Постанова

від 29.01.2008 по справі 11/599-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 год. 18 хв. "29" січня 2008 р.                                   Справа № 11/599-АП-07

м. Херсон, вул. Горького, буд. 18, зал судових засідань

№ 319

Господарський суд Херсонської

області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко

О.А. за участю  представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4.- ст. дер.

подат. інсп., пост. дов. № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.01.2008р., ОСОБА_5.- гол. держ.

подат. рев-інсп., дов. №ІНФОРМАЦІЯ_2від 28.01.2008р., ОСОБА_6- заст. нач.

ОСОБА_7, дов. № ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.01.2008р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2:  ОСОБА_8.- уповн. предст., дов. б/н від

07.12.2007р.

розглянув у відкритому судовому

засіданні справу                  

за позовом ОСОБА_1, м. Херсон

до відповідача-1: Приватного

підприємця ОСОБА_2, м.Херсон

до

відповідача-2: ОСОБА_3,

м.

Херсон 

про 

визнання недійсним договорів, стягнення коштів, стягнення майна 

Провадження у справі відкрито за

позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань з купівлі-продажу 139,246

тонн соняшнику, загальною вартістю 167097,60грн., вчинених відповідачами

25.09.2006р., 05.10.2006р., 09.10.2006р., 16.10.2006р., як укладених з метою

приховування доходів від оподаткування. Позивач також просить стягнути з

відповідача-1 на користь відповідача-2 отримані за угодами кошти, а з

відповідача-2 в доход бюджету отримані за угодами товари або їх вартість.

Позивач вказує, що постановою

господарського суду Херсонської області від 23.08.2007р. у справі №

10/188-АП-07 визнано недійсними реєстраційні документи приватного підприємця

ОСОБА_2., вирішено скасувати державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_2.

Господарський суд  у справі №

10/188-АП-07 встановив, що господарська діяльність від імені ПП ОСОБА_2.

здійснювалась без волевиявлення та участі ОСОБА_2. іншою особою, яка

використовувала документи цього приватного підприємця.

З огляду на зміст судового рішення

у справі № 10/188-АП-07 позивач стверджує, що однією з цілей підприємницької

діяльності приватного підприємця ОСОБА_2. було отримання надприбутків при

несплаті будь-яких податків, платежів до бюджету; цей суб'єкт господарювання

мав прямий умисел на приховування доходів від оподаткування.

Відповідач-1 не проявив свого

відношення до позовних вимог, повідомлявся судом про час і місце розгляду

справи.

Відповідач-2 позов не визнав, надав

письмові заперечення проти позовних вимог, які полягають у наступному.

Оспорювані угоди укладені в простій

письмовій формі, містять всі необхідні суттєві умови для договорів

купівлі-продажу товарів.

На момент здійснення господарських

операцій  відомості про приватного

підприємця ОСОБА_2 були достовірними, посилання на їх подальше скасування в

судовому порядку не може бути підставою для визнання всіх юридично значимих дій

недійсними. Щодо цієї тези позивач посилається на ч.2 ст.18 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців".

Санкції, передбачені ст.208 ГК

України не можна застосовувати за сам факт несплати податків однією з сторін

договору, оскільки правопорушенням за таких обставин була б несплата податків,

а не вчинення правочину.

Відповідач-2 також зауважує, що

позов заявлено за межами річного строку на застосування

адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст.250 ГК України.

С у д   в с т а н о в и в:

За видатковою накладною №

РН-0000057 від 25.09.2006р. ОСОБА_3 набуло у ПП ОСОБА_2. 18339кг соняшнику

вартістю 22006,80грн., в тому числі 3667,80грн. податку на додану вартість

(ПДВ).

За контрактом від 01.10.2006р. щодо

купівлі-продажу соняшнику ОСОБА_3 набуло у ПП ОСОБА_2. 05.10.2006р. 68,153 тонн

соняшнику вартістю 81783грн., в т.ч. 13630,60грн. ПДВ (видаткова накладна №

РН-0000058 від 05.10.2006р.), 09.10.2006р. 16,980 тонн соняшнику вартістю

20376грн., в тому числі 3396грн. ПДВ (видаткова накладна № РН-0000059 від

09.10.2006р.), 16.10.2006р. 35,776 тонн соняшнику вартістю 42931,20грн.

(видаткова накладна № РН-0000060 від 16.10.2006р.).

Розрахунки за куплені товари на

загальну суму 167097,60грн. ОСОБА_3 вчинило у безготівковій формі шляхом

перерахування коштів з рахунку в Херсонській філії АКБ

"Індустріалбанк" на рахунок приватного підприємця ОСОБА_2. у КБ

"Західінкомбанк" дев'ятьма платежами від 27.09.2006р., 29.09.2006р.,

16.10.2006р., 17.10.2006р., 20.10.2006р., 23.10.2006р., 24.10.2006р.,

01.11.2006р., 07.11.2006р.

Поряд з викладеним виконанням

господарських зобов'язань ПП ОСОБА_2. надала, а ОСОБА_3 отримало податкові

накладні з податку на додану вартість № 75 від 25.09.2006р., № 76 від

05.10.2006р., № 77 від 09.10.2006р., № 78 від 16.10.2006р.

Провадження у справі щодо вимог про

визнання договорів, господарських зобов'язань недійсними слід закрити, у позові

щодо стягнення майна чи його вартості з ОСОБА_3 до бюджету та про стягнення

коштів з ПП ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку з наступним.

Постановою господарського суду

Херсонської області від 23.08.2007р. у справі № 10/188-АП-07 за результатами

розгляду позовуОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2. визнано недійсними

реєстраційні документи приватного підприємця ОСОБА_2., вирішено скасувати

державну реєстрацію цього суб'єкта господарювання. Висновок про недійсність

реєстраційних документів ПП ОСОБА_2. у вказаному судовому рішенні мотивований

наступними обставинами.

В серпні 2005р. ОСОБА_9

запропонував ОСОБА_2 зареєструватися приватним підприємцем. Оформлення

документів на підприємницьку діяльність здійснювалося ОСОБА_2особисто у

супроводженні ОСОБА_9. Отримавши печатку ОСОБА_2., відразу віддала її ОСОБА_9.

Після оформлення реєстраційних документів ОСОБА_2. ніякої   підприємницької діяльності не здійснювала,

ніяких документів, які б  

стосувалися   господарської

діяльності,   не   підписувала,   ніяких  

фінансових   операцій   стосовно  

господарської діяльності не проводила...

Господарська діяльність від імені

ПП ОСОБА_2. здійснювалася без волевиявлення та участі громадянки ОСОБА_2.

Діяльність підприємця велася особою, яка використовувала документи приватного

підприємця.

З листа державного реєстратора -

начальника відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської

міської ради № 01-13 від 11.01.2008р. слідує, що до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено судове рішення №

10/188-АП-07 щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2.; документи для

проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2.,

передбачені ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб підприємців" від ОСОБА_2. до відділу державної реєстрації

не надходили.

Серед підстав вимог ОСОБА_1

посилається на ст.207,208 Господарського кодексу (ГК) України. Відповідно до

ст.207 ГК України господарське зобов'язання, яке вчинено з метою, що завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, може бути  на вимогу відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним. За ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське

зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави  і

суспільства, то за наявності наміру в однієї сторони усе одержане нею повинно

бути повернуто другій стороні, а одержане останньою стягується за рішенням суду

в доход держави.

Наведені норми слід застосовувати з

урахуванням того, що за ст.228 Цивільного кодексу (ЦК) України правочин,

вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  і суспільства, водночас є таким, що порушує

публічний порядок, а отже, - нікчемним. Визнання судом такого правочину

недійсним не вимагається, що слідує з ч.2 ст.215 ЦК України. Позови органів

державної податкової служби про визнання таких правочинів, (угод, господарських

зобов'язань) недійсними вирішенню по суті судом не підлягають.

Органи державної податкової служби

можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів,

одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам

держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно

оцінки твердження органу державної податкової служби про нікчемність правочину

має бути викладеним у мотивувальній, а не резолютивній частині судового

рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157

Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України суд закриває провадження у

справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного

судочинства.

Застосовуючи цю норму суд закриває

провадження у справі щодо вимог про визнання господарських зобов'язань  недійсними.

Відмовляючи у позові стосовно

стягнення коштів та майна суд  не поділяє

точки зору ОСОБА_1 про вчинення угод з метою, суперечною інтересам держави і

суспільства, відповідно, про нікчемність угод з таких підстав.

За оцінкою суду позивач не довів

твердження про те, що угоди, господарські зобов'язання за ними  вчинені з метою суперечною інтересам держави

і суспільства - з метою приховування доходів від оподаткування, що мав зробити

у відповідності з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України

("Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються  її вимоги та заперечення").

Ознаками недійсності господарських

зобов'язань, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства є:

а) наміри сторін (сторони) порушити

вимоги закону при переслідуванні мети, яка завідомо суперечить інтересам

держави і суспільства;

б) наявність суб'єктивної сторони

правопорушення в діях посадових осіб сторін /сторони угоди;

в) фактичне  порушення інтересів держави і суспільства

(порушення нормативних актів, які визначають соціально - економічні основи

держави і суспільства) в результаті реалізації таких угод.

Договори купівлі-продажу соняшнику

за природою не є суперечними інтересам держави і суспільства. Очевидним є

укладення оспорюваних договорів, виконання господарських зобов'язань за ними

учасниками зі звичайною підприємницькою ціллю, належних доказів переслідування

учасником чи учасниками угоди мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, як доказів скоєння певною особою ухилення від оподаткування, яке

(скоєння) було метою угоди, суду не наведено. Продавець за угодою переслідував

мету продати товари, покупець - набути; і один, і інший укладав угоду для

отримання доходу, і одна й інша мета є реалізацією унормованих відносин

купівлі-продажу. Така мета не є підставою для визнання недійсними за ст.207 ГК

України господарських зобов'язань в угоді.

Саме по собі задоволення

господарським судом Херсонської області 23.08.2007р. позову органу державної

податкової служби про визнання недійсними реєстраційних документів приватного

підприємця ОСОБА_2. не є достатньою підставою для визнання вчинених цим

суб'єктом господарювання з іншими суб'єктами господарювання  юридично значимих  дій недійсними, оскільки кожен учасник

відносин має нести відповідальність лише за свої діяння та за наявності вини.

З аналогічних міркувань

недостатньою підставою для визнання недійсними господарських зобов'язань за

участю  ПП ОСОБА_2. є наведена позивачем

теза про неподання цим суб'єктом податкових декларацій, недекларування та

несплату податкових зобов'язань. Ця теза позивачем доводилась ніяк інакше, ніж

посиланням як на преюдицію на постанову господарського суду у справі №

10/188-АП-07. В постанові суду у справі № 10/188-АП-07 таких обставин не

встановлювалось. Крім того, що така теза навіть за умови її доведення до

задоволення позову не приводила б, суд враховує, що ця теза (твердження) не

доведена.

Станом на час виконання

господарських зобов'язань приватний підприємець ОСОБА_2. перебувала в Єдиному

державному реєстрі, продовжує там перебувати, має бути виключеною звідти на

виконання вказаного судового рішення господарського суду Херсонської  області від 23.08.2007р.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону

України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного

реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і

можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено змін.

У спорі, що розглядається, для

ОСОБА_3 вважаються достовірними відомості щодо легітимності приватного

підприємця ОСОБА_2., стосовно участі ПП ОСОБА_2. в оспорюваних зобов'язаннях.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК

України не можуть застосовуватися за сам факт 

можливого недекларування, несплати податків ПП ОСОБА_2..

За таких обставин правопорушенням

може бути несплата податків, а не вчинення правочину.

Частиною 1 ст.208 ГК України

передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає ст.41

Конституції України, згідно з якою конфіскація 

майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі

та порядку, встановлених законом.

Оскільки вказані санкції є

конфіскаційними, нормативно передбачені до стягнення за рішенням суду за

порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції слід

вважати не цивільно-правовими, а адміністративно - господарськими як такі, що

відповідають визначенню за ч.1 ст.238 ГК України. Такі санкції можуть

застосовуватись протягом строків, встановлених ст.250 ГК України.

Згідно з цією статтею

господарського кодексу України адміністративно- господарські санкції можуть

бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня

виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим

суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності.

Позов заявлено 07.12.2007р., за ним

стверджується про вчинення порушень правил здійснення господарської діяльності

при укладенні та виконанні відповідачами угод у період з 25.09.2006р. по

07.11.2006р.

Закінчення зазначеного у ст.250 ГК

України річного строку поряд з недоведенням по суті підстав для стягнення

коштів і майна є окремим чинником для відмови у позові в цій частині.

Розуміючи формально не визнану

прецедентність права на Україні, та все ж приймаючи до уваги:

а) що різна судова практика

застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою

за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним

Судом України постанов Вищого адміністративного суду України (така ж по суті

процесуальна норма є і в господарському процесі);

б) прецедентною є практика

Європейського суду з прав людини, а за ст.17 Закону України "Про виконання

рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав

людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як

джерело права -

- суд обґрунтовано вважає, що

застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути

однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі

змісту нормативних актів щодо правової природи наслідків недійсності

господарських зобов'язань, підстав такої специфічної відповідальності як

визнання недійсними господарських зобов'язань, вчинених з метою,

суперечною  інтересам держави і

суспільства - з метою ухилення від оподаткування - співпадає з таким же їх

застосуванням  при вирішенні аналогічних

питань у постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р. за результатами

розгляду  скарги  ОСОБА_10 у справі за позовом

ОСОБА_10доОСОБА_11 таОСОБА_12 про визнання угоди недійсною та стягнення

109930936 грн. 68 коп. та у постанові цього Суду від 25.09.2007р. за результатами

розгляду скарги ОСОБА_13 у справі за позовом ОСОБА_13 доОСОБА_14 та ОСОБА_15про

визнання угод недійсними та стягнення 22259999,88грн.

Керуючись ст. 157, ст. 158-163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд 

п о с т а н о

в и в:

1. Відмовити у позові щодо вимог

про стягнення коштів у сумі 167097грн. 60коп. з приватного підприємця ОСОБА_2 (

код НОМЕР_1)  на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 (код ЄДРПОУНОМЕР_2) та у стягненні з

Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 139,246 тонн соняшнику,

167097грн. 60коп. до бюджету.

2. Закрити провадження щодо вимог

про визнання недійсними угод, господарських зобов'язань за ними.

Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з

дня  складення постанови у повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга

може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо

скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої

заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але

апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.             

Суддя                                                                 

В.В. Чернявський

Повний текс постанови

складено 30.01.2008р.