Рішення

від 10.03.2015 по справі 920/226/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа № 920/226/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/226/15

за позовом Державної акціонерної компанії "Ліки України", м.Київ

до Комунального підприємства Сумської обласної ради "Центральна районна аптека №40", м.Шостка

про стягнення 52044,30 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулася Державна акціонерна компанія "Ліки України" з позовом до Комунального підприємства Сумської обласної ради "Центральна районна аптека №40" про стягнення 52044,30 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він визнає основну суму боргу перед позивачем, але просить суду відмовити у стягненні штрафних санкцій та розстрочити сплату суми основного боргу на 9 місяців. Також відповідач просить суд розглядати справу без участі його представника.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. За змістом зазначеного клопотання позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, клопотання сторін, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представників відповідача і позивача та за наявними у справі матеріалами, відповідно до вимог статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 січня 2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір №78 НП/Х поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів (далі Договір) -а.с.12.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити наркотичні та психотропні лікарські засоби, в кількості, асортименті і по цінах згідно погоджених накладних (специфікацій), що є невід'ємними частинами договору.

Постачальник здійснює поставку медпродукції на підставі письмових замовлень покупця, в яких останній визначає номенклатуру мед продукції, кількість термін та умови поставки (п.1.2 Договору).

Розрахунки за медпродукцію здійснюються покупцем по факту отримання відповідно вартості медикаментів, вказаних у видаткових накладних. Усю суму вартості відвантаженої партії медпродукції покупець перераховую на рахунок постачальника (п.п.4.2, 4.4 Договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив відповідачеві медпродукцію (а.с.14-40), однак відповідач не розрахувався у повному обсязі за зазначений товар чим допустив виникнення заборгованості на загальну суму 44360,49 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми боргу.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості у сумі 44360,49 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів №78 НП/Х від 28.01.2013р. на суму 44360,49 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.3 Договору при затримці оплати поставленої медпродукції в термін більший ніж 2 банківських дні, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4234,53 грн. пені, 483,71 грн. трьох відсотків річних, 2965,57 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а зазначені суми нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Разом з тим, за змістом відзиву відповідач просить суд не стягувати штрафні санкції, а також розстрочити сплату суми основного боргу на 9 місяців рівними долями по 4928,94 грн.

Своє клопотання про зменшення санкцій та розстрочку виконання рішення суду відповідач мотивує вкрай тяжкий матеріальним становищем.

Відповідно п.3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи обставини справи, надані сторонами документи, суд не вбачає правових підстав для застосування п.3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ,ч.1 статті 233 Господарського кодексу України, ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки належні до стягнення з відповідача штрафні санкції не є надмірно великими порівняно зі збитками позивача нанесених йому відповідачем несвоєчасним виконанням зобов'язань. Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження інших обставин, які б могли мати істотне значення для зменшення штрафних санкцій (в тому числі не надано доказів тяжкого матеріального стану відповідача).

Відповідно п.6 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2 Постави Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 судам роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Щодо розстрочки виконання рішення, то відповідач всупереч вимогам статей 33-34 ГПК України, не довів суду обставини, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим. Відповідач посилається на скрутне матеріальне становище. Однак жодних доказів, що підтверджували б таке становище суду не надано, як і не надано інших доказів на підтвердження інших обставин, які б могли мати істотне значення для розстрочення виконання рішення у даній справі.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства Сумської обласної ради "Центральна районна аптека №40" (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Леніна, 9; ід. код 01979411) на користь Державної акціонерної компанії "Ліки України" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16; ід. код 20078889) заборгованість за договором №78 НП/Х від 28.01.2013р. у розмірі 52044,30 грн., в тому числі: 44360,49 грн. основного боргу, 4234,53 грн. пені, 483,71 грн. трьох відсотків річних, 2965,57 грн. інфляційних втрат; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) В.В. Рунова