Ухвала

від 26.02.2015 по справі 804/9346/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 804/9346/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 804/9346/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013р. № 0000022500 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14244538,50 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі - 9496359,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4748179,50 грн.; № 0000012500 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 11846758,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 7897839,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3948919,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішеннями відповідача які прийнято на підставі висновків контролюючого органу відносно не підтвердження реальності господарських відносин та встановлення дефектності первинних документів, які є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що уході розгляду справи не спростовано нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 07.12.2012р. по 14.01.2013р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АТБ - маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донбас Інвест ВН», ТОВ «Вест ТК», ТОВ «Зеліскон», ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.12р. по 30.06.12р., за результатами якої складено акт від 21.01.2013 р. №7/25-0/30487219.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму - 7897839,26 грн. в т.ч. по періодах: січень 2012 р. - 1025986,16 грн.; лютий 2012 р. - 4724604,14 грн.; березень 2012 р. - 1524764,30 грн.; квітень 2012 р. - 155412,64 грн.; травень 2012 р. - 467072,02 грн., а також порушення положень п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9496358,37 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. - 8058418,82 грн., за 2 квартал 2012 р. - 1437939,55 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на актах перевірок інших податкових органів, як слідство не підтверджена реальність здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Донбас Інвест ВН», ТОВ «Вест ТК», ПП «Зеліскон» та ФОП ОСОБА_1, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлена дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування.

За результатами перевірки прийняті відповідачем 06.02.2013р. податкове повідомлення - рішення №0000012500 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 11846758,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 7897839,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3948919,50 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000022500 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14244538,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі - 9496359,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4748179,50грн.

Позивачем рішення відповідача були оскаржені в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив з того, що виконання зобов'язань та фактичне проведення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та його контрагентами договорів підтверджено належно оформленими первинними документами, що у свою чергу підтверджує правильність та законність формування витрат та податкового кредиту за даними операціями.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 ПК України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, обов'язковою умовою для формування податкового кредиту є наявність первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону, належать до первинних документів бухгалтерського обліку.

Визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податку вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту є наявність у нього мети на отримання прибутку, здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями, а також підтвердження отримання товару відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судам першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за перевіряємий період суми витрат та податкового кредиту сформовані позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Донбас Інвест ВН», ТОВ «Вест ТК», ПП «Зеліскон» (ПП «Темко») та ФОП ОСОБА_1

Фак виконання позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було надано у тому числі суду копії наступних документів.

Договір поставки № 38611 від 01.12.2011р. між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати позивачеві товар певної кількості та відповідної якості,а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити його вартість, кількість, асортимент, ціна за одиницю поставляє мого товару вказується у товарно - транспортній накладній (видатковій накладній). Поставка товару здійснюється постачальником на розподільчий центр покупця (м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 23) (п.2.6 договору). При передачі товару постачальник зобов'язаний надати разом із товаром: товарно - транспортну накладну (видаткову накладну), податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару. Факт виконання договору підтверджується копіями видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними за якими товари, банківськи виписки (т. 3 а.с. 3-250, т. 4 а.с. 1-139, 160-174).

Договір поставки №38584 від 01.01.2012р. укладений між позивачем та ТОВ «Вест ТК» (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві товар певної кількості та відповідної якості, а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється партіями, кількість, асортимент, ціна за одиницю поставляємого товару вказується у товарно - транспортній накладній (видатковій накладній). Поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (згідно правилам Інкотермс в редакції 2010 р.) (п.2.1). При передачі товару постачальник зобов'язаний надати разом із товаром: товарно - транспортну накладну (видаткову накладну), податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару. Факт виконання договору підтверджується копіями видатковими накладними, податковими накладними, банківськи виписки (т. 4 а.с. 160-174, 189-250, т. 5 а.с. 1-30, 46-120)

Договір № 37607 від 01.01.2012р. укладений між позивачем та ПП «Зеліскон» ( ПП «Темко») про надання послуг; Договір поставки №307606 від 01.01.2012 р. укладенмй між позивачем та ПП «Зеліскон» (ПП «Темко») (постачальник) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупецеві товар певної кількості та відповідної якості, а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється партіями, кількість, асортимент, ціна за одиницю поставляємого товару вказується у товарно - транспортній накладній (видатковій накладній). Поставка товару здійснюється постачальником на розподільчий центр покупця (м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9). При передачі товару постачальник зобов'язаний надати разом із товаром: товарно - транспортну накладну (видаткову накладну), податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару. Факт виконання договорів підтверджується копіями товарно - транспортними накладними (видатковими накладними), податковими накладними, документи, що підтверджують якість товару, банківсьими виписками (т. 2 а.с. 129-237, 238-253; т. 4 а.с. 160-174).

Договір поставки № 31022 від 01.01.2011р. укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати позивачеві товар певної кількості та відповідної якості,а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється партіями, кількість, асортимент, ціна за одиницю поставляємого товару вказується у товарно - транспортній накладній (видатковій накладній). Поставка товару здійснюється постачальником на розподільчий центр покупця. При передачі товару постачальник зобов'язаний надати разом із товаром: товарно - транспортну накладну (видаткову накладну), податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару, факт виконання договору та наявність вказаних первинних документів підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 164-170, 171-250, т. 2 а.с. 1-128, т. 4 а.с. 160-174).

Судом першої інстанції встановлено, що всі первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні, виписані контрагентами позивача мають обов'язкові реквізити і повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Щодо посилання відповідача на порушення порядку заповнення податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Вест ТК», а саме не містять кодів УКТ ЗЕД, колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції, з посиланням на норми Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 р. № 1379, що , графа 4 (вказівка коду товару згідно УКТ ЗЕД) заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг, проте як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, що в перевіряємому періоді контрагент позивача виписав податкові накладні на поставку товару (цукерки, шоколад, вода, напої) які не відносяться до категорії підакцизних товарів, та такий не було імпортовано в Україну (т.5 а.с. 46-120), а тому таке посилання відповідача, як на порушення, є помилковим.

Також спростовуються твердження відповідача щодо нереєстрації податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Вест ТК», оскільки відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, податкова накладна, підлягає реєстрації продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень.

Відповідно до реєстру податкових накладних, що містяться в матеріалах справи, основана кількість податкових накладних не перевищує суми 10тис. грн., а ті які підлягали реєстрації, були зареєстровані, доказів про зворотнє відповідачем не надано (Т4-5).

Також судом першої інстанції були досліджені докази щодо факту перевезення придбаних товарів, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Стосовно посилання відповідача на відсутність ТТН в підтвердження факту перевезення товарів ТОВ «Вест ТК», колегія суду також погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до норм чинного законодавства, що регулює перевезення вантаж, дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, доставка товару здійснювалась ТОВ «Вест ТК», а не підприємством - перевізником. Отже, враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару від ТОВ "Вест ТК" до позивача не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставною та не відповідає переліку необхідних документів, наведених у Постанові КМУ № 207, яким такий документ як ТТН передбачений виключно коли транспортування вантажу здійснюється перевізником на договірних умовах.

Необхідність ТТН обов'язкова для суб'єкта господарювання за послуги з перевезення вантажу. Така правова позиція викладена у листі МДЗ від 08.05.2014р. № 4151/10/26-15-11-01-06.

Також судом першої інстанції вірно зазначено про помилковість висновків відповідача щодо «безоплатності отримання товару позивачем», оскільки такі висновки спротовано у ході розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентами зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про відсутність первинних документів або їх невідповідність номам чинного закаонодавства, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Також, слід зазначити, що Податковим кодексом України, яким регулюються спірні правовідносини, не передбачено такої підстави для визначення податкових зобов'язань, як наявність постачальників, які здійснюють діяльність без додержання норм податкового законодавства.

Крім того, якщо контрагент (постачальник) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування витрат та податкового кредиту у разізі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження виконання господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі № 804/9346/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 03 березня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак