Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/1374/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/1374/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомКиївського національного університету технологій та дизайну доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву простягнення 11722 грн. 01 коп. Представники сторін:

від позивача: Слюсаренко М.В. - представник за довіреністю № 01-09/503 від 27.02.2015;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Гнатюк О.В. - представник за довіреністю № 03 від 15.01.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського національного університету технологій та дизайну з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" про стягнення 11722 грн. 01 коп., з яких 9847 грн. 12 коп. основного боргу, 525 грн. 37 коп. 3% річних та 1349 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.05.2010, не в повному обсязі сплатив орендні платежі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 9847 грн. 12 коп. за період з серпня 2011 року по травень 2012 року. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 525 грн. 37 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1349 грн. 52 коп. за загальний період нарахування з 11.01.2012 по 15.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 порушено провадження у справі № 910/1374/15-г, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та справу призначено до розгляду на 16.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 02.03.2015 надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19990490 від 28.01.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" (орендар) укладено Договір оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 3,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, будівля навчального корпусу № 4, що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (балансоутримувач).

Додатковою угодою № 5442/01 від 30.06.2011 сторони встановили розмір орендної плати за перший базовий місяць оренди, травень 2011, в розмірі 2292 грн. 68 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 10.1 Договору, він укладений строком на 1 рік, та діє з 19.05.2010 до 19.05.2011 (включно).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що 19.05.2010 об'єкт оренди: нерухоме майно, загальною площею 3,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, будівля навчального корпусу № 4, що перебуває на балансі Київського національного університету технологій та дизайну, був переданий в платне строкове користування орендарю за актом приймання-передавання орендованого майна від 19.05.2010, який підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін та балансоутримувачем, Київським національним університетом технологій та дизайну.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення викладені в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Як встановлено судом, зважаючи на відсутність заперечень сторін щодо продовження строку дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, строк укладеного між сторонами Договору оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.05.2010 був продовжений на тих самих умовах та на той самий строк, тобто до 19.05.2012 (включно).

Відповідний факт не заперечувався позивачем та третьою особою.

Судом встановлено, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було направлено відповідачу лист вих. № 30-06/4569 від 21.05.2012 про відмову в продовженні строку дії Договору оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.05.2010, тобто заперечення щодо продовження строку дії договору (протягом місяця після закінчення строку дії договору), що є підставою для припинення орендних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки звільнення орендованого відповідачем приміщення від 20.05.2012, складеного комісією у складі представників позивача, станом на 20.05.2012 об'єкт оренди: нерухоме майно, загальною площею 3,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, будівля навчального корпусу № 4, було звільнено Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар".

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з серпня 2011 року по травень 2012 року частина нарахованої орендної плати у розмірі 30%, враховуючи базову ставку в розмірі 2292 грн. 68 коп. та умови нарахування, викладені в п.п. 3.3, 3.4 Договору, яка підлягає сплаті на користь позивача, становить 9847 грн. 12 коп., що не було спростовано відповідачем, зокрема не надано контррозрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлений пунктом 3.6 Договору строк сплати відповідачем орендних платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, суд дійшов висновку, що сплачувати орендні платежі відповідач повинен був в строк до 10 числа місяця (включно) за користування об'єктом оренди в попередньому місяці.

Втім, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 9847 грн. 12 коп. за період з серпня 2011 року по травень 2012 року.

При цьому суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 у справі № 5011-3/14940-2012 позовні вимоги Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" про стягнення заборгованості за Договором оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.05.2010 за загальний період з травня 2010 року по травень 2012 року у розмірі 10698 грн. 80 коп. (70% орендної плати) задоволені в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором оренди № 5442 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 19.05.2010 за період з серпня 2011 року по травень 2012 року в розмірі 9847 грн. 12 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 9847 грн. 12 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" суми основного боргу в розмірі 9847 грн. 12 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 525 грн. 37 коп. за загальний період з 11.01.2012 по 15.12.2014, нарахованих щодо кожного простроченого платежу окремо, починаючи з 11 числа місяця, наступного за місяцем користування предметом оренди, по 15.12.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, та здійснив власний розрахунок:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних 1135,95 11.01.2012-31.12.2012 355 33,05 1135,95 01.01.2013-15.12.2014 714 66,66 1138,22 11.02.2012-31.12.2012 325 30,32 1138,22 01.01.2013-15.12.2014 714 66,80 1140,49 11.03.2012-31.12.2012 296 27,67 1140,49 01.01.2013-15.12.2014 714 66,93 1143,91 11.04.2012-31.12.2012 265 24,85 1143,91 01.01.2013-15.12.2014 714 67,13 1143,91 11.05.2012-31.12.2012 235 22,03 1143,91 01.01.2013-15.12.2014 714 67,13 699,00 11.06.2012-31.12.2012 204 11,69 699,00 01.01.2013-15.12.2014 714 41,02 Всього: 525,28 Таким чином, позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" 3% річних в розмірі 525 грн. 37 коп. за період з 11.01.2012 по 15.12.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 525 грн. 28 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1349 грн. 52 коп. за загальний період з 11.01.2012 по 15.12.2014, нарахованих щодо кожного простроченого платежу окремо, починаючи з 11 числа місяця, наступного за місяцем користування предметом оренди, по 15.12.2014.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" інфляційних втрат в розмірі 1349 грн. 52 коп. за загальний період нарахування з січня 2012 року по листопад 2014 року (щодо кожного простроченого платежу окремо) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідного центру "Квазар" (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 9, кв. 34; ідентифікаційний код: 00242985) на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, буд. 2; ідентифікаційний код: 02070890) суму основного боргу в розмірі 9847 (дев'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати в розмірі 1349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 52 коп. та судовий збір в розмірі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 99 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.03.2015

Суддя І.М. Отрош