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму, то наймач стає її співвласником, якщо інше не встановлено договором оренди або законодавством.

Ухвалюючи рішення у справі, суди, зважаючи на висновки проведених судових будівельно-технічних експертиз Львівським та Київським НДІСЕ, виходили з того, що внаслідок поліпшення шляхом реконструкції нежилого приміщення, здійсненого позивачем, нової речі створено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права спільної часткової власності на приміщення на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок судів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи. Доводи касаційної скарги, які зводяться до необхідності встановлення обставин створення нової речі в результаті поліпшення орендованого приміщення, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє лише повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення.

Доводи заявника касаційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо того, що право власності в орендаря може виникнути виключно на ті поліпшення, які можливо відокремити від об'єкта оренда завдання шкоди, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки такий висновок ґрунтується на вимогах законодавства. За змістом ч.ч. 3,4 ст. 778 ЦК України, ч. 4 ст. 23, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, то він має право на компенсацію йому кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди, або якщо, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, то орендар має право стати співвласником приміщення у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, в такому випадку орендар набуває право власності не на поліпшення, а право спільної часткової власності на приміщення відповідно до його частки.

Стосовно тверджень заявника касаційної скарги про невмотивованість судового рішення, Вищий господарський суд України зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Беручи до уваги конкретні обставини цієї справи та підстави позову (ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які визначають умови набуття права власності на частку у разі створення нової річ) касаційна інстанція вважає, що фактичні та юридичні підстави, на яких ґрунтувалося рішення суду першої інстанції про відхилення позову, були детально викладені. У цій справі умови договору суд застосував з урахуванням положень актів цивільного законодавства.

Щодо тверджень заявника про свавільне тлумачення судами положень ч. 4 ст. 778 ЦК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що в цій справі не встановлено порушення або неправильне застосування цих норм права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів у Верховному Суді України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року у справі № 20/20 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.