Постанова

від 04.03.2015 по справі 804/2910/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 804/2910/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Колесникова В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2015 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулисьОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач) з вимогами про: визнання дій Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області протиправними; зобов'язання Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221455800:01:038:0211 та знаходиться у власності громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Представникпозивачівв судовому засіданніпозовнівимогипідтримав, просив суд задовольнитипозов в повномуобсязі. В обґрунтуванняпозовнихвимогзазначивнаступне. При прийнятті рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою відповідачем не вірно тлумачаться правові норми та судова практика. Так, підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки розробляється проект землеустрою, який був розроблений для позивачів та погоджений органом Держземагенства. Ніяких зауважень до вказаного проекту в оскаржуваному рішенні не міститься. Посилання відповідача на ст. 121 Земельного кодексу є безпідставними, оскільки вказана правова норма не відноситься до предмету спору. Постанова Верховного Суду України від 05.03.2013 р. також не підлягає застосуванню, оскільки стосується зміни цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства відповідно до технічної документації, а не відповідно до проекту землеустрою. Враховуючи наведене, дії відповідача щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою є протиправними, проект має бути затверджений.

Представниквідповідача в судовомузасіданніпротизадоволенняпозовнихвимогзаперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Відповідачем не заперечується право позивачів на розроблення проекту землеустрою, до якого, доречи, держадміністрація не має жодних зауважень. Проте, положення ст. 20 Земельного кодексу України містять заборону щодо зміни виду користування земельною ділянкою в межах певної категорії земель сільськогосподарського призначення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221455800:01:038:0211.

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Геоінфо» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) для індивідуального садівництва, ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221455800:01:038:0211.

Вказаний проект землеустрою погоджено Управлінням Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.

Позивачі звернулися до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з заявою про затвердження проекту землеустрою.

Листом № 1-28-2249/0/290-14 від 29.12.2014 р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) для індивідуального садівництва, ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221455800:01:038:0211.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України земліУкраїни за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) земліпромисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншогопризначення.

Відповідно до ч. ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянськогого сподарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щод їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Видивикористання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієїкатегорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37цього Кодексу.

Правова позиція Верховного Суду Українищодо розгляду аналогічних справ викладена в постанові 05.03.2013 р. та полягає в наступному: «відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню».

Згідно з ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуваннямобставин, щомаютьзначення для прийняттярішення (вчиненнядії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Одним із основних принципів Земельного кодексу України є принцип цільового використання земель. Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення. При цьому, пріоритет надається землям сільськогосподарського призначення.

Положеннями Земельного кодексу України встановлено різний режим використання земель сільськогосподарського призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись зокрема, для зведення необхідних будинків, господарських споруд, чого не передбачено для земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37цього Кодексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86,158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позовуОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 березня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 05.03.2015 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова