Ухвала

від 04.03.2015 по справі 2а-6662/09/1170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/9991/33751/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградська ОДПІ)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011

у справі № 2а-6662/09/1170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградмонтажспецбуд" (далі - Товариство)

до Кіровоградської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.06.2009 № 0000412300/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 447 035 грн. (у тому числі 306 619 грн. за основним платежем та 140 416 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині нарахування позивачеві 66 128,25 грн. за основним платежем та 36616,34 грн. за штрафними санкціями; у решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Кіровоградська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачеві за наслідками проведення Кіровоградською ОДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008, а також іншого законодавства за той самий період.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 21.05.2009 № 269/23-00/33428931, в якому викладено висновок про:

- незаконне включення платником до розрахунку балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 040 383,12 грн., що були використані для поліпшення (модернізації) основних засобів Товариства та підлягають амортизації;

- невідображення платником у складі валових доходів залишку неповернутої на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги у сумі 156 400 грн.;

- безпідставне віднесення платником до валових витрат вартості безоплатно отриманих товарів у сумі 43901,36 грн., нібито поставлених приватним підприємцем ОСОБА_1, а також про необхідність збільшення платником оподатковуваного доходу на вартість цих товарів;

- необхідність віднесення позивачем до валового доходу заборгованості позивача перед товариством з обмеженою відповідальністю «БІТ» у сумі 77388 грн, за якою сплинув строк позовної давності;

- необхідність виключення з податкового обліку Товариства витрат на придбання будівельних матеріалів та маркетингових послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтарегіон», а також вартості юридичних послуг, придбаних у асоціації «Захист права», з огляду на безтоварний характер цих операцій;

- протиправне подвійне відображення платником у складі валових витрат вартості товарів, отриманих від приватного підприємця ОСОБА_2, а саме - у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року та за ІІІ квартали 2007 року.

Надаючи правову оцінку епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем даних податкового обліку за операціями з приватним підприємцем ОСОБА_1, суди погодилися з висновком податкового органу про те, що факт поставки товарно-матеріальних цінностей не знайшов свого підтвердження.

При цьому суди послалися і на показання ОСОБА_1, яка під час допиту в судовому засіданні як свідка зазначила, що насправді не перебувала у господарських правовідносинах з Товариством та не підписувала будь-яких первинних документів за розглядуваними операціями.

На підставі цього суди, керуючись правилами пункту 5.1 , підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цілком об'єктивно не визнали право позивача на формування валових витрат за цими операціями.

У той же час суди правомірно зазначили про відсутність підстав для одночасного збільшення позивачеві оподатковуваного доходу на суму безоплатно отриманих товарів у порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону. Адже відсутність факту поставки таких товарів свідчить, що відсутність у позивача об'єкта оподаткування.

Правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи щодо відсутності підстав для висновку про необхідність збільшення оподатковуваного доходу платника за зобов'язаннями перед товариством з обмеженою відповідальністю «БІТ» через сплив позовної давності.

Як встановили суди та підтверджується матеріалами даної справи, у пункті 2.2 договору від 29.12.2005 його учасниками було встановлено граничний строк виконання зобов'язання позивача з оплати поставленого товару - 30.01.2007; отже, саме 31.01.2007 є початком перебігу трирічного строку позовної давності за розглядуваним зобов'язанням, у зв'язку з чим підстави для кваліфікації цієї заборгованості як безповоротної допомоги у 4 кварталі 2008 року відсутні.

Розглядаючи доводи податкового органу відносно подвійного врахування платником у податковому обліку тих самих витрат по взаємовідносинам з приватним підприємцем ОСОБА_2, суди встановили, що у 3 кварталі 2007 року Товариством було відображено суму витрат, помилково не врахованих при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року, тоді як податковий орган невірно визначив суму таких неврахованих витрат.

Вказані факти за своїм процесуальним змістом належать до кола установлених судами обставин, переоцінка та перевстановлення яких перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції; Кіровоградською ОДПІ не наведено достатньо переконливих доводів про порушення судами правил оцінки доказів при з'ясуванні цих фактичних даних.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність донарахування податку на прибуток в оспорюваній частині.

В решті висновки судів попередніх інстанцій, покладені в основу прийняття судових рішень зі справи, учасниками провадження не оскаржуються. З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для надання правового аналізу таким висновкам відсутні.

За таких обставин касаційні скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011 у справі № 2а-6662/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько