Ухвала

від 10.03.2015 по справі 807/2220/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 р. Справа № 876/12714/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бабак» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Бабак» до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.06.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкові повідомлення - рішення №364/0000992332/2673 від 16.05.2011 року про збільшення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 56568,75 грн.; №365/0001002332/2674 від 16.05.2011 року про збільшення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 122982, 50 грн.; №369/00259717 від 16.05.2011 року про збільшення зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4403, 19 грн.; №368/0001032332/2677 від 16.05.2011 року про застосування штрафної санкції у розмірі 352977, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки в акті перевірки, на основі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є протиправними, оскільки до перевірки було надано всі належні документи, які підтверджують формування валових витрат та ведення податкового обліку з податку на додану вартість.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ними до перевірки були надані усі належні документи, які підтверджують формування валових витрат. Всі документи, які засвідчують оплату ними придбаних товарів, свідчать про приймання-передачу товарів та підтверджують використання придбаного товару у господарських операціях ПП «Бабак» подавалися до перевірки та є у них в наявності також і з ПП «Ліщина», МПП «Ліса», ТзОВ «Інтер-Континенннталь».

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки у національній валюті носило триваючий характер відповідач не пропустив встановленого строку для застосування штрафної санкції, оскільки останнє виявлене порушення мало місце 30.06.2010 р., а податкове повідомлення-рішення винесене 16.05.2011 р., відтак відповідач прийняв таке податкове повідомлення-рішення в межах встановлених ст. 250 ГК України строків (в редакції чинній на момент порушення).

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи. що ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області проведена планова виїзна перевірка ПП «Бабак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої 28.04.2011р. складено акт перевірки № 284/2332/32450196.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Тячівському районі прийняла податкові повідомлення - рішення від 16.05.2011 року: №365/0001002332/2674 про визначення відповідачу грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 122982,50 грн. (98386,00 грн. - основний платіж та 24596,50 грн. - штрафна санкція); №364/0000992332/2673 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56568,75 грн. (45255,00 грн. - основний платіж та 11313,75 грн. - штрафна санкція); №369/0001032332/2677 про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4403,19 грн. та №368/0001032332/2677 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 352977,84 грн.

Підставою для визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток слугували висновки перевірки про завищення позивачем показника «Валові витрати» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року на загальну суму 393541,33 грн. у т.ч. за ІІІ-й квартал 2009 року на суму 31350,00 грн., за ІІ-й квартал 2010 року на суму 167608,00 грн., за ІІІ-й квартал 2010 року на суму 51250,00 грн. за ІV-й квартал 2010 року на суму 143333,33 грн.

Внаслідок завищення валових витрат перевіркою було встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 98386,00 грн. в тому числі за ІІІ-й квартал 2009 року на 7838,00 грн., за ІІ-й квартал 2010 року на 41902,00 грн., за ІІІ-й квартал 2010 року на 12813,00 грн., за ІV-й квартал 2010 року на 35833,00 грн.

Позивач придбавав у ПП «Ліщина» (код ЄДРПОУ - 20467875, с. Біла Церква, Рахівського району, вул. Леніна, 57) паливно-мастильні матеріали на загальну суму 284270,40 грн. в т.ч. ПДВ - 47378,40 грн. Придбання паливо-мастильних матеріалів підтверджується податковими накладними №39 від 30.09.2009 року на загальну суму 37620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6270,00 грн.) дизельне пальне в кількості 6600 л., №19 від 29.04.2010 року на загальну суму 158318,95 грн. (в т.ч. ПДВ - 26386,49 грн.) бензин А-80 в кількості 6984 л., бензин А-92 - 2500 л., дизельне пальне - 15385 л.; №26 від 30.04.2010 року на загальну суму 23281,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 3880,20 грн.) дизельне пальне в кількості 3343 л., №39 від 30.06.2010 року на загальну суму 19530,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3255,00 грн.) дизельне пальне в кількості 3100 л.

Витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів від ПП «Ліщина» позивачем включено до складу «валових витрат на придбання товарів» за ІІІ-й квартал 2009 року у розмірі 31350,00 грн. (37620,00 грн. - 6270,00 грн.(ПДВ)) та ІІ-й квартал 2010 року у розмірі 167608,00 грн. (201130,15 грн. - 33521,69 грн.(ПДВ)).

Позивач у вересні та жовтні 2010 року придбав вугілля марки АМ 13-25 від Малого приватного підприємства «Ліса» (код ЄДРПОУ - 13591758, смт.Солотвино, вул.Спортивна,111). Придбання вугілля від МПП «Ліса» підтверджується податковими накладними №130 від 30.09.2010 року (видаткова накладна №ЗР-000089 від 30.09.2010 року) в кількості 50 тон на загальну суму 61500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10250,00 грн.); №139 від 29.10.2010 року (видаткова накладна №ЗР-0000100 від 29.10.2010 року) в кількості 41,373 тон на загальну суму 58750,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9791,67 грн.).

Витрати по придбанню вугілля позивач включив до складу «валових витрат на придбання товарів» за ІІІ-й квартал 2010 року в розмірі 51250,00 грн. (61500,00 - 10250,00 (ПДВ)) та ІV-й квартал 2010 року в розмірі 48958,33 грн. (58750,00 - 9791,67 (ПДВ)).

Позивач у листопаді 2010 року придбав у ТОВ «Інтер-Континенталь» (код ЄДРПОУ - 20446821, с. Н.Апша, вул. Борканюка, 47а) 9000 кг. арматури і 2500 кг. катанки на загальну суму 72000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12000,00 грн.). Придбання товару у ТОВ «Інтер-Континенталь» підтверджується податковими накладними №41 від 04.11.2010 року про закупівлю арматури в кількості 7112 кг. на загальну суму 41250,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6875,00 грн.) та №73 від 30.11.2010 року про закупівлю 9000 кг. арматури і 2500 кг. катанки на загальну суму 72000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12000,00 грн.).

Витрати по придбанню арматури та катанки включені позивачем до складу «валових витрат на придбання товарів» за ІV-й квартал 2010 року в розмірі 94375,00 грн. (113250,00 - 18875,00 (ПДВ)).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що позивач сформував валові витрати по операціям з придбання паливно-мастильних матеріалів від ПП «Ліщина» та металовиробів від ТОВ «Інтер-Континенталь» на підставі податкових накладних, а по операціям про придбанню вугілля від МПП «Ліса» на підставі податкових накладних та видаткових накладних. Однак, позивачем не надано первинних документів, які б свідчили про приймання - передачу товару, розрахункових або платіжних документів, які б засвідчували оплату позивачем придбаного товару, не надано доказів використання придбаного товару у господарських операціях позивача.

Встановлено, що в процесі проведення перевірки позивачем було надано угоду №580 від 17.11.2010 року укладену з ДП «Великобичківське ЛМГ» предметом якої є співпраця по наданню послуг по охороні та опаленню контори Косівсько-полянського лісництва та кошторис до неї про оплату опалювача, якими не передбачено забезпечення паливом з боку виконавця - ПП «Бабак» та встановлено, що згідно наданих підприємством завірених ксерокопій актів виконаних робіт, до вартості послуг включено заробітна плата з нарахуваннями та загально-виробничі витрати без вартості палива.

Також під час проведення перевірки позивачем було надано договори про надання транспортних послуг №1 від 01.01.2009 року укладений з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та №1 від 01.01.2008 року укладений з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 з відповідними розрахунками. Умовами вказаних договорів не встановлювався обов'язок позивача нести витрати в частині придбання паливно - мастильних матеріалів, що підтверджувалося також і розрахунками, які були виставлені постачальниками транспортних послуг позивачу.

Включаючи до складу витрат оплату вартості придбаного бензину марок А-80 та А-92 позивач не надав доказів про наявність у власності або оренді транспортних засобів при роботі яких використано відповідні марки бензину. Під час проведення перевірки позивачем не надано накладних, товарно - транспортних накладних по операціях із придбання паливно-мастильних матеріалів, а директор позивача пояснив, що паливно-мастильні матеріали придбавав за власні кошти та авансові звіти не складав.

Перевіркою було встановлено, що в рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій по податку на прибуток позивача за 2008 - 2010 роки позивачем зазначено відсутність показників, в реалізації або залишку товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2010 року, що свідчить про необлікування позивачем арматури та катанки.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

У відповідності до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ст.. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» установлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції ї правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за №168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення, якими є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи відсутність у позивача складених відповідно до законодавства первинних документів, що фіксують та підтверджують господарські операції і ведення та зберігання яких визнавалося обов'язковим відповідно до законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також те, що за наслідками судового розгляду не знайшло свого підтвердження використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат та як наслідок заниження розміру податку на прибуток.

Таким чином суд прийшов до висновку що податкове повідомлення - рішення №365/0001002332/2674 від 16.05.2011р. про збільшення позивачу зобов'язання по податку на прибуток в сумі 122982,50грн прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість слугував висновок перевірки про завищення позивачем розміру податкового кредиту, який було сформовано на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Ліщина» у зв'язку з придбанням паливно-мастильних матеріалів, від МПП «Ліса» у зв'язку з придбанням вугілля та від ТОВ «Інтер-Континенталь» у зв'язку з придбанням металовиробів.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем завищено розмір податкового кредиту на суму 78708 грн. в тому числі за вересень 2009 року в розмірі 6270,00 грн. (по податковій накладній ПП «Ліщина» №39), за квітень 2010 року в розмірі 30266,00 грн. (по податкових накладних ПП «Ліщина» №19, №26), за червень 2010 року в розмірі 3255,00 грн. (по податковій накладній ПП «Ліщина» №39), за вересень 2010 року в розмірі 10250,00 грн. (по податковій накладній МПП «Ліса» №130), за жовтень 2010 року в розмірі 9791,67 грн. (по податковій накладній МПП «Ліса» №139), за листопад 2010 року в розмірі 18875,00 грн. (по податкових накладних ТОВ «Інтер-Континенталь» №41, №73).

Відповідно до абзацу абз.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході проведення перевірки та під час судового розгляду позивач не надав доказів про те, що придбані товари в подальшому були використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, а тому суд приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту та як наслідок заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Таким чином суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №364/0000992332/2673 від 16.05.2011р. про збільшення позивачу зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 56568,75грн. прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб слугувало те, що позивач для здійснення господарської діяльності на протязі 2008-2010 років додатково залучав до роботи двох найманих працівників, яким виплачував мінімальну заробітну плату з квітня по червень 2009 року та з січня по вересень 2010 року. Всього двом працівникам позивач виплатив дохід у грошовій формі в розмірі 19626,00 грн. як винагороду за виконану роботу. При цьому із суми виплаченого доходу позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб. Вищевказані відомості отримано перевіркою з письмового пояснення від 19.04.2011р. наданого директором позивача.

Відповідно до пункту 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

У відповідності до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Таким чином суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №369/00259717 від 16.05.2011р. про збільшення позивачу зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4403,19грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Підставою для застосування до позивача штрафної санкції слугувало те, що перевіркою було встановлено порушення позивачем встановленого порядку здійснення розрахунків у національній валюті.

Встановлено, що позивач придбав у ПП «Ліщина» паливно-мастильні матеріали відповідно до:

- податкової накладної №39 від 30.09.2009 року на загальну суму 37620,00 грн., розрахунок за товар здійснено готівковими коштами, що підтверджується фіскальним чеком реєстратора розрахункових операцій №8854 від 30.09.2009 року на суму 37620,00 грн.;

- податкової накладної №19 від 29.04.2010 року на загальну суму 158318,95 грн., розрахунок за товар проведено готівковими коштами, що підтверджується фіскальними чеками №3063 від 28.04.2010 року на суму 97694,75 грн., від 29.04.2010 року №3425 на суму 43999,20 грн.; №3426 на суму 16625,00 грн., №6396 на суму 599,97 грн. та №6397 на суму 420,00 грн.;

- податкової накладної №39 від 30.06.2010 року на загальну суму 19530,00 грн., розрахунок за товар проведено готівковими коштами, що підтверджується фіскальним чеком №0648 від 30.06.2010 року на суму 19530,00 грн.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 встановлено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Пунктом 1 Постанови Національного банку України від 09.02.2005р. №32, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 18.04.2005р. №410/10690 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

30.09.2009 року - ліміт каси по позивачу не встановлено та становив 0,00 грн., фактичні залишки в касі підприємства станом на 30.09.2009 року - 0,00 грн. Готівкові розрахунки підприємства перевищують установлену граничну суму та надлишкова їх сума додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того самого дня в який було здійснено цю операцію), а одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси (0+37620,00 - 10000,00 - 0 = 27620,00). Перевищення ліміту каси за 30.09.2009 року за рахунок перевищення обмежень готівкових розрахунків складає 27620,00 грн.

28.04.2010 року - ліміт каси позивачу не встановлено, та становив 0,00 грн., фактичні залишки в касі підприємства станом на 28.04.2010 року - 0,00 грн., позивачем допущено перевищення на 87694,75 грн. (0+97694,75 - 10000,00 - 0).

29.04.2010 року - ліміт каси позивачу не встановлено, та становив 0,00 грн., фактичні залишки в касі позивача станом на 29.04.2010 року - 0,00 грн., позивачем оплачено придбані товари готівкою в сумі 61644,17 грн. (43999,20+16625,00+599,97+420,00) та допущено перевищення на 51644,17 грн. (0 + 61644,17 - 10000,00 - 0).

30.06.2010 року - ліміт каси позивачу не встановлено, та становив 0,00 грн., фактичні залишки в касі позивача станом на 30.06.2010 року - 0,00 грн., позивачем допущено перевищення на 9530,00 грн. (0+19530,00-10000,00-0).

Отже, загальна сума перевищення ліміту каси за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року складає 176488,92 грн. (27620,00+87694,75+51644,17+9530,00).

Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до п.3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» контроль за додержанням норм з регулювання обігу готівки в національній валюті здійснюють в тому числі органи державної податкової служби.

Враховуючи, що порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки у національній валюті носило триваючий характер відповідач не пропустив встановленого строку для застосування штрафної санкції, оскільки останнє виявлене порушеня мало місце 30.06.2010 р., а податкове повідомлення-рішення винесене 16.05.2011 р., відтак відповідач прийняв таке податкове повідомлення-рішення в межах встановлених ст. 250 ГК України строків (в редакції чинній на момент порушення).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення - рішення №368/0001032332/2677 від 16.05.2011р. про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 352977,84грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являється суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бабак» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі №807/2220/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

Р.М.Шавель