Рішення

від 04.03.2015 по справі 922/219/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 922/219/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП", м.Нововолинськ Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс", м.Луганськ про стягнення збитків у розмірі 655948,80 гривень за участю представників:

позивача - Купири З.С. (довіреність №277 від 25 лютого 2015 року)

відповідача - Возмілової Д.В. (довіреність №8 від 12 січня 2015 року)

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2015 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВМП", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс" (відповідача) збитків у розмірі 655948,80 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №28102014/6 про надання транспортних експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в місцевому, міжміському і міжнародному сполученні, укладеного між сторонами 28 жовтня 2014 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

На виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12 серпня 2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02 вересня 2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.

За таких обставин, ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 лютого 2015 року.

05 лютого 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду заперечення (вх.№4379) проти позову, в яких зазначив, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження передачі вантажу перевізнику, складені з порушенням норм чинного законодавства, а тому, просив суд відмовити повністю у задоволенні позову. Судом було досліджено надані заперечення та долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11 лютого 2015 року було оголошено перерву до 04 березня 2015 року.

03 березня 2015 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№8237), в якому просив суд зупинити провадження у справі до закінчення розгляду кримінальної справи у Києво-Святошинському РВ ГУ МВС України в Київській області, провадження за якою було розпочато на підставі заяви відповідача. Крім того, відповідач просив суд витребувати у позивача документи на вантаж, які необхідні для судового розгляду по іншій справі до перевізника. Судом було досліджено заявлені клопотання та прийняті до розгляду.

Також, 03 березня 2015 року представник позивача надіслав до суду електронною поштою (вх.№245) додаткові пояснення (вх.№249) на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

04 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх.№8479) на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані пояснення та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 04 березня 2015 року проти клопотань відповідача про зупинення провадження по справі та про витребування документів заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 березня 2015 року підтримав заявлені клопотання та просив їх задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У відповідному клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство

чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Відповідно до ч.1 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 статті).

Отже, суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки необхідні для розгляду даного спору докази наявні у матеріалах справи, а інші документи не стосуються обставин даної справи. З урахуванням цього, суд не вбачає правових підстав для його задоволення.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Як вбачається з матеріалів справи, ніяких запитів щодо надсилання матеріалів даної справи до правоохоронних органів, до суду не надходило. Крім того, відповідачем навіть не було подано до суду матеріалів кримінального провадження.

Отже суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, вважає його необґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 04 березня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 березня 2015 року проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченнях (вх.№4379).

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВМП" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс" (відповідачем) було укладено договір №28102014/6 про надання транспортних експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в місцевому, міжміському і міжнародному сполученні. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався надати позивачу послугу щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні на підставі відповідних заявок. Згідно із п.2.2. договору, конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці.

На виконання умов спірного договору, 28 жовтня 2014 року між сторонами було підписано заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №12 (а.с.17).

В даній заявці сторонами було узгоджено маршрут перевезення вантажу (свинних напівтуш): місто Нововолинськ - місто Москва. Згідно заявки визначено, що завантаження вантажу здійснюється 30 жовтня 2014 року в місті Нововолинську по вулиці Луцькій,3, а розвантаження в місті Москва по вулиці Кусковській,26б. Відповідачем було зазначено у відповідній заявці дані автомобіля, який прибуде на завантаження: RENO АА0251АІ, АА3521ХМ, водій - Отрішко Микола Михайлович.

Пунктом 3.1. спірного договору передбачено, що експедитор (відповідач) зобов'язаний забезпечити подання під завантаження транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення в узгоджений сторонами строк та доставити ввірений вантаж в пункт призначення та видати його одержувачу. Також, зазначено обов'язок відповідача при транспортуванні інформувати позивача про затримки та проблеми, які виникають при вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2014 року транспортний засіб перевізника прибув на завантаження до позивача за адресою: Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька,3. Для перевезення вантажу було надано автомобіль марки Renault Premium 420, державний реєстраційний номер АА0251АІ, загальний напівпричіп марки MIROFRET державний реєстраційний номер АА3521ХМ, під керуванням водія - Отрішко Миколи Михайловича. Відповідний транспортний засіб було завантажено свининою 2 категорії в напівтушах - 515 штук вагою 20000 кг вартістю 2160000,00 російських рублів, що в гривневому еквіваленті становить 655948,80 гривень.

Факт прибуття транспортного засобу перевізника та завантаження його спірним вантажем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №0001778 з відміткою про "Виїзд дозволено 31 жовтня 2014 року" (а.с.43) та товарно-транспортною накладною №В0000077013 від тієї ж дати (а.с.42).

Крім того, позивачем було оформлено митну декларацію для експорту товару в Російську Федерацію №205120000/2014/009135. У відповідний митній декларації зазначена інформація про товар, його кількість, ціну, транспортний засіб, наданий для перевезення, а також документи, що супроводжують товар.

Після закінчення відведеного часу на проходження транспортним засобом даного маршруту, 05 листопада 2014 року позивачем було виявлено, що автомобіль не з'явився на митному посту в місті Брянську.

Крім того, позивач повідомив про зникнення вантажу у регіональну митницю у місті Києві. Також, позивач відразу звернувся у Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про злочин, що підтверджується довідкою про прийняття і реєстрацію заяви №30280 від 19 листопада 2014 року.

На момент розгляду спору, відповідачем не було доставлено вантаж у пункт призначення та не було повернено позивачу, що й стало підставою звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.6.6. договору, експедитор несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу. Пунктом 6.7. цього ж договору передбачено, що експедитор також несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання даного договору, в розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач від свого імені уклав договір перевезення з перевізником.

Згідно із ст.924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В розумінні статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідні докази містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням.

В даному разі, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене спірним договором місце, та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладеної в Женеві 19 травня 1956 року, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати загубленим.

Таким чином, втрата вантажу стала наслідком невжиття експедитором (відповідачем) всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що позивачем належним чином обґрунтовано розмір збитків та надано належні докази протиправ ної бездіяльності відповідача, доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та спричиненням позивачу матеріа льної шкоди у розмірі 655948,80 гривень, доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення шкоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення шкоди є законними та такими, що ґрунтуються на Законі, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на відсутність печатки автомобільного перевізника на товарно-транспортній накладній, суд відхиляє дані доводи, оскільки у товарно-транспортній накладній є підпис водія Отрішко М.М., який був уповноважений експедитором, про що зазначено в заявці на перевезення. Копія паспорта водія наявна у матеріалах справи.

Суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права звернутись до суду із регресною вимогою до найманого перевізника.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс" (91047, м.Луганськ, вул.Оборонна, 101К, код ЄДРПОУ 38088867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Луцька, 3, код ЄДРПОУ 36266887, р/р №2600601336836 у ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) збитків у розмірі 655948,80 гривень та 13118,98 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 березня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт