Ухвала

від 03.03.2015 по справі 804/6098/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/6098/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №000882500 та №000892500, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, що призвело до постановлення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: з податку на прибуток за період з 01 лютого 2011 року по 31 грудня 2012 року ПНТП "РЕГІОН", ПП "Салфіт", ТОВ "Дніпроторгкомцентр", ТОВ "РИВС", ТОВ "НВП Техенергоснаб", ТОВ "ТД Техенергоснаб", ТОВ «Матадор», ТОВ "Старт Д", ТОВ «ДЖІ.ЕМ.ЕМ.ЕКСПРЕС»; з податку на додану вартість ПНТП "РЕГІОН" за період квітень 2012 року, ТОВ "РИВС" за період грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №377/25.3-31793056 від 17 грудня 2013 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) неправомірно включено до складу податкового кредиту за період грудень 2011 року та квітень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 70,68 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 70,68 грн. в тому числі по періодах: за грудень 2011 року у сумі 35,62 грн, за квітень 2012 року у сумі 35,06 грн.; пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 14.1.13, 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 461070,00 грн. у тому числі по періодах: за 2011 рік на суму 368373,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року у сумі 16672,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 305543,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 2125,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 44033,00 грн., за 2012 рік на суму 92698,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року у сумі 19809,00 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 16617,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 49246,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 7025,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000882500 від 09 січня 2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 70,68 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35,34 грн.,

- №000892500 від 09 січня 2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 461070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 46349,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірність прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ПНТП "РЕГІОН", ПП "Салфіт", ТОВ "Дніпроторгкомцентр", ТОВ "РИВС", ТОВ "НВП Техенергоснаб", ТОВ "ТД Техенергоснаб", ТОВ «Матадор», ТОВ "Старт Д", ТОВ «ДЖІ.ЕМ.ЕМ.ЕКСПРЕС».

Реальність господарських операцій ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» з вказаними вище контрагентами та правильність нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по даним господарським операціям, підтверджені первинними документами наданими позивачем до суду, а саме: договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками - фактур, актами виконаних робіт тощо.

Виходячи зі змісту досліджених судом первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними вище контрагентами.

Окрім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, судом встановлено, що його висновки загалом ґрунтуються на висновках актів перевірки контрагентів позивача, а саме:

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року за №120/224/32694310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салфіт» (ЄДРПОУ 32694310) з питань фінансово-господарських відносин з контрагентами»;

- акту Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 28 січня 2013 року №92/226/20201835 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпроторгкомцентр" (код за ЄДРПОУ 20201835) щодо не підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків»;

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року за №7200/224/31820299 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код за ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку;

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року №7203/224/32694059 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код за ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, ПВП «Форест» (код за ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код за ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ 30668399) за серпень, листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код за ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку;

- акту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 13 березня 2012 року №561/23-08/31044540 документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "НВП Техенергоснаб" (код за ЄДРПОУ 31044540) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Промтехресурс" (код за ЄДРПОУ 24857403), ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код за ЄДРПОУ 35554567), ПП "Фріланс" (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП "Ардея-Тех" (код за ЄДРПОУ 37156768), ПП "Арикон" (код за ЄДРПОУ 37156815), ПП "Ново-Ком" (код за ЄДРПОУ 36917481), ТОВ Компанія "Квік Дан" (код за ЄДРПОУ 37288477), ПП "Неомаркет" (код за ЄДРПОУ 37156794), ТОВ "Латифа" (код за ЄДРПОУ 36810950) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року;

- акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 05 квітня 2013 року №591/22.2.09/34352743 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Джі. Ем. Ем. Експрес" (код за ЄДРПОУ 34352743), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року;

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року №7211/224/34914473 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» (код ЄДРПОУ 36274510) за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158846) за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку;

- акту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 25 квітня 2013 року №609/22-12/34407294 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Техенергоснаб» (код ЄДРПОУ 34407294) з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інвест Пром» (код за ЄДРПОУ 34407294) за лютий-червень 2011 року та з питань включення до складу витрат за 1-2 квартали 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не ставиться в залежність право платника податку на додану вартість на податковий кредит від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення - рішення від 09 січня 2014 року №000882500 та №000892500, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко