Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/1626/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015мсСправа №910/1626/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон»

до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

про стягнення 569 349, 44 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Білецька О.В.

від відповідача: Чубар С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свірон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. у розмірі 428 444, 55 грн., а також 28 360, 08 грн. - пені, 16 833, 45 грн. - 3 % річних та 95 711. 36 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/1626/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що поставлений відповідачем за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. товар на суму 121 807, 56 грн. неналежної якості у зв'язку з чим у Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» відсутній обов'язок щодо його оплати.

Також відповідач зазначає про безпідставність нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляції на заявлену до стягнення суму боргу та просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

23.02.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог ТовариствА з обмеженою відповідальністю «Свірон» про стягнення пені у сумі 5 486, 14 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Також відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.02.2015 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.03.2015 р.

Позивач подав заперечення на відзив, у яких зазначає, що відповідач не повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Свірон» про недоліки поставленого товару та відповідний акт у встановленому договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. порядку не складався та, при цьому, позивач зазначає, що сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, у якому зафіксовано, що заборгованість відповідача за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. становить 428 444, 55 грн.

Також позивач зазначає, що ним не пропущено позовну давність стосовно вимог про стягнення пені, оскільки позивач звертався з даним позовом до Господарського суду міста Києва 18.12.2014 р. та позовну заяву було повернуто у зв'язку з недоліками.

У даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.03.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Свірон» та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» укладено договір поставки № 01/06/13-01/057/06/06, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити лакофарбову продукцію виробника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛМ «Протект».

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору якість товару, що постачається позивачем має відповідати ГОСТу, ТУ, кресленням, що підтверджується сертифікатом якості виробника. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат якості, який видається на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.4. договору при виявлені дефектів товару, невідповідності кількості та якості, виклик представника позивача для складання двостороннього акту є обов'язковим.

Пунктами 4.1., 4.2. договору встановлено, що сума договору становить 734 908, 80 грн. та може бути змінена за погодженням сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Згідно з п. 5.1. договору оплата товару по даному договору здійснюється відповідачем в сумі вартості поставленого товару у відповідності з рахунком-фактурою на товар, з відстрочкою платежу 30 банківських днів.

У відповідності до п. 6.3. договору приймання товару кількості та якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 та Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.

Договір, відповідно до п. 12.1., діє з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. - в частині поставки товару, а в частині розрахунків за товар - до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 506 591, 88 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Також в матеріалах справи містяться виписки за банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон», з яких вбачається, що відповідачем здійснено оплату товару, отриманого за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. на суму 78 147, 33 грн.

02.10.2014 р. позивач звернувся до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» з претензією № 02-10/01 від 02.10.2014 р. про погашення заборгованості за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. у розмірі 506 511, 88 грн.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 428 444, 55 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У відповідності до ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як встановлено ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що поставлений відповідачем за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. товар на суму 121 807, 56 грн. є неналежної якості, у зв'язку з чим Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» має право на пропорційне зменшення ціни товару відповідно до приписів ст. 678 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на протоколи лабораторних досліджень від 26.06.2013 р. та від 10.07.2013 р., у яких зазначається, що досліджуваний товар не відповідає вимогам ГОСТу.

З приводу наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами договору № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. приймання товару кількості та якості проводиться відповідно до Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 та Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.

При цьому, договором встановлено, що при виявлені дефектів товару, невідповідності кількості та якості, виклик представника позивача для складання двостороннього акту є обов'язковим.

У відповідності до п. 6 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі отримувача при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а продуктів, що швидко псуються - не пізніше 24 годин після видачі товару органом транспорту або надходження її на склад отримувача при продукції постачальником або при вивезенні продукції отримувачем; при одногородній поставці - не пізніше 10 днів, а продуктів, що швидко псуються - не пізніше - 24 годин після надходження товару на склад отримувача.

Згідно з п. 9 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 акт про приховані недоліки товару, має бути складений протягом 5-ти днів від дня виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців від дня надходження товару на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інший строк не встановлений обов'язковим для сторін.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про звернення Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до позивача з приводу неналежної якості товару та, відповідно, виклику представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон» для складання акту відповідно до п. 2.4. договору № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р., а також вимог Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного виробництва за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу Ради Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Свірон» товару, що не відповідає умовам договору № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р., а також вимогам ГОСТу, не надано суду доказів вжиття заходів щодо повернення поставленого позивачем товару, або звернення до позивача з приводу складання акту про дефекти товару, суд дійшов висновку, що поставлений за вищевказаним договором товар є прийнятим Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та, відповідно, підлягає оплаті останнім.

Інших обґрунтувань своїх заперечень відповідачем суду не надано.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. у розмірі 428 444, 55 грн.

Крім того, позивачам заявлені вимоги про стягнення 28 360, 08 грн. - пені, 16 833, 45 грн. - 3 % річних та 95 711, 36 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час суд відзначає, що Цивільний кодекс України відносить пеню, як вид неустойки, до заходів забезпечення виконання зобов'язань.

За приписами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Договір № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р. не містить умови щодо забезпечення виконання зобов'язання стосовно оплати відповідачем товару, поставленого за вищевказаним договором.

Таким чином, враховуючи недодержання письмової форми правочинну щодо застосування неустойки у разі порушення грошового зобов'язання за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

В той же час, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо строків оплати товару, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача за період з 19.07.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 15.12.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно), здійсненого окремо за кожним платежем з урахуванням дати виникнення заборгованості за відповідний період та кількості днів прострочення, розмір інфляційних втрат становить 95 711, 36 грн. та 16 833, 45 грн. - 3 % річних.

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення не перевищують нараховані судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги, що відповідачем заявлені до нього вимоги не спростовані, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 10 000, 00 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського кодексу України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2014 р. між Адвокатом Білецькою Оленою Віталіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свірон» укладено договір про надання правової допомоги № 1512/14/1, за умовами якого адвокат зобов'язався надати комплекс юридичних послуг щодо представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон» з приводу спору, що виник з Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» за договором № 01/06/13-01/057/06/06 від 01.06.2013 р.

Відповідно до ордеру серії КВ № 077013 від 15.12.2014 р. Адвоката Білецьку Олену Віталіївну уповноважено представляти Товариство з обмеженою відповідальністю «Свірон».

Крім того, в матеріалах справи міститься засвідчена копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 12/2014/1 від 22.12.2014 р. про оплату послуг адвоката у розмірі 10 000, 00 грн.

При цьому, слід відзначити, що Білецька Олена Віталіївна приймала участь у судових засіданнях у даній справі у якості представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Свірон»

Тож, приймаючи до уваги, що наявними у справі документами підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Свірон» витрат на послуги адвоката у даній справі, суд дійшов висновку, що зазначені витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільска, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свірон» (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 114А, оф. 209, код ЄДРПОУ 37744968) заборгованість у розмірі 428 444, 55 (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста сорок чотири грн. 55 коп.) грн., 95 711, 36 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот одинадцять грн. 36 коп.) грн. 16 833, 45 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три грн. 45 коп.) грн. - 3 % річних, 10 819, 79 (десять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. 79 коп.) грн. - судового збору та 9 501, 89 (дев'ять тисяч п'ятсот одна грн. 89 коп.) грн. - витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.03.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.