№ 207/4705/14-ц
№ 2/207/309/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2015 року Баглійський районний суд
м. Дніпродзержинська
у складі:
головуючого - судді Подобєд О.К.
за участю секретаря - Черномазової М.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» до Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханмонтаж»; ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною, визнання права власності та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» (надалі - позивач) із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханмонтаж» (надалі - відповідач-1) та до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2), в якому просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.; визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Дніпромеханмонтаж» (код за ЄДРПОУ 01415246, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 11) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 37621996) - дійсним; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» право власності на нерухоме майно: що складається з літ. А-2 - контора ділянки, загальною площею 860,9 м 2, літ. а-1, а1-1 - прибудови, літ. а2-1, а3-1 - тамбури, літ. а4-1 - навіс, №5 - сходи, літ. Б-1 - склад, загальною площею 495,1 м2, літ. б-1 - прибудова, літ. В-1 - будівля гаражу, загальною площею 375,1 м2, літ. в-1 - навіс, оглядова яма, літ. Г-1 - гараж, загальною площею 184,0 м2, оглядові ями, №№1,2 - ворота, №№ 3,4 - огорожі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі також - нерухоме майно). Судові витрати у справі позивач просив стягнути з обох відповідачів солідарно. Позовні вимоги мотивовані ухиленням відповідача-1 від нотаріального укладання договору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовні й заяві обставини.
Представник відповідачів позовні вимоги визнав частково, в частині визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Проти задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди заперечував, посилаючись на їх безпідставність.
В судовому засіданні встановлені наступні обставини справи.
16 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпромеханмонтаж» (відповідач-1) в особі голови правління ОСОБА_1 (відповідач-2) було укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна.
За цим договором Відкрите акціонерне товариство «Дніпромеханмонтаж» в особі ОСОБА_1 продав та передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» купило та прийняло у відповідача-1 наступне нерухоме майно: об'єкт монтажної ділянки, що складається з літ. А-2 - контора ділянки, загальною площею 860,9 м 2, літ. а-1, а1-1 - прибудови, літ. а2-1, а3-1 - тамбури, літ. а4-1 - навіс, №5 - сходи, літ. Б-1 - склад, загальною площею 495,1 м2, літ. б-1 - прибудова, літ. В-1 - будівля гаражу, загальною площею 375,1 м2, літ. в-1 - навіс, оглядова яма, літ. Г-1 - гараж, загальною площею 184,0 м2, оглядові ями, №№1,2 - ворота, №№ 3,4 - огорожі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).
Нерухоме майно належало відповідачу-1 на підставі наказу №12/26-3ВП від 20.04.1999р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Переліку нерухомого майна, яке передається у власність Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханмонтаж» №12/7-46 від 05.01.2001 року.
Реєстрація права власності за відповідачем-1 була проведена Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 15.11.2011р. та право власності було зареєстровано в книзі 17 за номером 1779, витяг про державну реєстрацію прав №32039031, виданий Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 15.11.2011 року.
16 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем-1 в особі відповідача-2 укладений акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року, за яким відповідач-1 передав а позивач прийняв нерухоме майно.
Пунктом 5 договору купівлі-продажу встановлено, що продаж нерухомого майна вчинено за 239292,00 грн. за домовленістю сторін, які позивач повинен був сплатити у 10-ти денний строк з дня підписання договору.
За придбане нерухоме майно позивач розрахувався з відповідачем -1 16 квітня 2013 року шляхом укладення акту зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до цього акту позивач та відповідач-1 дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 239292,00 грн., які виникли:
- у позивача перед відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року, на суму 239292,00 грн.;
- у відповідача-1 перед позивачем на підставі Договору суборенди нерухомого майна б/н від 01.12.2011р на суму 240000,00 грн.
Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання позивача перед відповідачем-1 по оплаті грошових коштів за придбане спірне нерухоме майно виконане у повному обсязі.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню
У пункті 6 договору купівлі-продажу від 16 квітня 2013 року, що укладений між позивачем та відповідачем-1, в особі відповідача-2, сторони домовились про те, що 22 травня 2013 року о 13 годині 00 хвилин у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, відбудеться нотаріальне посвідчення укладеного ними договору купівлі-продажу.
До того ж, при укладенні договору купівлі-продажу сторони домовились, що при нотаріальному посвідченні договору оплата послуг нотаріуса покладається на відповідача-1.
Також пунктом 6 договору був встановлений обов'язок кожної із сторін у визначену дату та час з'явитися до узгодженого нотаріуса для нотаріального посвідчення договору.
Пунктом 7 зазначеного договору купівлі-продажу було встановлено обов'язок відповідача-1 вчинити дії, направлені на присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, та отримати довідку про присвоєння кадастрового номеру цій земельній ділянці, із зазначенням її розміру.
17 травня 2017 року позивачем надіслано відповідачу-1 лист-запрошення до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного між ними договору купівлі-продажу.
Відповідач-1 листом від 20 травня 2013 року повідомив позивача про те, що до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору не прибуде, мотивуючи це тим, що обов'язок, встановлений пунктом 7 договору купівлі-продажу, ним не виконаний та у нього відсутні грошові кошти для оплати послуг нотаріуса.
Так, у визначену дату і час відповідач-1 не прибув до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного договору.
Отже, позивач умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року виконав у повному обсязі, а саме: вартість нерухомого майна оплатив у повному обсязі, прийняв нерухоме майно та технічний паспорт, правовстановлюючі документи від відповідача-1, у визначену дату та час прибув до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного договору.
В свою чергу відповідач-1 після укладення договору купівлі-продажу, ухиляється здійснити його нотаріальне посвідчення, що унеможливлює оформлення права власності позивача на зазначену нерухомість в установленому законом порядку.
Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 Цивільного кодексу України.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. Суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Якщо правочин повністю або частково виконаний однієї із сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до пункту 2 статті 220 Цивільного кодексу України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним.
Відповідно до частини 1 статті 32 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Як стверджує позивач, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року він та відповідач-1 домовились щодо його істотних умов, його умови виконано, а саме: позивачем нерухоме майно прийнято та за нього сплачено, відповідачем майно передано, оплату прийнято, але відповідач-1 ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Як вважає позивач, відповідач-1 ухиляється від нотаріального посвідчення договору внаслідок дій та бездіяльності відповідача-2, що пояснює наступним.
Відповідач-2 є головою правління відповідача-1, та саме він повинен був організувати роботу щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, а саме: вчинити дії, направлені на присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, та отримати довідку про присвоєння кадастрового номеру цій земельній ділянці, із зазначенням її розміру, а також знайти грошові кошти на оплату послуг нотаріуса.
Як вбачається з листа відповідача-1 від 20 травня 2013 року дані зобов'язання ним не виконані, а отже, відповідач-2 внаслідок своєї бездіяльності не вчинив відповідні дії.
На твердження позивача, відповідач-2 такими своїми діями (бездіяльністю) завдав позивачу шкоду, яка оцінюється позивачем в сумі 10000,00 грн.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, в порушенні права власності, інших цивільних прав. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Як вказує позивач, для нього втрати немайнового характеру настали внаслідок приниження його репутації, та внаслідок дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Частиною 1 статті 114 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини.
За вказаних обставин позивач просить суд визнати дійсним укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року, визнати за позивачем право власності на спірне нерухоме майно та стягнути на користь позивача з відповідача-2 моральну шкоду.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом положень пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, підвідомчі господарським судам.
Як встановлено судом із наведених вище обставин, позивач та відповідач-1 є юридичними особами, а спір що виник між цими сторонами виник при укладенні господарського договору.
Відтак позовні вимоги в частині про визнання дійсним укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року та про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, - не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у даній справі щодо цих позовних вимог підлягає закриттю з підстав, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України.
Щодо решти позовних вимог позивача до відповідача-2 про стягнення з цієї особи моральної шкоди, які були поєднані позивачем із вимогами до відповідача-1 в одному позові, що й стало підставою для прийняття такого позову до розгляду в порядку цивільного судочинства, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Як встановлює частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до частини 2 статті 161 Цивільного кодексу України виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальний (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Як зазначено у преамбулі спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року та у вказаних реквізитах сторін, позивач - Відкрите акціонерне товариство «Дніпромеханмонтаж» діяло в особі Голови правління ОСОБА_1.
Таким чином, ОСОБА_1, який є відповідачем-2 у даній справі, діяв не у власних цивільних інтересах, а виступав безпосередньо від імені відповідача-1, як його виконавчий орган.
Частина 1 статті 96 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що оскільки відповідач-2 діяв в інтересах відповідача-1, то це виключає як особисту, так і солідарну цивільну відповідальність відповідача-2 у відносинах відповідача-1 із позивачем з приводу невиконання спірного договору, зокрема й внаслідок можливого спричинення моральної шкоди позивачу внаслідок приниження його репутації, та внаслідок дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності, пов'язаних з ухиленням відповідача-1 від нотаріального укладання означеного договору.
Таким чином, оскільки судом не встановлено будь-яких встановлених договором або передбачених законом зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем-2, у позові до відповідача-2 про стягнення заявленої позивачем суми 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди - слід повністю відмовити, як до неналежного відповідача.
Судові витрати слід покласти на позивача у відповідності до норм ст. 89 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 16, 23, 32, 92, 96, 161, 215, 218, 220, 655, 629, 526, 328, 1167 ЦК України, ст.ст. 8, 15, 60, 114, 208-218 ЦПК України, ст. 1, ст. 12 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» до ОСОБА_1 про стягнення 10000,00 грн. - повністю відмовити.
Провадження у справі за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» до Відкритого акціонерного товариства «Дніпромеханмонтаж» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 квітня 2013 року, що укладений між Відкритим акціонерним товариством «Дніпромеханмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія», та про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія» на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - закрити.
Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика головних уборів «Елія»
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для його апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя О.К. Подобєд
Суд | Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2015 |
Оприлюднено | 16.03.2015 |
Номер документу | 43037767 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська
Подобєд О. К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні