Ухвала

від 02.03.2015 по справі 2-34-05

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-34-05 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д. Провадження № 22-ц/780/1578/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. Категорія 38 02.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Голуб С.А.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про поділ домоволодіння в натурі, усунення перешкод у користуванні спадковим майном та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про виділ частки будинку,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, в якому посилаючись на те, що їм на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 січня 2012 року належить по 1/6 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1, а відповідачам - по 1/3 частині будинку, просили суд поділити вказане будинковолодіння в натурі та виділити їм у власність наступні приміщення: (1-5) площею 14,9 кв.м., (1-6) площею 11,8 кв.м., (1-2) площею 6,4 кв.м., (1-7) площею 3,3 кв.м., 1/2 частину приміщення I площею 5,1 кв.м., тобто 2,5 кв.м. та 10,9 кв.м. недобудованого приміщення II, що має площу 18,8 кв.м. Всього 49, 9 кв.м., а також гараж «Г». Залишити у власності відповідачів наступні приміщення: (1-4) площею 15, 3 кв.м., (1-3) площею 20 кв.м., (1-1) площею 15,6 кв.м., (2-1) площею 19,8 кв.м., (2-3) площею 7,8 кв.м., (2-2) площею 2,1 кв.м., 1/2 частину приміщення I площею 2,5 кв.м., частину приміщення II площею 7, 9 кв.м. Всього 99,6 кв.м., а також теплицю «Е», сарай «Ж», погріб під «Ж» та вбиральню «В».

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд стягнути з відповідачів на свою користь грошову компенсацію у розмірі по 28 070 грн., з кожної за належну їй, ОСОБА_5, 1/3 частину будинку. Припинити її право на 1/3 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за кожною, право власності по 1/9 частині будинковолодіння.

У січні 2015 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_4 і ОСОБА_3 передачу 1/3 частини цього будинку в оренду третім особам, будь-які перебудови чи переобладнання вказаного вище будинку і присадибної ділянки.

Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2015 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у даній справі - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднути чи зробити неможливими виконання рішення суду.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника на документи, а саме, заяву ОСОБА_8 від 11 липня 2014 року адресовану прокурору Київської області про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_9 з приводу її погроз та її дій по відношенню до його сім`ї, заяви ОСОБА_8 від 04 серпня 2014 року та від 26 жовтня 2014 року на адресу начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області щодо дій ОСОБА_9 і ОСОБА_4 та листи начальника Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 17 липня 2014 року на адресу ОСОБА_2, не свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, вимоги заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та заборонення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 передачу 1/3 частини цього будинку в оренду третім особам, будь-які перебудови чи переобладнання вказаного вище будинку і присадибної ділянки, як окремі види забезпечення позову, відповідно до вимог ст.152 ЦПК України, підлягають застосуванню в кожному конкретному випадку окремо, а не всі разом. Таке забезпечення позову може вплинути на порушення прав та інтересів як позивачів, так і інших осіб, що також свідчить про правомірність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Таким чином ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, і не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді