Рішення

від 05.03.2015 по справі 911/168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа № 911/168/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфінконсалтінг», м. Київ до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олізарівський» Київська обл, с. Олізарівка про стягнення 115 293,59 грн., за участю представників:

позивача:Чумачов О.М., довіреність №б/н від 31.12.2014 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфінконсалтінг» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олізарівський» (відповідач) про стягнення 88 736,00 грн. основного боргу, 22 538,94 грн. інфляційної складової боргу, 4 018,65 грн. 3% річних у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару (шини до автотракторної техніки) за договором поставки №СК-Олізар-кий-01/2013 від 13.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.02.2015 року.

30.01.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивачем була подана заява про уточнення реквізитів та виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 року виправлено описку допущену в ухвалі від 21.01.2015 року №911/168/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.03.2015 року.

04.03.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з відсутністю керівника відповідача.

Оскільки дане клопотання було подане представником відповідача у якому не вказані причини неможливості бути присутнім представника відповідача в судовому засіданні, а також те, що суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, і враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

У клопотанні від 04.03.2015 року відповідач просить витребувати для огляду справу №911/339/14, викликати в судове засідання директора ТОВ «Старко Київ», залучити до участі у справі у якості відповідача 2 ТОВ «Старко Київ», призначити судову експертизу по справі, посилаючись на те, що рішенням у справі №911/339/14 за позовом ТОВ «Старко Київ» до СВК «Олізарвський» було відмовлено у задоволенні позовних вимог, предметом яких було стягнення за договором поставки № СК-Олізар-кий-01/2013 від 13.05.2013 року на підставі видаткової накладної №364 від 16.05.2013 року.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України у клопотанні сторони повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей витребуваний доказ.

Судом встановлено, що склад сторін у справі №911/339/14 був іншим, на відміну від складу сторін у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши заявлене клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, як необґрунтованого.

Представник відповідача в судове засідання 05.03.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» (постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Олізарівський» (покупець) було укладено договір поставки №СК-Олізар-кий-01/2013, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2.1 договору покупець зобов'язаний провести оплату за товар протягом 3-х банківських днів з дня, наступного за днем виставлення постачальником рахунку на оплату, шляхом 100% передплати вартості товару, яка зазначена в рахунку на оплату.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 5.1 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На виконання умов договору позивач 16.05.2013 року поставив відповідачу товар (шини до автотракторної техніки) на загальну суму 88 736,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №364 від 16.05.2013 року та довіреністю на одержання матеріальних цінностей (форма №М-2) серія НБЖ № 174908 від 16.05.2013 року.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався і має заборгованість перед останнім у сумі 88 736,00 грн.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між постачальником та ТОВ «Юридична компанія «Юрфінконсалтінг» було укладено договір відступлення права вимоги від 29.08.3013 року №ПВ/1/2013 за яким в порядку та на умовах визначених цим договором, цедент передає цесіонарію, а цесіонарій набуває всіх прав, які виникли у цедента внаслідок укладення та виконання договору поставки від 13.05.2013 року №СК-Олізар-кий-01/2013, укладеного між цедентом та боржником, усіх додаткових угод, додатків, змін та доповнень до нього, які чинні на момент укладання цього договору, так і з законодавства України (п. 1.1. договору)

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, постачальник виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 88 736,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 88 736,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних в розмірі 4 018,65 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого товару за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню частково в розмірі 22 507,14 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 2 305,23 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Олізарівський» (07231, Київська обл., с. Олізарівка, вул. Миру, буд. 1, код 03755621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфінконсалтінг» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 37, кв. 10 код 38419350) 88 736 (вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу, 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) грн. 65 коп. 3% річних, 22 507 (двадцять дві тисячі п'ятсот сім) грн. 14 коп. інфляційної складової боргу, 2 305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 23 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак