Рішення

від 25.02.2015 по справі 908/312/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/7/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 Справа № 908/312/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХ", м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМСТРОЙ", м. Запоріжжя.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Черненко А.Д., дов. № б/н від 04.02.2015р.;

Від відповідача : не з'явився.

До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про стягнення 11274 грн. 95 коп., яка складається з 9050 грн. 00 суми попередньої плати, 1963 грн. 85 коп. інфляційних витрат, 261 грн. 10 коп. суми 3% річних.

Ухвалою суду від 20.01.2015р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 16.02.2015р. Судове засідання відкладалось до 25.02.2015р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.01.2015р. відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві за якою направлялися ухвали суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПК України", 3.9.2. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В розпочатому 16.02.2015р. судовому засіданні, представник позивача надав суду витяг з ЄДР станом на 05.02.2015р., згідно з яким, відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві за якою направлялися ухвали суду.

В продовжене 25.02.2015р. судове засідання, представник відповідача повторно не з'явився. Про причини неявки представник відповідача суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимоги суду викладені в ухвалах від 20.01.2015р. та 16.02.2015р. повторно не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні надав докази направлення акту звірки на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист доданий до матеріалів справи). Також, позивачем надано платіжне доручення № 1 від 21.01.2014р. на суму 9 050 грн. 00 коп. (платіжне доручення долучено до матеріалів спарави).

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес завершено 25.02.2015р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000267 від 20 листопада 2013 року та видаткової накладної № РН - 0000003 від 27 січня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТПРОМСТРОЙ» (надалі - «відповідач»), повинен поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничому підприємству «УКРПРОМТЕХ» (надалі - «позивач») наступний товар:

1. Фланець ДУ25 DIN PN16 в кількості 54.000 шт., на суму - 953,99 грн.;

2. Фланець ДУ40 DIN PN16 в кількості 4.000 шт., на суму - 107,11 грн.;

3. Фланець ДУ50 DIN PN16 в кількості 6.000 шт., на суму - 210,88 грн.;

4. Фланець ДУ65 DIN PN16 в кількості 6.000 шт., на суму - 272,26 грн.;

5. Фланець ДУ80 DIN PN16 в кількості 8.000 шт., на суму - 392,77 грн.;

6. Фланець ДУ100 DIN PN16 в кількості 6.000 шт., на суму - 395,02 грн.;

7. Фланець ДУ150 DIN PN16 в кількості 6.000 шт., на суму - 640,52 грн.;

8. Фланець ДУ200 DIN PN16 в кількості 12.000 шт., на суму - 1 746,00 грн.;

9. Фланець ДУ250 DIN PN16 в кількості 2.000 шт., на суму - 534,00 грн.;

10. Фланець ДУ300 DIN PN10 в кількості 8.000 шт., на суму - 2 289,12 грн.,

а всього на загальну суму, разом з ПДВ, - 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок.

На виконання домовленості сторін, 21.01.2015р. заявник здійснив попередню оплату в розмірі 9 050 грн. 00 коп., на підставі виставленого рахунку-фактури № СФ-0000267 від 20.11.2013р. та видатковою накладною № РН - 0000003 від 27 січня 2014 року. Позивачем було повністю сплачено грошову суму у розмірі 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок з ПДВ, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 1 від 21.01.2014, проте оплачений товар позивач не отримав, боржник, в порушення своїх зобов'язань, поставку не здійснив.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з не поставкою товару відповідачем, позивач звернувся з листом - вимогою вих. № НПП УПТ - 27 від 15.02.2014 року до відповідача з тим, щоб відповідач повернув кошти сплачені відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000267 від 20 листопада 2013 року, проте грошові кошти відповідачем не було повернуто.

Таким чином, сума сплачена за рахунком - фактурою № СФ-0000267 від 20 листопада 2013 року та видатковою накладною №РН - 0000003 від 27 січня 2014 року, за товар який не був поставлений відповідачем позивачу, становить - 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок з ПДВ.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем 17.12.2014р. на адресу відповідача направлялась претензія про повернення грошових коштів, відповідно до якої просив перерахувати грошові кошти за не отриманий позивачем товар протягом 7 (сім) днів, проте відповідач не повернув грошові кошти сплачені за непоставлений товар. Тому, періодом прострочення зобов'язання відповідача перед позивачем слід вважати від 27.01.2014р. по 12.01.2015р. Претензія була отримана відповідачем 23.12.2014 року (повідомлення долучено до матеріалів справи).

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В установлений ст. 530 ЦК України строк відповідач свої зобов'язання не виконав і не повернув позивачу суму предоплати.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не повернуто грошові кошти позивачу, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 9 050 грн. 00 коп. суми предоплати є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 963 грн. 85 коп. грн. втрат від інфляції та 261 грн. 10 коп. 3 % річних.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача суму індексу інфляції та 3 % річних, позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої, відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, позивач не звернув уваги, що ст. 625 ЦК України, передбачено можливість стягнення суми індексу інфляції та 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю, обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Така позиція також викладена в постанові Верховного суду України від 16 вересня 2014р. по справі № 921/266/13-г/7.

Також, згідно з п. 2. абз. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014р. за № 01-06/1666/14:

- обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої плати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що в частині стягнення з відповідача 1 963 грн. 85 коп. грн. втрат від інфляції та 261 грн. 10 коп. 3 % річних слід відмовити, як пред'явлено необґрунтовано.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМСТРОЙ" слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 530, 610, 625, 663, 693 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМСТРОЙ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТПРОМСТРОЙ", 69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, будинок 7, (р/р 26006000194168 в ПУАТ «ФІДОБАНК» в м. Києві, МФО 300175, код ЄДРПОУ 38146263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХ",03148, м. Київ, вул. Жмеринська, будинок 22-Б, офіс 201 (р/р 26009600169067, в ПАТ «КБ Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 37674283) 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. здійсненої предоплати, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет