Ухвала

від 04.03.2015 по справі 815/5748/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5748/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представників:

апелянта - Кулинич К.С.

позивача - Рогозний І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002642201 від 23 вересня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач не згоден з висновками Акту, вважає їх необгрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" надало усі первинні документи, які запитувалися відповідачем, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002642201 від 23.09.2014 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" зареєстровано Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради за № 15541020000002853.

ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" взято на податковий облік в ДПІ у м. Іллічівську 08.11.2012 року за №3664/28803, станом на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Також, у період з 02.09.2014 року по 04.09.2014 року уповноваженою особою ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" код за ЄДРПОУ 38364003, з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» код за ЄДРПОУ 38295684, ТОВ «Інтерія ЛТД» код за ЄДРПОУ 38018040 за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 10 вересня 2014 року №1700/15-03-22-01-0302/383640030.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, у загальній сумі 291607 грн., у тому числі у розрізі податкових періодів: у січні 2014 року на суму 74667 грн. та у лютому 2014 року на суму 216940 грн.

12.09.2014 року до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" були подані заперечення на акт перевірки від 10 вересня 2014 року №1700/15-03-22-01-0302/383640030.

23 вересня 2014 року на підставі акту перевірки від 10.09.2014 року №1700/15-03-22-01-0302/383640030 ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002642201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 437411 грн., із них за основним платежем - 291607 грн., та штрафними санкціями у сумі 145804 грн.

Під час проведення перевірки ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" відповідачем були використані:

- Декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року -01.04.2014 року за №9008935960, за лютий 2014 року -01.04.2014 року за №9014969867;

- Комп`ютерні бази автоматизованих інформаційних систем ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області ДПС: інтегрована автоматизована інформаційна система ДПА «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», електронні реєстри податкових накладних;

- Акт від 01.04.2014 року № 1812/15-53-22-3/38295684 ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКСОН-ГРУПП», код ЄДРПОУ 38295684 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року»;

- Акт від 01.04.2014 року №1815/15-53-22-3/38018040 ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Інтерія ЛТД», з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року».

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами - ТОВ «АКСОН-ГРУПП», ТОВ «Інтерія ЛТД», сформований у повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, і підстав для не включення до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, суми 291607 грн. у відповідача не було. Тому безпідставним є і нарахування на вказану суму ПДВ штрафних санкцій у розмірі 145804 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та заснованими нормах права виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між TOB "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" та з контрагентами-постачальниками: ТОВ «АКСОН-ГРУПП», код ЄДРПОУ 38295684, ТОВ «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040 були укладені наступні договори: договір №8/04-13 від 08.04.2013 року про надання ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" інформаційно-консультаційних послуг з ведення обліку на підприємстві; договір №04/11-13 від 04.11.2013 року на поставку поліграфічної продукції; договір №05/11-13 від 05.11.2013 р. на поставку торгового обладнання та його монтажу; договір №01/11-13 про надання послуг від 01.11.2013 року (Том 1 а.с.111-113, 139-145).

Відповідно до п. 1.1. договору №8/04-13 від 08.04.2013 року Замовник (ТОВ "Космос Лайтінг Україна") поручає, а Виконавець (ТОВ "Аксон-Групп") приймає на себе зобов'язання з організації надання Замовнику інформаційно-консультаційних послуг з ведення обліку на підприємстві Замовника. Пунктом 3.1. зазначеного договору встановлено, що по закінченню виконання робіт Виконавець протягом 5-ти робочих днів надає Замовнику звіт, за фактом передачі якого Сторони протягом 2 робочих днів підписують Акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.1. договорів №04/11-13 від 04.11.2013 р. та №05/11-13 від 05.11.2013 р. Продавець (ТОВ "Аксон-Групп") зобов'язується поставити Покупцю товар (поліграфічну продукцію на торгове обладнання з відповідним монтажем), а Покупець ("ТОВ "Космос Лайтінг Україна") зобов'язується прийняти даний товар та сплатити його за ціною та умовам, що визначаються умовами Договору та видатковими накладними. Асортимент, кількість та ціна обладнання вказуються в накладних, що є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до умов вказаних договорів передача товару здійснюється на підставі накладної (п.п. 3.2., 3.3.), а доставка товару здійснюється силами Покупця з офісу Продавця (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 1.1. договору №01/11-13 про надання послуг від 01.11.2013 року в порядку та на умовах, визначених договором, Виконавець (ТОВ "Інтерія ЛТД") зобов'язується виконувати інформаційно-консультаційні послуги, мерчандайзинг, проведення інформування населення (презентація) шляхом розповсюдження рекламних матеріалів на території України, а Замовник (ТОВ "Космос Лайтінг Україна") зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги.

Перелік послуг, їх вартість та порядок розрахунків узгоджуються Сторонами в Додаткових угодах та Додатках, що є невід'ємними частинами чинного Договору. Оплата вартості послуг здійснюється на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п.п. 5.1.-5.3. Договору).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платниками податків ТОВ «АКСОН-ГРУПП», код ЄДРПОУ 38295684, ТОВ «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040, позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, а саме: податкова накладна №6070 від 31.01.2014 року; податкова накладна №5431 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5432 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5428 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5430 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5427 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5429 від 28.02.2014 р.; податкова накладна №5417 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5404 від 28.02.2014 р.; податкова накладна №5406 від 28.02.2014 року; податкова накладна №5407 від 28.02.2014 р.; податкова накладна №6044 від 31.01.2014 року (Том 1, а.с. 126-132, 329-333).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з платниками податків ТОВ «АКСОН-ГРУПП», код ЄДРПОУ 38295684, ТОВ «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040, позивачем надано наступні документи: заявки на надання послуг з мерчендайзинга зі списками торговельних мереж, копії Актів наданих послуг з фотозвітами до них, копії видаткових накладних (том 1 а.с. 114-121, 123, 146-328).

Так, згідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, з огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Колегією суддів встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 291607 грн. по господарським операціям з вищевказаними контрагентами, оформлені у встановленому законом порядку особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість на момент їх виписки, придбані у контрагентів товар та послуги використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцями в ЄРПН допущено не було.

Тому, виходячи із зазначеного, судова колегія зазначає, що передбачених законом підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат позивача по сплаті податку на додану вартість у сумі 291607 грн. у відповідача не було.

Разом з тим , згідно до постанови Верховного Суду України від 09.09.2008р, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Як встановлено судами першої та другої інстанцій, ТОВ "АКСОН-ГРУПП", ТОВ "Інтерія ЛТД" протягом періоду здійснення господарської діяльності з позивачем були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тобто мали повний обсяг правосуб'єктності, що підтверджується роздруківками з інформаційних баз ДП "ІРЦ" та ДФС України. (том 1 а.с.99-110).

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи позивача, вчинені ним господарські операції з контрагентами ТОВ "АКСОН-ГРУПП", ТОВ "Інтерія ЛТД" не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Також, в Акті перевірки від 10.09.2014 року №1700/15-03-22-01-0302/38364003 відповідач зазначає, що ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" фактично фінансово-господарські операції з вищепереліченими контрагентами не здійснювало, а це означає, що правочини укладалися без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, що є ознакою фіктивних правочинів, згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак жодного судового рішення про визнання фіктивними договорів позивача з вищевказаними контрагентами відповідач суду не надав.

Також, не можна вважати правочини позивача з вказаними контрагентами-продавцями нікчемними.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті перевірки, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки податковим органом не був встановлений умисел позивача на порушення чинного законодавства України чи його обізнаність з наявністю таких намірів у контрагентів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, колегією суддів, як і судом першої інстанції не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" та вищепереліченими контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

На підтвердження використання отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності позивача, останнім надано суду договори поставки з контрагентами, яким постачалася продукція для її реалізації у торговельних мережах. Саме для розміщення у торговельних залах продукції позивача, її презентації покупцям, рекламування продукції по території України позивачем і замовлялися послуги у ТОВ "АКСОН-ГРУПП", ТОВ "Інтерія ЛТД" (Том 2, а.с. 1-165).

Витрати для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" фактично здійснено і вони підтверджені наданими позивачем платіжними дорученнями на користь підприємств-контрагентів, що свідчить про реальність господарських операцій позивача з контрагентами. (Том 1 а.с.134-138, 335-341).

Доводи відповідача щодо невідповідності сум, які сплачені позивачем контрагентам згідно вищевказаних платіжних доручень, вартості придбаних у контрагентів протягом січня-лютого 2014 року послуг, суд не бере до уваги, оскільки господарські відносини позивача з контрагентами існували і до січня 2014 року, тому наданими до справи платіжними документами частково сплачувалися послуги, отримані позивачем у 2013 році.

Як вбачається з Акту перевірки від 10.09.2014 року №1700/15-03-22-01-0302/383640030, контролюючим органом під час перевірки не взято до уваги надані позивачем первинні документи, а прийнято до уваги лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників послуг, проте, як зазначено вище, усі ці акти складені без дослідження контролюючими органами первинних документів контрагентів позивача, які надавали послуги.

Також, апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача в Акті від 10.09.2014 року №1700/15-03-22-01-0302/383640030 на Акти про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки згідно п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такий Акт не може містити будь-яких інших висновків (у тому числі про нікчемність чи фіктивність правочинів), окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій постанов Одеського окружного адміністративного суду по справам №815/2581/14 та №815/3719/14 за позовами контрагентів ТОВ "КОСМОС ЛАЙТІНГ УКРАЇНА" - ТОВ «Інтерія ЛТД» та ТОВ «АКСОН-ГРУПП», дії ДПІ щодо проведення заходів зустрічних звірок, за результатами яких були складені Акти про неможливість проведення зустрічних звірок товариств з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року визнані протиправними (том 1 а.с.343-362).

Тому, посилання апелянта на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як на доказ безтоварності господарських правовідносин з цими контрагентами є необгрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що Державною податковою інспекцію у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № 0002642201.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2015 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.О. Димерлій

суддя А.Г. Федусик