Рішення

від 19.02.2015 по справі 761/36694/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36694/14-ц

Провадження №2/761/1812/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 лютого 2015 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Савенко О.І.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача Науменко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства «ІНВЕСТБУД-3000» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.02.2015, поставлено питання про визнання за ним майнових прав на об'єкт інвестування, а саме: нежиле приміщення №38 (будівельний номер), площею 130,12 кв.м., розташованого на 14 поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.01.2006р. між ним та ДНВП «БУДІНВЕСТ» було укладено Договір №15/ТМ інвестування будівництва нежилого приміщення - творчої майстерні, у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що відповідно до умов договору інвестування запланований термін закінчення будівництва об'єкту інвестування (здача об'єкту в експлуатацію) - 4-й квартал 2007р. Вказує про те, що вартість робіт з будівництва вказаного приміщення відповідно до п.3.2. договору інвестування складає 1626500,00грн. та зазначає, що ним умови договору інвестування виконані своєчасно та в повному обсязі, однак, ДНВП «БУДІНВЕСТ» умови договору виконані не були, будівництво об'єкту нерухомості, що є об'єктом інвестування, не завершено. Також позивач вказує, що 01.10.2008р. між ДНВП «БУДІНВЕСТ» та ДІБГП «ІНВЕСТБУД-3000» було укладено договір №1/10-08 на передачу функцій замовника (забудовника), відповідно до умов якого відповідач набув прав та обов'язків забудовника за договором №15/ТМ від 05.01.2006р. Проте, відповідачем умови договору інвестування, також, не виконуються, в зв'язку із чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просили позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - нежиле приміщення №38 (будівельний номер), а саме, творчу майстерню площею 130,12 кв.м., розташованого на 14 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, з посиланням на те, що, в зв'язку із переходом до відповідача прав та обов'язків забудовника за договором №15/ТМ від 05.01.2006р., останній здійснює заходи спрямовані на переоформлення договору оренди земельної ділянки на якій розташований об'єкт будівництва, а, також, вирішує питання щодо внесення змін до проектної документації, через що відповідач наразі позбавлений можливості отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, приступити до закінчення будівництва та ввести в експлуатацію об'єкт нерухомості.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.01.2006р. між ОСОБА_1 (далі-позивач/інвестор) та Державним науково-виробничим підприємством «Центр Будінвест» (далі-забудовник(первинний) було укладено Договір №15/ТМ інвестування будівництва нежилого приміщення - творчої майстерні, у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (далі-договір інвестування) (а.с.7-10).

Відповідно до п.1.1., 1.2., 1.3., 3.2. договору інвестування предметом договору є участь інвестора у фінансуванні будівництва нежилого приміщення №38 (будівельний номер), а саме творчої майстерні, розташованого на 14 поверсі житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1, проектною площею 130,12 кв.м., вартістю 1626500,00грн. Строк завершення будівництва будинку (здачі об'єкту в експлуатацію) - 4 квартал 2007р.

Як встановлено судом з пояснень сторін, 01.10.2008р. між Державним науково-виробничим підприємством «Центр Будінвест» та Державним інвестиційно-будівельним госпрозрахунковим підприємством «Інвестбуд-3000» (далі-відповідач/забудовник (новий) був укладений договір №1/10-08 на передачу функцій замовника (забудовника), відповідно до умов якого до відповідача перейшли права та обов'язки забудовника за договором інвестування, а саме зобов'язання завершити будівництво нежилого приміщення - творчої майстерні, у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 20.04.2012р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 про заміну сторони «Забудовника» у договорі №15/ТМ від 05.01.2006р. інвестування будівництва нежилого приміщення - творчої майстерні, у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12), відповідно до умов якої відповідач прийняв на себе зобов'язання завершити будівництво нежилого приміщення - творчої майстерні, у житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором інвестування позивач виконав в повному обсязі та перерахував на рахунок забудовника суму, встановлену договором інвестування, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (а.с.13-17) та довідкою про повне виконання інвестором своїх обов'язків по оплаті від 23.04.2012р. (а.с.18), чим виконав свої інвестиційні зобов'язання по фінансуванню об'єкту будівництва.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором інвестування не виконав, приміщення, зазначене в договорі інвестування, позивачу не передав.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ст.177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносять речі, майнові права та інше.

Частиною 1 ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права визнаються речовими правами (ч.2 ст.190 ЦК України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважаться набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 3 ст.331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І -ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

З пояснень сторін в судовому засіданні та наявних матеріалів справи судом встановлено, що об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 в експлуатацію не приймався. Доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до завершення будівництва проінвестованого позивачем об'єкту нерухомого майна, а саме нежилого приміщення №38 (будівельний номер), загальною площею 130,12 кв.м., розташованого на 14 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, і прийняття його в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об'єкт нерухомого майна.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а, також, враховуючи обставини, що відповідачем на день розгляду справи не виконані взяті на себе зобов'язання, не введено в експлуатацію житловий будинок по АДРЕСА_1, суд вважає, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором інвестування в строки, обумовлені договором інвестування, а тому заявлені позивачем вимоги про визнання за ним майнових прав на зазначений об'єкт інвестування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Частиною 2 зазначеної статті встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00грн.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.16, 177, 190, 328, 331, 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) майнові права на об'єкт інвестування - нежиле приміщення №38 (будівельний номер), загальною площею 130,12 кв.м., розташованого на 14 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного інвестиційно-будівельного госпрозрахункового підприємства «ІНВЕСТБУД-3000» (код ЄДРПОУ - 31171450) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя