Рішення

від 04.03.2015 по справі 916/5110/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2015 р.Справа № 916/5110/14

За позовом: Державного підприємства „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ"

(65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-а, код ЄДРПОУ 01126996)

до відповідача: Приватного підприємства „Силаум"

(65113, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 29, кв. 126, код ЄДРПОУ 32431765)

про стягнення заборгованості 23 894,59 грн.

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - Поліщук І.О. (довіреність від 05.01.2015 №1/1-020);

Від відповідача - Лисенко О.П. (керівник).

Суть спору:

Державне підприємство „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства „Силаум" (далі - Відповідач) про стягнення 23 894,59 грн. в рахунок відшкодування витрат з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 за позовом ТОВ «Економіко-правова компанія «Силаум».

Ухвалою суду від 22.12.2014 порушено провадження у справі, та призначено її розгляд на 21.01.2015.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 21.01.2015 до 03.02.2015, з 03.02.2015 до 10.02.2015, з 10.02.2015 до 04.03.2015.

Ухвалою від 10.02.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів до 05.03.2015.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 530, 1132, 1138, 1143, 1191 Цивільного кодексу України, обґрунтовані наявністю обов'язку у Відповідача, як учасника простого товариства, із відшкодування витрат у розмірі 23 894,59 грн., які виникли у Позивача, як учасника Договору про спільну діяльність від 04.01.2005 № 01, у зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 та сплатою Товариству з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум» 90 000,00 грн., а також виконавчого збору у сумі 11 248,26 грн., в частині, яка дорівнює частці ПП „Силаум".

04.02.2015 Позивачем подано заяву від 03.02.2015 (вх. № 2-549/15 від 04.02.2015), в якій просить визнати причин пропущення строку позовної давності поважними, оскільки вперше із позовною заявою він звернувся 09.12.2014, тобто в межах строку позовної давності. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 позовну заяву було повернуто без розгляду, вказану ухвалу Позивач отримав лише 18.12.2014, й у той самий день, повторно звернувся до суду /а.с. 120-121/.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відповідач, із посиланням на частину першу статті 1137 Цивільного кодексу України, зазначає, що за домовленістю між учасниками Договору про спільну діяльність від 04.01.2005 № 01, досягнутою на засіданні ради Договору про спільну діяльність, та оформленою протоколом від 19.12.2011 № 105/11, витрати Позивача в сумі 101 248,26 грн. у зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 віднесені до заборгованості договору про спільну діяльність (простого товариства) у взаєморозрахунках з ДП „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ". А відтак, на думку Відповідача, учасниками спільної діяльності узгоджено порядок компенсації понесених Позивачем витрат за рахунок коштів та іншого майна спільної діяльності та врахування цих витрат у результатах спільної діяльності на кінець звітного періоду або на дату припинення спільної діяльності, що виключає право Позивача на регресну вимогу.

Позиція Відповідача також полягає у тому, що Позивач, як управнена сторона спільної діяльності, зобов'язаний підвести та документально обґрунтувати підсумки спільної діяльності на момент її ліквідації та провести розрахунки з кредиторами та з іншим учасником з повернення вкладу, і лише у випадку документального підтвердження недостатності спільного майна, він має право на компенсацію понесених ним витрат за рахунок коштів Відповідача, і в першу чергу за рахунок вкладу останнього. При цьому, Відповідач вказує на те, що Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що витрати понесені ним у зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 не компенсовані за рахунок коштів та майна спільної діяльності.

У додатковому обґрунтуванні заперечень проти позову від 10.02.2015, Відповідач зазначає, що, оскільки Договором про спільну діяльність від 04.01.2005 № 01 не врегульовано порядок роботи ліквідаційної комісії та ліквідації майна, до відносин сторін, на підставі статті 8 Цивільного кодексу України, слід застосувати аналогію закону, а саме положення статей 110, 111, 112 Цивільного кодексу України, статей 3, 55, 59, 60, 61 Господарського кодексу України щодо порядку ліквідації юридичної особи та задоволення вимог кредиторів. Відповідач вказує, що з огляду на ці положення, Позивач не має право на стягнення з нього сум коштів, через незабезпечення проведення належним чином ліквідаційної процедури, відсутність ліквідаційного балансу, підписаного членами ліквідаційної комісії та учасниками спільної діяльності, і, як наслідок, не підтвердження суми заборгованості спільної діяльності перед ним.

Окрім того, Відповідачем подано заяву від 21.01.2015 вих. № 8/01-15 про застосування позовної давності відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України /а.с. 85/.

Відповідачем подано до суду заяву про зупинення провадження у справі (вх. № 2-1165/15 від 03.03.2015) до прийняття Господарським судом Одеської області рішення у справі № 916/3888/14 за позовом ПП «Силаум» до ДП „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ" про стягнення 416 515,51 грн. заборгованості по виплаті вкладу у спільну діяльність по Договору від 04.01.2005 № 01. Судом відмовлено у задоволенні вказаної заяви з огляду на відсутність підстав для зупинення розгляду справи, передбачених статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

04.01.2005 між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, правонаступником якого є Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум», укладено Договір про спільну діяльність в формі простого товариства № 01 (далі - Договір від 04.01.2005) /а.с. 9-15/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.3, 9.2, 14.4 Договору від 04.01.2005 його сторони зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети - отримання прибутку шляхом: виробництва та реалізації продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання; набуття у спільне користування об'єктів основних фондів; співпраці у реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва із завданнями збільшення продуктивності праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України. Керівництво спільної діяльності і порядок ведення спільних справ, виконання зобов'язань по цьому договору, покладається на Інститут. Координацію здійснює Рада спільної діяльності, яка призначається спільним наказом сторін. Сторони відповідають солідарно за всіма зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства сторони несуть солідарну відповідальність за невиконаними загальними зобов'язаннями відносно третіх осіб.

Угодою від 04.11.2005 про внесення змін до Договору від 04.01.2005, укладеною між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, ТОВ «Економіко-правова компанія «Силаум» і Приватним підприємством «Силаум», змінено склад учасників спільної діяльності, та залучено до участі у простому товаристві третю сторону - ПП «Силаум» /а.с. 16-18/.

Рішенням засідання учасників Договору від 04.01.2005 (протокол від 18.12.2007), яке є невід'ємною частиною вказаного договору, прийнято відмову ТОВ «Економіко-правова компанія «Силаум» з 01.01.2008 від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність у формі простого товариства /а.с. 19/.

Додатковою угодою від 28.01.2008 № 7 до Договору від 04.01.2005 зафіксовано розміри вкладів сторін у спільну діяльність, а саме: 75,2% - Позивача, та 24,8% - ПП «Силаум» /а.с. 86/.

06.09.2011 Додатковою угодою № 11 до Договору від 04.01.2005 встановлено наступні розміри вкладів сторін у спільну діяльність: 76,4 % - Позивача, 23,6 % - ПП «Силаум» /а.с. 21/.

28.03.2012 між Позивачем та Відповідачем укладено Угоду про припинення з 01.04.2012 Договору від 04.01.2005 у зв'язку із економічною неефективністю /а.с. 55/.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Статтею 1137 Цивільного кодексу України встановлено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Частиною другою статті 1138 та частиною третьою статті 1141 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2012, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011, у справі № 15/49-09-1802 стягнуто з Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом" на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум" 65 000,00 грн. заборгованості за договором спільної діяльності по виплаті вкладу, 8 122,03 грн. - 3% річних, 38 130,02 грн. інфляційних втрат, 1 112,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /а.с. 21-31/.

Судом встановлено, що на виконання рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 Позивачем було здійснено оплату ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум" на загальну суму 90 000,00 грн., а саме:

65 000,00 грн. - платіжне доручення від 09.12.2011 № 560 (а.с. 32);

2 022,78 грн. - платіжне доручення від 09.12.2011 № 561 (а.с. 33);

22 977,22 грн. - платіжне доручення від 09.12.2011 № 562 (а.с. 34).

Окрім того, Позивачем платіжним дорученням від 09.12.2011 № 563 було сплачено виконавчий збір Другому Приморському ВДВС Одеського МУЮ у розмірі 11 248,26 грн. /а.с. 35/.

Тобто, Позивачем у зв'язку із виконанням рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 здійснено оплату на загальну суму 101 248,26 грн. (90 000,00 + 11 248,26 = 101 248,26).

Рішенням Ради спільної діяльності, оформленим протоколом від 19.12.2011 № 105/11, витрати Позивача в сумі 101 248,26 грн. у зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 віднесені до заборгованості договору про спільну діяльність від 04.01.2005 № 01 у взаєморозрахунках з ДП „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ" /а.с. 54/.

Не відповідає дійсності твердження Відповідача про те, що вказаним рішенням Ради спільної діяльності від 19.12.2011, учасниками Договору від 04.01.2005 узгоджено порядок компенсації понесених Позивачем витрат за рахунок коштів та іншого майна спільної діяльності та врахування цих витрат у результатах спільної діяльності на кінець звітного періоду або на дату припинення спільної діяльності. Адже, як випливає зі змісту протоколу засідання Ради спільної діяльності від 19.12.2011 № 105/11, будь-яких рішень щодо порядку, розміру та строків відшкодування вказаних витрат Позивача не приймалось, а їх віднесення до заборгованості за договором про спільну діяльність від 04.01.2005 № 01 у взаєморозрахунках з Позивачем, означає лише визнання цих витрат спільними, тобто пов'язаними із спільною діяльністю учасників. При цьому, слід зазначити, що рішенням Ради спільної діяльності від 19.12.2011 також підтверджено й факт здійснення цих витрат саме Позивачем, а не за рахунок коштів та майна спільної діяльності.

Суд не бере до уваги довід Відповідача про те, що компенсація витрат Позивача за рахунок коштів іншого учасника, зокрема за рахунок його вкладу, повинна бути здійснена лише у випадку документального підтвердження недостатності спільного майна, адже частина перша статті 1137 Цивільного кодексу України, що встановлює порядок відшкодування спільних витрат та збитків учасників, не містить таких умов (обмежень). А відтак, за відсутності домовленості учасників про інше, вони несуть витрати та збитки пропорційно вартості їх вкладів у спільне майно.

Суд не приймає довід Відповідача про необхідність застосування на підставі статті 8 Цивільного кодексу України до відносин сторін аналогії закону, а саме положення статей 110, 11, 112 Цивільного кодексу України, статей 3, 55, 59, 60, 61 Господарського кодексу України щодо порядку ліквідації юридичної особи та задоволення вимог кредиторів, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, передумовою для застосування аналогії закону є неврегульованість відносин сторін нормами права, тобто існування прогалини в законодавстві, яка не усувається (заповнюється) за допомогою передбачених законом засобів.

Припинення договору простого товариства, правові наслідки цього, відповідальність учасників за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб, врегульовані положеннями статті 1141 Цивільного кодексу України. Припинення договору простого товариства не є подібним припиненню юридичної особи, оскільки особливістю спільної діяльності є саме відсутність створення юридичної особи, як самостійного суб'єкта цивільний прав, та участь у зобов'язаннях з іншими особами особисто сторін такого договору. Особиста участь сторін договору простого товариства у спільних зобов'язаннях зумовлює те, що останні існують незалежно від чинності такого договору для його учасників. Тому учасники спільної діяльності несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб та залишаються зобов'язаними до моменту повного виконання ними взятих на себе обов'язків. А відтак, до відносин що випливають з договору простого товариства, з урахуванням їх достатнього врегулювання нормами Цивільного кодексу України, не може бути застосовано аналогію закону, зокрема, норми актів законодавства щодо порядку ліквідації юридичної особи та задоволення вимог її кредиторів.

Частиною першою статті 544 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Отже, з урахуванням того, що частка ПП «Силаум» у Договорі про спільну діяльність у формі простого товариства від 04.01.2005 № 01, на момент виникнення та виконання солідарного обов'язку, який виник у зв'язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802 та сплатою Товариству з обмеженою відповідальністю «Економіко-правова компанія «Силаум» 90 000,00 грн., а також сплатою виконавчого збору у сумі 11 248,26 грн., становила 23,6 %, Позивач має право на зворотну вимогу (регрес) до Відповідача в частині стягнення 23 894,59 грн. ((90 000,00 + 11 248,26) X 23,6 % = 23 894,59).

Заява Відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на те, що витрати щодо відшкодування яких заявлено позовні вимоги, здійснені Позивачем 09.12.2011, позовна давність, з урахуванням частини першої статті 254, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, сплила 09.12.2014.

Судом встановлено, що вперше із позовною заявою Позивач звернувся 09.12.2014, тобто в межах строку позовної давності, що підтверджується штампом відділу документального забезпечення та контролю (канцелярії) Господарського суду Одеської області (а.с. 115). Проте, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2014 позовну заяву було повернуто без розгляду (а.с. 113-114), вказану ухвалу Позивач отримав лише 18.12.2014, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 113), і, після усунення недоліків, у той самий день, 18.12.2014, Позивач повторно звернувся до суду (а.с. 3). Отже, з огляду на те, що позовну давність незначно пропущено через необізнаність Позивача про наявність ухвали суду про повернення позовної заяви без розгляду, суд відповідно до частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України, визнає поважними причини пропущення позовної давності, а порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд вважає такою, що обґрунтована та підлягає задоволенню позовну вимогу про стягнення з Відповідача 23 894,59 грн. в рахунок відшкодування витрат Позивача з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2011 у справі № 15/49-09-1802.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повне рішення, у зв'язку із перебуванням судді Шаратова Ю.А. на лікарняному, складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11 березня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 254, частиною першою статті 256, частиною першою статті 257, частиною першою статті 261, частиною п'ятою статті 267, частиною першою статті 544, статтею 1132, частиною першою статті 1135, статтею 1137, частиною другою статті 1138, статті 1141 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Силаум" (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, кв. 126, код ЄДРПОУ 32431765) на користь Державного підприємства „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15А, код ЄДРПОУ 01126996) заборгованість у розмірі 23 894,59 грн. (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто чотири гривні 59 коп.)

3. Стягнути з Приватного підприємства „Силаум" (65113, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 29, кв. 126, код ЄДРПОУ 32431765) на користь Державного підприємства „НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОГО ФЛОТУ УКРАЇНИ З ДОСЛІДНИМ ВИРОБНИЦТВОМ" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15А, код ЄДРПОУ 01126996) витрати на сплату судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов