Постанова

від 04.03.2015 по справі 804/1340/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 р. Справа № 804/1340/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, -

ВСТАНОВИВ :

16 січня 2015 р. Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік»(далі - відповідач) з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнік", що знаходяться у банку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника в письмовому провадженні. В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» має заборгованість зорендної плати за землю на загальну суму 77 931,17грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань. Вимога про сплату боргу № 2675-04 від 10.09.2014 р. надіслана відповідачу та отримана ним 25.09.2014 р. Проте, сума боргу залишається непогашеною. Накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках, є передбаченим Податковим кодексом України заходом, спрямованим на стягнення податкового боргу, який є доцільним в даному випадку в зв'язку з відсутністю у відповідача іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування заперечення зазначив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» не заперечує щодо наявності податкового боргу з орендної плати у розмірі 77 931,17грн., проте вимоги податного органу про накладення арешту на кошти ТОВ «Будтехнік» є неправомірними з урахуванням тої обставини, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року у адміністративній справі №804/20605/14 позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено в повному обсязі та стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Будтехнік», 77 931,17 грн. податкового боргу з орендної плати за землю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмежено відповідальністю «Будтехнік» зареєстроване юридичною особою 23.05.2000 р. рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради; код ЄДРПОУ 30916922.

Відповідач перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ як платник податків та зборів за неосновним місцем обліку.

Згідно з розрахунком виникнення податкового боргу по ТОВ «Будтехнік», код ЄДРПОУ 30916922, наданого позивачем до стягнення у судовому порядку станом на 12.12.2014 року, вбачається, що борг з орендної плати у розмірі 77931,17грн. виник внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованого податкового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно звітує.

Так, відповідачем 05.02.2014 р. подано до Дніпропетровської ОДПІ звітну податкову декларацію з плати за землю на 2014 р. № 1400001183, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2014 р. у розмірі 95395,48 грн. за рік та із щомісячним платежем у розмірі 7949, 62 грн.

04.09.2014 р. відповідачем подано до Дніпропетровської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2013 р. № 400004215, якою самостійно визначив податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2013 р. у розмірі 99335,77 грн. таіз щомісячним платежем у розмірі8277, 98 грн.

Поданою декларацією відповідачем визначено розмір заниження (недоплати) податкового зобов'язання по орендній платі у рівних частинах щомісячно по 328, 36 грн., а також самостійно вказано суму штрафу у розмірі 118, 21 грн.

Також, 04.09.2014 р. відповідачем подано до Дніпропетровської ОДПІ уточнюючу податкову декларацію з плати за землю на 2014 р. № 1400004217 із самостійно визначеною сумою річної суми орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2014 р. у розмірі 99335,77 грн. та із щомісячним платежем у розмірі 8277, 98 грн.

Поданою декларацією відповідачем визначено розмір заниження (недоплати) податкового зобов'язання по орендній платі у рівних частинах щомісячно по 328, 36 грн., а також самостійно вказано суму штрафу у розмірі 68,96 грн.

На виконання ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ю» від 10.09.2014 року №2675-04 на суму 53 097,23грн.

Копія податкової вимоги від 10.09.2014 року №26-75-04 надіслана відповідачу рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана 25.09.2014 р., що підтверджується матеріалами справи

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

На підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення, позивачем надано інформацію з Відділення технічного нагляду ДІСГ у Дніпропетровській області (Синельниківський район), лист з Новомосковського ЦНП №1209, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «дані про банківські рахунки»ТОВ «Будтехнік» має розрахункові рахунки в установах банку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 р. у адміністративній справі №804/20605/14 позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено в повному обсязі та стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Будтехнік», 77 931,17 грн. податкового боргу з орендної плати за землю.

Відповідно до відмітки на постанові, постанова не набрала законної сили.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до вимог п. 58.3 ст. 58, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідноіз п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановоюНаціонального Банку України № 22 від 21.01.2004 р. вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Згідно до п.п. 10.1-10.3, 10.6 Інструкції виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавцяабо за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арештукоштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації та на підставі отриманих відповідей встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується наявність боргу у розмірі 77931,17грн. з орендної плати за землю за ТОВ «Будтехнік», Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи, котрі передують зверненню з відповідним позовом до суду.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Позивачем доведено наявність обставин, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення податкового органу до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, виключно на суму податкового боргу.

Податковим органом в прохальній частині позовної заяви вказано про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, без конкретизації суми боргу, що може викликати накладення арешту на всі кошти та цінності відповідача, що знаходиться у банках.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках, є обґрунтованими та такими, які підлягають частковому задоволенню, арешт підлягає накладенню саме на суму податкового боргу в розмірі 77 931,17 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, - задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік» (код ЄДРПОУ 30916922) на суму податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 77 931,17 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня 17 копійок).

В решті позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 04.03.2015 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова