Рішення

від 06.03.2015 по справі 344/15481/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15481/14-ц

Провадження № 2/344/916/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.

за участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника третьої особи - Креховецької М.Р.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу Держземагентства у м. Івано-Франківську про визнання припиненим права власності, визнання недійсним державного акту на право власності на землю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача та просив суд визнати припиненим право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації Акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8908 за ОСОБА_6 та визнати недійсним державний акт від 19 червня 2002 року серії Р1 №189138, виданий на ім'я ОСОБА_6. В обґрунтування позову сторона позивача зазначала наступне.

ОСОБА_4 04.06.2002 року була придбана у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за договором купівлі - продажу квартира АДРЕСА_1. При укладанні договору купівлі - продажу відповідач не повідомив позивача, що на момент відчуження квартири, 21 травня 2002 року отримав рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №182 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0542 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та знаходиться під відчужуваною квартирою АДРЕСА_1, тому у власність позивача перейшла лише квартира без земельної ділянки. 19 червня 2002 року ОСОБА_6 було видано Державний акт про право приватної власності на землю за р№8908 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 - померла. На своє звернення до Івано-Франківської міської ради про намір оформити право власності на спірну земельну ділянку Позивач отримав відповідь, зі змісту якої з'ясувалося, що перешкодою для оформлення та реєстрації позивачем права власності на земельну ділянку є дійсний Державний акт про право власності на землю, виданий першому її власнику ОСОБА_6. 20 лютого 2014 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою з метою присвоєння кадастрового номера спірній земельній ділянці на АДРЕСА_1 та присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:006:0165. Здійснити переоформлення права власності на земельну ділянку, яка відноситься до квартири АДРЕСА_1, новим власником квартири ОСОБА_4 є неможливим, оскільки її відчужувач - ОСОБА_6, на ім'я якої видано Державний акт про право приватної власності на землю від 19.06.2002р. за р№8908, за якою ця ділянка досі зареєстрована, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відтак позивач позбавлений можливості у встановленому законом порядку вирішити питання переоформлення права власності на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування належної йому частини домоволодіння, а тому змушений звернутися в суд із вказаним позовом.

Представники позивача поданий позов підтримали та просили його задовольнити, а надалі в судове засідання не з'явилися, подавши заяву за змістом якої просили продовжувати розгляд справи за їх відсутністю, а вимоги позову - задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 подала суду заяви, в тому числі нотаріально посвідченні (а.с.36, 43) за змістом яких повністю визнала вимоги позову, не заперечує щодо ухвалення рішення про задоволення позову за її відсутністю, без фіксування судового процесу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу Держземагентства у м. Івано-Франківську в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову, а надалі в засідання не з'явилась та подала заяву, якою підтримали вимоги позову.

Заслухавши сторін, надані ними в судових засіданнях і дослідивши матеріали, справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

По суті позову суд вказує таке.

Між ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з іншого боку 04.06.2002 року було укладено договір купівлі - продажу квартири, за яким останні відчужили, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1. Даний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу (а.с. 5).

Попередніми власниками квартири в рівних долях на праві спільної сумісної власності були ОСОБА_6 і ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а.с.9).

Згідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №189138 ОСОБА_6 набула права власності на підставі вказаного акту на земельну ділянку площею 0,0542 га., яка розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Підставою видачі державного акта вказано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.05.2002р. за №182 (а.с. 10).

Позивачу рішенням від 21.11.2002р. за №478 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради «Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвмконкому», зокрема п. 5.5 вирішено дозволено здійснити добудову до своєї частини будинку з внутрішнім переплануванням цієї частини, а також надбудову житлових приміщень у мансардному поверсі на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_1 (а.с.12).

Наявність права власності на спірну земельну ділянку за матір'ю відповідачки підтверджується також і витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 14).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний актовий запис №96 від 14.09.2005р., видано свідоцтво про смерть від 14.09.2005р. серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Статтею 81 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено підстави набуття права власності на земельні ділянки, в тому числі згідно п. а) ч.1 громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно до змісту положень ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод , а право користування - на підставі договору оренди.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише у разі вчинення правочииів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

При цьому квартира у житловому будинку, право власності на яке набув позивач відповідно до договору купівлі-продажу є нерухомим майном, яке нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, і для обслуговування цього нерухомого майна необхідна земельна ділянка.

Статтею 140 Земельного кодексу України зумовлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

В той же час відповідачем по справі - ОСОБА_5 є спадкоємцем титульного власника землі - ОСОБА_6, при цьому відповідач позов визнає, а будь-яких відомостей щодо інших спадкоємців, в тому числі і тих, що мають право на обов'язкову частку у спадщині, або наявності заповітів, спадкових договорів тощо у листі Першої державної нотаріальної контори не міститься, відтак враховуючи повідомлення представника позивача про відсутність претензій третіх осіб щодо спірного майна, відсутність у суду в даний час відомостей щодо наявності будь-яких претензій, то суд вважає, що позов слід задовольнити.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порушені права землекористувачів повинні підлягати захисту способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Таким чином, за змістом ст. 152 ЗК України передбачено спосіб захисту саме шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Така вимога щодо захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Крім того, згідно до п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, стороною позивача обрано належний спосіб захисту свого порушеного права.

Згідно ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

За таких обставин, зважаючи на наведене вище, суд погоджується із доводами позивача та приходить до переконання, що оскільки, право власності на земельну ділянку встановлюється державним актом на право власності на земельну ділянку, а його просять в судовому порядку визнати недійсним, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, слід визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.06.2002р., який виданий на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0542 га по АДРЕСА_1, який виданий на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 21.05.2002р. №182.

За приписами ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 26 ч. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вказано, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Цієї ж позиції притримується і Пленум Верховного Суду України в Постанові від 16 квітня 2004 року за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 зазначивши, що "Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК) ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) судам підвідомчі справи за заявами, зокрема: з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсним державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками".

На основі з'ясованих в судовому засіданні обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач не заявляв вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат під час розгляду справи, то суд залишає їх понесеними за сторонами.

Керуючись ст.328,393 ЦК України, ст. 81,120,140,152, 155, 158 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", постановою Пленуму Верховного Суду України від від 16 квітня 2004 року за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, на підставі ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 64, 212 - 215 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,0542 га яка знаходиться по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2610100000:20:006:0165.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №189138 від 19.06.2002р., який виданий на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0542 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2610100000:20:006:0165.

Скасувати державну реєстрацію Акту в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8908 за ОСОБА_6 на земельну ділянку, площею 0,0542 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1, (кадастровий номер ділянки 2610100000:20:006:0165).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: О.В. Шамотайло