Постанова

від 16.07.2009 по справі 10/83н-ад/08/5014

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

Головуючий суддя І інстанції - Мінська Т.М.

                                Україна

ДОНЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                 ПОСТАНОВА

              Іменем    України

16 липня 2008 року                                            

справа № 10/83н-ад/5014

Колегія суддів Донецького

апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів:  Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,

при секретареві    Кондрашовій Н.М.,

з участю представника позивача

ОСОБА_1,

представників  відповідачів 

ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4,

прокурора Плужнікова В.В.

розглянула у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Українська промислова

компанія» на постанову Господарського суду Луганської області від 07.02.2008

року у справі № 10/83н-ад за позовом приватного підприємства «Українська

промислова компанія» до державної податкової інспекції у Артемівському районі

м. Луганська, державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства у Луганській області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення

1305000,00 грн. і-,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач

звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Артемівському районі м.

Луганська, державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення з

Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану

вартість по податковій декларації за квітень 2004 року у розмірі 1305000,00

грн.

Постановою

Господарського суду Луганської області від 07.02.2008 року у задоволенні

позовних вимог приватного підприємства «Українська промислова компанія» до

державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська, державної

податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Головного

управління Державного казначейства у Луганській області про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення та стягнення 1305000,00 грн. відмовлено у

зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

             З таким судовим рішенням не

погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати постанову Господарського

суду Луганської області від 07.02.2008 року та постановити нове судове рішення,

яким задовольнити позовні вимоги, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права.

Представник

позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, викладені в

апеляційній скарзі, просив їх задовольнити.

Представники

відповідачів:  податкової інспекції у

Артемівському районі м. Луганська, державної податкової інспекції у Орджонікідзевському

районі м.Запоріжжя   та прокурор у

судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги та її

задоволення, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник

відповідача - Головного управління Державного казначейства у Луганській області

в судове засідання не з'явився, відповідач надав заяву про розгляд справи у

відсутність його представника.

            Заслухавши суддю-доповідача,

пояснення представників позивача, відповідачів, прокурора, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну

скаргу  колегія суддів дійшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасувати

з наступних підстав.

Суд першої

інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, посилався на приписи статті 99

Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що оскільки КАС

України набрав чинності з 01.09.2005 року, то у позивача було право звернутися

за вирішенням даного спору за правилами адміністративного судочинства у річний

строк, тобто до 01.09.2006 року, а позивач з позовом  звернувся 

до суду тільки 03.03.2007 року. Суд першої інстанції прийшов до

висновку, що за відсутності нормативного акту, який передбачав би  інший 

строк оскарження податкового повідомлення-рішення,  застосовується саме річний строк звернення до

суду, зазначений у статті 99 КАС України. Колегія суддів вважає, що висновок

суд першої інстанції є помилковим.

             З матеріалів справи вбачається, що

позовна заява про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від

10.08.2004 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану

вартість подана приватним підприємством «Українська промислова компанія» (далі

Українська промислова компанія»)   до

Господарського суду Запорізької області 

21 серпня 2004 року (а.с. 64-67 том 2). Справа була предметом розгляду

різних судових інстанцій і ухвалою Господарського суду Запорізької області від

26.08.2006 року  адміністративний позов

був залишений без розгляду (а.с.96 т.2). Повторно з адміністративним позовом ПП

“Українська промислова компанія” звернулось до суду 03.03.2007 року.

             Згідно з частиною 2 статті 99 КАС

України  для  звернення до адміністративного суду за

захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,  який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або

повинна  була  дізнатися 

про  порушення  своїх 

прав,  свобод  чи інтересів.

            Частина 3 вищевказаної статті

передбачає, що  для  захисту прав, 

свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими 

законами  можуть  встановлюватися  інші  

строки   для звернення  до 

адміністративного  суду,  які, 

якщо не встановлено інше,  обчислюються

з дня,  коли особа дізналася або

повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи

інтересів.

Відповідно

до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок

погашення  зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон       №2181) передбачене право звернення до

суду платника податку з урахуванням строків давності,  які за приписами ст.15 цього ж закону

визначені в 1095 днів.

Матеріалами

справи підтверджується, що з часу прийняття спірного податкового повідомлення

рішення,  тобто з 10.08.2004 року, до

часу  звернення позивача з позовом -

03.03.2007 року  не пройшло 1095 днів,

тому не можна посилатися на пропущення строків для звернення до суду щодо

оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

          Суть спору полягає у правомірності

дій податкового органу щодо зменшення 

бюджетного відшкодування при наявності у позивача права на бюджетне

відшкодування та правомірність прийняття податковим органом спірного  повідомлення-рішення   від 10.08.2004 року за №0002022302/24127

щодо завищення платником податку - позивачем суми бюджетного відшкодування з

податку на додану вартість за квітень 2004 року у сумі 1305000 грн.

           ПП “Українська промислова

компанія”  м. Луганськ є юридичною

особою, вперше зареєстроване Печерською районною адміністрацією м.Києва

23.06.2001р., перереєстроване в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

05.05.2003 року, де взяте на податковий облік 11.06.2003 року за №466,

вдруге  перереєстроване у виконавчому

комітеті Луганської міської ради 23.02.2007 року та взяте на податковий облік

у  ДПІ Артемівського району м Луганська

16.01.2007 року  за № 351,  включене до ЄДРПОУ за номером 31567682. Спір

між позивачем та ДПІ у Артемівському районі м. Луганська стосовно взяття на

податковий облік за новим місцезнаходженням підприємства був вирішений на

користь позивача постановою Луганського Господарського суду від 19.07.2007 року

у справі за № 10/201 пн-ад, яке набрало чинності і що сторонами у справі не

заперечується.

За

податковою декларацією з податку на додану вартість за  квітень 

2004 року, яку позивач надав до податкового органу 19 травня 2004 року

(а.с. 29, 30 т.2), сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню

з бюджету за підсумками поточного звітного періоду відповідно до графи 21

декларації складає 1305000, 00 грн., у тому числі залишок суми податку на

додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових

зобов'язань платника податку протягом 30 календарних днів від дати подання цієї

декларації складає  1305000 грн. (графа

23). До складу позовних вимог увійшла частина наведеної суми бюджетного

відшкодування у розмірі 1305000 грн. Строк відшкодування настав 1 червня 2004

року.

Підставою

для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний

період. Відповідність даних податкової декларації з податку на додану вартість

за квітень 2004 року документам податкової звітності позивача підтверджена на

1305000, 00 грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за

квітень 2004 року актом від 10 серпня 2004 року № 282 про результати перевірки

позивача за квітень 2004 року і березень 2002 року (а. с. 71-75 том 1).  Правомірність формування податкового

зобов'язання та податкового кредиту за податковою декларацією з податку на

додану вартість за квітень 2004 року підтверджена документами, наданими

позивачем і долученими до матеріалів справи.

            Підставами зменшення бюджетного

відшкодування спірним податковим повідомленням - рішенням (а.с. 40 том 1)

податковий орган визначає неможливість відпрацювання ланцюгів постачання по

всій ланці до виробника і як наслідок цього констатує  відсутність факту надмірної сплати податку на

додану вартість до бюджету.  

            Відповідно до преамбули Закону

України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого,

визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової

накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

           Жодних порушень формування позивачем

податкового кредиту у квітні 2004 року податковий орган не надав. Порушення

формування податкового кредиту передбачені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7

Закону України «Про податок на додану вартість» перший відповідач під час

розгляду справи, та під час апеляційного провадження не довів. Прийняти доводи

податкового органу щодо не відпрацювання ланцюга не передбачається можливим, з

огляду на те, що приписи зазначеного закону не ставлять право на отримання

бюджетного відшкодування зі сплатою податку до бюджетів контрагентами платника.

На момент

нового розгляду справи будь-яких доказів на предмет перевірок до кінцевого

виробника податковий орган не надав, що свідчить про неналежне здійснення

податковим органом, покладених на нього функцій.

Виходячи з

аналізу наведеного, судова колегія вважає, що спірне податкове

повідомлення-рішення є недійсним в частині зменшення бюджетного відшкодування

за квітень 2004 року.          

Статтею  7 Закону України «Про податок на додану

вартість»  від 03.04.1997р. №168/97-ВР

(далі Закон №168), визначені виключні підстави для віднесення сум до

податкового кредиту та відшкодування їх з Державного бюджету України.

Порядок

визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або

відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення

розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України №168, на підставі якого сума

податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному

відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання

звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного

податкового періоду.

Тобто,

сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми

податкових зобов'язань та податкового кредиту. При позитивному значенні суми,

розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 

пункту 7.7. статті 7 Закону №168, така сума підлягає сплаті

(перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного

податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.

7.7.1  така сума враховується у зменшення

суми податкового боргу з подать що виник за попередні  податкові 

періоди  (у т.ч.  розстроченого 

або  відстроченої: відповідно до

закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту

наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7

зазначеного Закону. якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована

згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого

від ємного значення, яка дорівнює   сумі   податку,  

фактично   сплаченій   отримувачем  

товарів   у   попередньому податковому періоді

постачальникам таких товарів; б) залишок від'ємного значення після бюджетного

відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового

періоду.

На

підставі підпункту 7.7.4 пункту 7.7.ст. 7 Закону №168 платник податку який має

право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення

повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу

податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного

відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом

1.8 ст.1 Закону №168 визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що

підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою

податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне

поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки

безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а

відсилає до інших норм цього Закону.

Згідно

до пп. 7.7.5 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання

податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну

перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав

вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням

норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж

строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для

визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки

надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає

відшкодуванню з бюджету.

Згідно до пп. 7.7.6 зазначеного

Закону  на підставі отриманого висновку

відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику

податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування

коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в

обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку

податкового органу.

Під час розгляду справи встановлено,

що бюджетна заборгованість позивачеві відшкодована, внаслідок чого судова

колегія задовольняючи позовні вимоги зазначає про виконання зобов'язань Держави

перед позивачем, тобто на день нового розгляду справи предмет спору відсутній.

           Суд не приймає посилання першого

відповідача на норми пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану

вартість” з огляду на те, що він тлумачить наведений пункт без врахувань

положень підпунктів 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону, які

регулюють порядок та строки бюджетного відшкодування.  Бюджетне відшкодування за приписами пункту

1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” - це сума, що

підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою

податку у випадках, визначених цим Законом. Норми підпункту 7.7.3 пункту 7.7

статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є саме тим випадком,

який надає право позивачеві на бюджетне відшкодування, а також регулює порядок

і строки такого відшкодування. Тому розбіжності між нормами підпункту

7.7.3  пункту 7.7 статті 7 Закону України

“Про податок на додану вартість” і пункту 1.8 статті 1 наведеного Закону

відсутні, тобто за наведеними у справі обставинами платник податку мав у

будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з

позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності осіб,

винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого податку.            .

          Спір виник з вини першого

відповідача, оскільки він своєчасно не надав висновок про відшкодування

бюджетної заборгованості  до відповідного

органу Державного казначейства, тому судові витрати підлягають відшкодуванню

позивачу за рахунок першого відповідача і за згодою позивача суд покладає їх на

нього.

З огляду на зазначені норми законів,

виходячи з доказів у справі, колегія суддів вважає, що податковий орган,

виконуючи свої повноваження, діяв не у спосіб, визначений Конституцією України

та законами України, не надав належних доказів щодо спростування доводів

апеляційної скарги.    

На підставі

викладеного, керуючись ст.195, ст.196, ст.198 

ч.1 п.3, ст.202 п.4 ч.1, ст.205 ч.2, ст.207, ст.212 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну

скаргу приватного підприємства «Українська промислова компанія»  на постанову Господарського суду Луганської

області від 07.02.2008 року 

задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 07.02.2008 року у

справі № 10/83н-ад за позовом приватного підприємства «Українська промислова

компанія» до державної податкової інспекції у Артемівському районі м.

Луганська, державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.

Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства у Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.08.2004 року та

стягнення 1305000,00 грн.  скасувати.

             Позовні вимоги приватного

підприємства “Українська промислова компанія” задовольнити.

             Визнати частково недійсним

податкове повідомлення рішення від 10.08.2004 року за №  0002022302/24127 щодо завищення суми

бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року у

сумі 1305000 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства “Українська промислова

компанія” з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на

додану вартість за квітень 2004 року у сумі 

1305000,00 грн. У зв'язку з відсутністю бюджетної заборгованості

виконавчий лист не видавати.

            Присудити на користь приватного

підприємства “Українська промислова компанія” за рахунок коштів Державного

бюджету України  сплачене державне мито у

сумі 1700 грн.

Постанова

суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з

моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги

протягом одного місяця з дня набрання законної сили до суду касаційної

інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному

обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі.

Головуючий:                                                                                                 

Л.А.Василенко    

Судді:                                                                                             

Р.Ф.Ханова

                         М.І.Старосуд