Ухвала

від 02.03.2015 по справі 816/5009/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р.Справа № 816/5009/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/5009/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана-Торг-Сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дана-Торг-Сервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 грудня 2014 року №0006862201/2759, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 14 384 грн (в т.ч., 11 507 грн - основний платіж, 2 877 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 569, 86, 138, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38364202, з 06 вересня 2012 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /а.с. 35-39/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), вантажний автомобільний транспорт (49.41) /а.с.37 /.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Приватним підприємством /надалі - ПП/ "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 листопада 2014 року №2628/16-03-22-01-08/38364202 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України наслідком чого визначено заниження ПДВ за липень 2014 року в розмірі 11 507 грн /а.с. 8-21/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 02 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006862201/2759, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 14 384 грн (в т.ч., 11 507 грн - основний платіж, 2877 грн - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 33/.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідного договору.

Так, до матеріалів справи залучено копію договору від 01 липня 2014 року №01/07/14, за умовами якого ПП "Водолій 14" (продавець) зобов'язувалось передати у власність, а ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" (покупець) зобов'язувалось прийняти і оплатити автозапчастини в асортименті відповідно до умов договору. Номенклатура, кількість, ціна Товару, умови поставки, форма і порядок оплати визначаються Сторонами у письмовій або усній формі /а.с. 56/.

На виконання умов даного договору ПП "Водолій 14" протягом липня 2014 року поставило ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" автозапчастини в асортименті, згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних. /а.с. 57-58, 60-61, 63-64, 66-67, 69-70/.

На підтвердження факту поставки ПП "Водолій 14" товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 01 липня 2014 року №25 /а.с. 40/, від 02 липня 2014 року №26 /а.с. 41/, від 16 липня 2014 року №27 /а.с. 42 /, від 21 липня 2014 року №28 /а.с. 43/, від 28 липня 2014 року №29 /а.с. 44/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року та на їх підставі, з - поміж іншого, сформовано податковий кредит звітного (податкового) періоду з ПДВ в розмірі 11 506,87 грн, що відображено у податковій декларацій з ПДВ за липень 2014 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 45-49/.

Колегія суддів зазначає, що копії податкових накладних оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо зауваження апелянта відносно того, що у вказаних податкових накладних в графі місцезнаходження юридичної особи - продавця вказана адреса, за якою підприємство фактично не існує, слід відзначити.

Кременчуцькою ОДПІ у ході розгляду справи не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Крім того, згідно даних наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено, що у вказаному реєстрі відсутній запис про незнаходження ПП "Водолій 14" за його юридичною адресою.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Водолій 14" товарів в асортименті, визначених у відповідних видаткових накладних, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Копії видаткових накладних від 01 липня 2014 року /а.с. 58/, від 02 липня 2014 року /а.с. 61/, від 16 липня 2014 року /а.с. 64/, від 21 липня 2014 року /а.с. 67/, від 28 липня 2014 року /а.с.69-70/ оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вказані документи є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Придбаний товар отримано директором ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" Особовим Д.В., що підтверджено наявною у матеріалах справи копією витягу з журналу реєстрації довіреностей. /а.с. 72/.

Транспортування товару здійснювалось позивачем орендованим транспортним засобом Mitsubishi L200 д.н.ВІ4660СА на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 22 квітня 2014 року /а.с. 73-75/, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних від 01 липня 2014 року №49, від 02 липня 2014 року №47, від 16 липня 2014 року №51, від 21 липня 2014 року №52, від 28 липня 2014 року №53 /а.с. 59, 62, 65, 68, 71/ та подорожніх листів від 01 липня 2014 року №01/07, від 02 липня 2014 року №02/07, від 16 липня 2014 року №16/07, від 21 липня 2014 року №21/07, від 28 липня 2014 року №28/07 /а.с. 79-83/.

Придбаний товар оприбутковано та останній зберігався у приміщенні ТОВ "Дана-Торг-Сервіс", що перебуває у користуванні позивача на підставі договору суборенди нежилого приміщення від 01 січня 2014 року №К-37, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с. 76- 78/.

З приводу посилань відповідача на те, що позивачем на перевірку не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, в розумінні статті 44 Податкового кодексу України, документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та вимогам якості ( сертифікати, посвідчення якості) не є первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та які можуть бути беззаперечними доказами реальності господарської операції.

Таким чином, відсутність документів, про які стверджує відповідач, не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено на підставі виписаних ПП "Водолій 14" рахунків-фактур шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього у банку, що підтверджено копіями виписок установи банку про рух коштів на рахунку /а.с. 116-117/ та не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду справи.

Отримані від ПП "Водолій 14" товари позивач оприбуткував шляхом відображення факту надходження кожної партії товарів за даними бухгалтерського обліку /а.с. 84-96/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" використано у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації з метою отримання прибутку, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних /а.с. 97-115/.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за липень 2014 року суму ПДВ загалом в розмірі 11 507 грн.

З приводу тверджень апелянта про те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних номенклатура придбаних ПП "Водолій 14" товарів не відповідає номенклатурі реалізації на адресу ТОВ "Дана-Торг-Сервіс", слід відзначити, що відповідно до положень абзацу 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України у Єдиному реєстрі податкових накладних реєструються лише податкові накладні, сума податку на додану вартість в яких перевищує 10 тисяч гривень. Отже, вказаний реєстр не містить повного обсягу відомостей про придбані платником податків товари і послуги, а тому не може бути беззаперечним доказом відсутності у ПП "Водолій 14" поставлених позивачу товарів.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті Кременчуцької ОДПІ від 09.10.2014 №2374/16-03-22-02-12/39156115 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2014 року", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, колегія суддів вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, тому спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2877 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 11 507 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.12.2014 №0006862201/2759 підлягає скасуванню, а позов ТОВ "Дана-Торг-Сервіс" - задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року по справі № 816/5009/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р. по справі № 816/5009/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.