Ухвала

від 05.03.2015 по справі 803/1819/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 876/10750/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Тарана О.П., Матчука Ю.С.

відповідача по справі: представника Лебідя Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Ягодинської митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (далі - ТзОВ «Клеодора-М»), в вересні 2014 року звернулося з позовом в суд до Ягодинської митниці Міндоходів та просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 квітня 2014 року №205000004/2014/000044/2, від 30 квітня 2014 року №205000004/2014/000050/2, №205000004/2014/000051/2, №205000004/2014/000049/2, №205000004/2014/000052/2, №205000004/2014/000054/2, №205000004/2014/000053/2, від 05 травня 2014 року №205000004/2014/000055/2, №205000004/2014/000056/2, від 06 травня 2014 року №205000004/2014/000058/1, №205000004/2014/000057/2, від 08 травня 2014 року №205000004/2014/000059/2, від 13 травня 2014 року №205000004/2014/000065/1, №205000004/2014/000062/2, №205000004/2014/000063/1, №205000004/2014/000064/2, №205000004/2014/000066/1, №205000004/2014/000060/2, від 15 травня 2014 року №205000004/2014/000072/1, №205000004/2014/000070/1, №205000004/2014/000068/2, №205000004/2014/000069/2, №205000004/2014/000071/2, від 16 травня 2014 року №205000004/2014/000073/1, №205000004/2014/000074/2, №205000004/2014/000075/2, №205000004/2014/000077/1, №205000004/2014/000076/1, №205000004/2014/000080/1, №205000004/2014/000081/1, №205000004/2014/000078/2, №205000004/2014/000079/2, від 19 травня 2014 року №205000004/2014/000083/1, №205000004/2014/000082/2, №205000004/2014/000084/2, №205000004/2014/000085/2, від 20 травня 2014 року №205000004/2014/000086/2, №205000004/2014/000087/2, від 21 травня 2014 року №205000004/2014/000088/1, від 22 травня 2014 року №205000004/2014/000090/2, №205000004/2014/000093/1, №205000004/2014/000092/1, №205000004/2014/000091/1, №205000004/2014/000089/1, від 23 травня 2014 року №205000004/2014/000094/1, №205000004/2014/000096/1, №205000004/2014/000095/2, від 26 травня 2014 року №205000004/2014/000098/1, №205000004/2014/000100/1, №205000004/2014/000099/1, №205000004/2014/000101/2, №205000004/2014/000103/1, №205000004/2014/000102/1, №205000004/2014/000104/1, від 27 травня 2014 року №205000004/2014/000105/2, №205000004/2014/000107/2, №205000004/2014/000106/2, від 28 травня 2014 року №205000004/2014/000110/1, №205000004/2014/000109/2, №205000004/2014/000108/1, від 29 травня 2014 року №205000004/2014/000112/1, №205000004/2014/000113/1, №205000004/2014/000111/1, від 30 травня 2014 року №205000004/2014/000114/1, №205000004/2014/000115/2, від 02 червня 2014 року №205000004/2014/000120/1, від 03 червня 2014 року №205000004/2014/000126/2, №205000004/2014/000124/2, №205000004/2014/000125/2, №205000004/2014/000123/2, №205000004/2014/000121/1, №205000004/2014/000122/1, від 04 червня 2014 року №205000004/2014/000127/2, №205000004/2014/000128/2, від 05 червня 2014 року №205000004/2014/000129/1, від 06 червня 2014 року №205000004/2014/000135/2, №205000004/2014/000133/1, №205000004/2014/000134/2 (далі - рішення про коригування митної вартості товарів) та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 квітня 2014 року №205000004/2014/00008, від 30 квітня 2014 року №205000004/2014/00013, №205000004/2014/00014, №205000004/2014/00012, №205000004/2014/00015, №205000004/2014/00017, №205000004/2014/00016, від 05 травня 2014 року №205000004/2014/00018, №205000004/2014/00019, від 06 травня 2014 року №205000004/2014/00021, №205000004/2014/00020, від 08 травня 2014 року №205000004/2014/00023, від 13 травня 2014 року №205000004/2014/00028, №205000004/2014/00025, №205000004/2014/00026, №205000004/2014/00027, №205000004/2014/00029, №205000004/2014/00024, від 15 травня 2014 року №205000004/2014/00034, №205000004/2014/00032, №205000004/2014/00030, №205000004/2014/00031, №205000004/2014/00033, від 16 травня 2014 року №205000004/2014/00035, №205000004/2014/00036, №205000004/2014/00037, №205000004/2014/00039, №205000004/2014/00038, №205000004/2014/00042, №205000004/2014/00043, №205000004/2014/00040, №205000004/2014/00041, від 19 травня 2014 року №205000004/2014/00045, №205000004/2014/00044, №205000004/2014/00046, №205000004/2014/00047, від 20 травня 2014 року №205000004/2014/00048, №205000004/2014/00049, від 21 травня 2014 року №205000004/2014/00050, від 22 травня 2014 року №205000004/2014/00052, №205000004/2014/00055, №205000004/2014/00054, №205000004/2014/00053, №205000004/2014/00051, від 23 травня 2014 року №205000004/2014/00056, №205000004/2014/00058, №205000004/2014/00057, від 26 травня 2014 року №205000004/2014/00060, №205000004/2014/00062, №205000004/2014/00061, №205000004/2014/00063, №205000004/2014/00065, №205000004/2014/00064 від 27 травня 2014 року №205000004/2014/00067, №205000004/2014/00069, №205000004/2014/00068, від 28 травня 2014 року №205000004/2014/00072, №205000004/2014/00071, №205000004/2014/00070, від 29 травня 2014 року №205000004/2014/00074, №205000004/2014/00075, №205000004/2014/00073, від 30 травня 2014 року №205000004/2014/00076, №205000004/2014/00115, від 02 червня 2014 року №205000004/2014/00082, №205000004/2014/00083, від 03 червня 2014 року №205000004/2014/00089, №205000004/2014/00086, №205000004/2014/00087, №205000004/2014/00085, №205000004/2014/00084, від 04 червня 2014 року №205000004/2014/00090, №205000004/2014/00091, від 05 червня 2014 року №205000004/2014/00092, від 06 червня 2014 року №205000004/2014/00098, №205000004/2014/00096, №205000004/2014/00097 (далі - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення).

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що для проведення митного оформлення, підприємством надано відповідачу вантажні митні декларації (ВМД), уніфіковані митні квитанції (МД-1), рахунки-фактури (інвойси), копії контракту від 02 вересня 2013 року №01-09/02, а також специфікації до нього, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами від 08 січня 2014 року, висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 06 грудня 2013 року, який зроблений Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, висновки експерта про оцінку кожного з кузовів, а також витяг з каталогу «SchwackeListe». Позивач зазначає також, що митний орган вправі коригувати митну вартість товарів та вимагати додаткові документи лише у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. У даному випадку, на думку підприємства, для митного оформлення було надано достатній перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість. Стосовно вимог відповідача надати документальну інформацію про розрахунки числового значення складових митної вартості позивач зазначає, що така інформація була наведена у поданих до митного оформлення експертних висновках Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Щодо вимог відповідача про надання копій декларацій країни походження, ТзОВ «Клеодора-М» зверталося з відповідним запитом до свого контрагента, на що отримало відповідь про неможливість надати такі декларації, оскільки згідно митного законодавства Європейського Союзу вони є необов'язковими, оформлюються лише для підтвердження нульової ставки ПДВ, яке фірма не планує відшкодовувати, а також оформлення таких декларацій несе додаткові витрати для підприємства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в справі №803/1819/14 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Ягодинською митницею Міндоходів подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в справі №803/1819/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у наданих до митного оформлення митних деклараціях зазначено країну відправлення Панама, з якою Україна не має ні автотранспортного, ні залізничного сполучення. Крім того, при здійсненні митного контролю за МД спрацювала система управління ризиками, яка виявила, що згідно цінової інформації ЄАІС митних органів, митна вартість товарів вища, ніж заявлена декларантом. Зазначені обставини, на переконання митниці, свідчили про обґрунтований сумнів щодо достовірності заявленої митної вартості. Апелянт також посилається на невідповідність фактурної вартості зазначеної в інвойсах та числових показниках зазначених в графі 46 МД «статистична вартість». Стосовно наданого позивачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 06 грудня 2013 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, апелянт зазначає, що цей висновок носить виключно індивідуальний характер та не може застосовуватися до інших ввезених декларантом кузовів. Також посилається на неналежність оцінки, яка виконана експертом ОСОБА_5, оскільки він жодних розрахунків та досліджень не здійснював.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між ТзОВ «Клеодора-М» та фірмою Favor Interrnational Ink був укладений контракт від 02 вересня 2013 року №01-09/02. На виконання умов даного контракту позивачу в період з квітня по червень 2014 року на умовах DAF Ягодин було поставлено 78 одиниць однотипного товару - кузов б/в до транспортного засобу, код УКТВЕД 8707109020. На всіх кузовах були відсутні одні і ті ж деталі, а саме: двигун у зборі, передня та задня підвіска в зборі, трансмісія, паливна система, паливний бак, паливний насос, передні та задні фари, кермо, керівна рейка, щиток вимірювальних приладів, коробка передач.

Для митного оформлення кожного кузова позивачем було надано наступні документи:

1) митна декларація;

2) копія контракту від 02 вересня 2013 року №01-09/02;

3) специфікація до контракту;

4) рахунок-фактура (інвойс) до контракту;

5) висновок приватного підприємця, спеціаліста-оцінювача автотоварознавця ОСОБА_5 про оцінку кузова автомобіля;

6) витяг з каталогу «SchwackeListe»;

7) висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 06 грудня 2013 року, який зроблений Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В графах 12 та 45 МД декларантом вказано митну вартість товару, визначену за резервним методом, який передбачений ст.64 Митного кодексу України. Дана митна вартість була визначена з джерела інформації, а саме: каталог «SchwackeListe» 01/14, та відповідних ВМД.

За результатами аналізу митної вартості товарів, зазначених товариством у МД відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 МД вимогам статті 53 Митного кодексу України.

Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме: копія митної декларації країни відправлення; документальна інформація про розрахунок числового значення складових митної вартості товару, визначеної та заявленої декларантом.

Позивач, листами на зазначену вимогу Ягодинської митниці повідомив про неможливість надати копію митної декларації країни відправлення та про те, що фактично розрахунок вартості був поданий у висновках експертного автотоварознавчого дослідження Львівського НДІСЕ та оцінки кузова автомобіля, копії яких долучено до вказаного листа.

Ягодинською митницею Міндоходів було відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України, неподання додаткових відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та запропоновано привести рівень митної вартості товару в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішень про коригування митної вартості. З цих підстав були винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою, другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Надані позивачем письмові докази підтверджують, що визначення митної вартості кузовів до легкових автомобілів, які імпортувалися за ВМД, здійснювалися декларантом в порядку, визначеному статтею 64 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 5 цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана, а саме: документальну інформацію про розрахунок числового значення складових митної вартості товарів, визначеної та заявленої декларантом, копію декларації країни відправлення.

Як можна побачити на підставі аналізу заявлених митним органом додаткових документів та статті 53 Митного кодексу України і на це звертає увагу колегія суддів, вимагати документальну інформацію про розрахунок числового значення складових митної вартості товарів митний орган не вправі, такі документи не передбачені цією статтею МК України.

З приводу подання копії декларації країни відправлення, то декларант надав відповідь контрагента на його звернення з цього приводу, в якій зазначено, що митними органами ЄС експортні декларації приймаються лише в електронному вигляді, згідно правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000 товар вартістю до 1000 євро та до 1000 кг. не потребує оформлення експортної декларації, оформлення експортної декларації необхідно для підтвердження заявленої нульової ставки ПДВ, згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 експортну декларацію повинен оформити продавець товару чи покупець за умовою EXW, якщо інше не зазначено в зовнішньоторгівельному контракті, проте згідно розділу 3 п.а. контракту №01-09/02 від 02.09.2013 року продавець поставляє товар на умовах DAF, і оформлення та надання експортної декларації контрактом не передбачено, а тому контрагент відмовив позивачу в наданні експортної декларації.

Згідно із приписами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

Натомість колегія суддів звертає увагу, що у всіх випадках прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі Методики товарознавчої експертизи із врахуванням каталогу SchwackeListe» 2014 SPS-D5/2014, SPS-D8/2013.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З цих законодавчих положень стає очевидним, що, як і декларант вправі визначити митну вартість одразу і за другорядними методами в тому числі і резервним, при цьому обґрунтувавши не застосування інших методів, так і митний орган, однак крім іншого, на митний орган покладається обов'язок проведення консультацій з декларантом щодо незастосування інших методів навіть в тому випадку коли митний орган погоджується із застосуванням резервного методу.

Правова позиція про необхідність проведення консультацій для встановлення методу визначення митної вартості висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року №№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.

Ягодинська митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за іншими методами та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій не дало можливості з'ясувати застосування методу, відмінного від резервного.

Колегія суддів апеляційної інстанції на підставі аналізу частини 2 статті 75 Митного кодексу України вважає, що митним органом не виконано вимог зазначених в пунктах 1-4 частини 2 цієї статті.

Так, як зазначалось вище, для коригування та визначення митної вартості митний орган керувався Методикою товарознавчої експертизи, однак як визначено п. 1.2, 1.3 Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Тобто, така методика використовується у роботі експертами, експертними установами та містить формули і визначення, які є складними для звичайного використання, а тому потребують спеціальних знань та навиків, спеціальних процедур визначення та закріплення результатів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодних документів, які б закріплювали визначення митної вартості з використанням Методики, застосуванням формул та процедур визначення тощо, тому безпідставним та незрозумілим є посилання відповідача на визначення митної вартості на підставі Методики.

Натомість, позивачем при митному оформленні кузовів легкових автомобілів, відповідачу були надані рахунки-фактури (інвойси), висновки експертного автотоварознавчого дослідження від 06 грудня 2013 року, який зроблений Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, висновки експерта про оцінку кожного з кузовів, а також витяги з каталогу «SchwackeListe». Зазначені документи не містять взаємних суперечностей, підтверджують заявлену митну вартість та не дають підстав вважати їх недостовірними або неповними.

Розрахунок вартості за кожним окремим кузовом проведений оцінювачем ОСОБА_5, який зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, відомості з якого розміщені на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України (http://www.spfu.gov.ua), за напрямом спеціальності 1.3 «Оцінка дорожніх транспортних засобів».

На думку суду, методологія розрахунку вартості кузова, яка полягала у використанні даних каталогу «SchwackeListe» щодо вартості автомобіля відповідної марки, року виготовлення та комплектації, та множення цієї вартості на 56%, є цілком обґрунтованою, оскільки як слідує з матеріалів справи, цей відсоток був розрахований на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 06 грудня 2013 року, який зроблений Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Враховуючи що на всіх 78 кузовах автомобілів були відсутні аналогічні елементи (двигун у зборі, передня та задня підвіска в зборі, трансмісія, паливна система, паливний бак, паливний насос, передні та задні фари, кермо, керівна рейка, щиток вимірювальних приладів, коробка передач), оцінювач ОСОБА_5 обґрунтовано використав такий самий відсоток до всіх кузовів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про невідповідність фактурної вартості зазначеної в інвойсах та числових показниках зазначених в графі 46 МД «статистична вартість», оскільки вартість товару, а саме кузов автомобіля, що був у використанні відповідної марки та року зазначена в інвойсах відображена в графі 42 МД «ціна товару», в графі 46 «статистична вартість» зазначена вартість кузова згідно висновку про оцінку кузова автомобіля зробленого в кожному конкретному випадку експертом ОСОБА_5 Всі цифри зазначені в документах інвойс - МД графа 42 «ціна товару» та висновок про оцінку кузова автомобіля - МД графа 46 «статистична вартість» співпадають.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність автотранспортного та залізничного сполучення між Україною та Республікою Панама (країна, в якій зареєстрований постачальник), оскільки у графі 34 митної декларації позивачем в якості країни походження заявлена Федеративна Республіка Німеччина (DE), а не Республіка Панама. Крім того, сам контрагент позивача у листуванні зазначає, що товар походить з країн Європейського Союзу, а не з Республіки Панама. За таких обставин твердження митниці про сумніви щодо достовірності митної вартості товару з огляду на невідповідність країни походження, а також розміщення постачальника в офшорній зоні, є необґрунтованими.

Щодо твердження відповідача про спрацювання системи управління ризиками, яка виявила, що згідно цінової інформації ЄАІС митних органів, митна вартість товарів вища, ніж заявлена декларантом, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження цих обставин (наприклад митні декларації на аналогічні кузова) Ягодинська митниця Міндоходів суду не надала.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні про коригування митної вартості допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, однак такої інформації митним органом надано не було.

Частинами 1,2 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач правомірності свого рішення не довів.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року в справі №803/1819/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

С.П. Нос