Рішення

від 10.03.2015 по справі 920/2097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.2015 Справа № 920/2097/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Ліго»» ЛТД, м. Суми,

про стягнення 5348 грн. 81 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Іншин О.І. (довіреність № 36 від 11.08.2014року);

Від відповідача - директор Мюлінг Є.А. (наказ б/н від 03.06.1998року);

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 5348 грн. 81 коп., в тому числі 4015 грн. 83 коп. за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 75-Т від 01.10.2006року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 300 грн. 19 коп. пені, 773 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 259 грн. 58 коп. 3% річних.

Позивач подав письмові пояснення № 1928 від 10.03.2015року де вказує, що заборгованість в сумі 4015 грн. 83 коп. виникла за період з січня 2012року по березень 2014 року. Також позивач надає копію реєстру платіжних документів щодо оплати відповідачем наданих послуг з теплопостачання.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача у судових засіданнях 12.02.2015року та 10.03.2015року визнав суму основного боргу в розмірі 4 015 грн. 83 коп.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 75-Т від 1 жовтня 2006 року позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, споживач, в тому числі зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4015 грн. 83 коп. за період з січня 2012року по березень 2014 року згідно з відомістю звірки розрахунків (а.с. 59-60).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання загальною вартістю 4015 грн. 83 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії за січень, березень, грудень 2012року, січень, березень 2013 року, а також рахунками на оплату наданих послуг за вказані періоди.

Акт прийому-передачі теплової енергії за січень 2012року не підписаний з боку відповідача, але з урахуванням пунктів 9, 10 Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному у акті.

Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано доказів вмотивованої відмови від підписання актів прийому-передачі теплової енергії, доказів сплати боргу у повному обсязі чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4015 грн. 83 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з січня 2012року по березень 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1.5 договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 300 грн. 19 коп., помісячно виходячи з суми заборгованості за січень, березень, грудень 2012року, січень, березень 2013 року з урахуванням строків розрахунків, визначених у п. п. 3.2., 3.3., 3.4., 3.5 договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 259 грн. 58 коп. та інфляційні збитки в загальній сумі 773 грн. 21 коп., помісячно виходячи з суми заборгованості за січень, березень, грудень 2012року, січень, березень 2013 року з урахуванням строків розрахунків, визначених у п. п. 3.2., 3.3., 3.4., 3.5 договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних збитків, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, 3% річних та інфляційних збитків, згідно з яким 3% річних складають 259 грн. 58 коп., інфляційні збитки 862 грн. 79 коп., пеня становить 299 грн. 68 коп., в тому числі 66 грн. 52 коп. - за період з 11.02.2012року по 10.08.2012року, виходячи з суми боргу в розмірі 885 грн. 10 коп. за січень 2012 року, 52 грн. 81 коп. - за період з 11.04.2012року по 10.10.2012року, виходячи з суми боргу в розмірі 704 грн. 15 коп. за березень 2012 року, 64 грн. 55 коп. - за період з 11.01.2013року по 10.07.2013року, виходячи з суми боргу в розмірі 877 грн. 85 коп. за грудень 2012 року, 61 грн. 67 коп. - за період з 11.02.2013року по 10.08.2013року, виходячи з суми боргу в розмірі 848 грн. 41 коп. за січень 2013 року, 54 грн. 13 коп. - за період з 11.04.2013року по 10.10.2013року, виходячи з суми боргу в розмірі 770 грн. 89 коп. за березень 2013 року. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 299 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 259 грн. 58 коп., інфляційних збитків в заявленій до стягнення сумі 773 грн. 21 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позову, щодо стягнення з відповідача 0 грн. 51 коп. пені, суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ліго»» ЛТД (вул. Кооперативна, буд. 3, м. Суми, код 21111519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, код 33698892) 4015 грн. 83 коп. заборгованості, 299 грн. 68 коп. пені, 773 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 259 грн. 58 коп. 3% річних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна