Рішення

від 03.03.2015 по справі 388/1912/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/353/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бойко П. М.

Доповідач Письменний О. А.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

при секретарі -Лазаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу фермерського господарства «Вершино-Власівське» на заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Вершино-Власівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самост.ійних вимог щодо предмета спору: Відділ держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, Реєстраційна служба Долинського районного управління юстиції, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

Встановила :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до фермерського господарства «Вершино-Власівське», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, Реєстраційна служба Долинського районного управління юстиції, яким просила визнати договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,31 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, укладений між нею та ФГ «Вершино-Власівське», зареєстрований у Кіровоградській філії ДП «Центр ДЗК» 23.06.2008 року № 125 та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 5,31 га, кадастровий номер , яка розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 040889.

15.03.2008 року між нею та ФГ «Вершино-Власівське», укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований у Кіровоградській філії ДП «Центр ДЗК» 23.06.2008 року за №125.

Вказує, що в спірному договорі оренди земельної ділянки відсутня істотна умова, зокрема - розмір орендної плати, оскільки без її згоди та волевиявлення, розмір орендної плати був виправлений із 1200 грн. на 1000 грн.

Також до вказаного договору оренди не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні і встановлених земельних сервітутів та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, зазначає, що вказаний договір оренди нею не підписувався.

Вважає, що з вказаних вище підстав договір повинен бути визнаний недійсним рішенням суду, а також вимагає усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, переданою в оренду за цим договором.

Заочним рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено.

У грудні 2014 року ФГ «Вершино-Власівське» подало заяву про перегляд заочного рішення від 31.10.2014 року.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області заяву ФГ «Вершино-Власівське» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

ФГ «Вершино-Власівське» подало апеляційну скаргу, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зазначає, що суд першої інстанції дослідив примірник договору оренди, наданий позивачем, не витребувавши інших примірників цього договору, які знаходяться у Відділі Держземагенства в Долинському районі Кіровоградської області та у відповідача. Оскільки, текст наданого позивачем примірника договору оренди землі не відповідає наявному примірнику, що є у відповідача, вважає, що суд не дослідив належним чином обставини справи і не встановив обґрунтованість вимог позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував проти апеляційної скарги, та представників відповідача, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в договорі оренди від 15.03.2008 року відсутні всі істотні умови, що є підставою для визнання його недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону Україна «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм

платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки,

яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 5, 31 га, кадастровий номер № 3521984400:02:000:0284, яка розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 040889 (а.с. 9).

15.03.2008 року між ОСОБА_2 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років, з виплатою орендної плати у розмірі 1200 грн. та такими додатками до договору, які є його невід'ємними частинами: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі об'єкта оренди (а.с. 6-7).

При цьому, суд першої інстанції не визначив, які саме істотні умови, передбачені ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутні в спірному договорі оренди землі.

Посилання позивача на відсутність узгодження сторонами істотної умови щодо орендної плати внаслідок виправлення в тексті договору, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що виправлення мається лише в примірнику, який надала саме позивач. В інших примірниках спірного договору виправлень суд не встановив.

Не є обґрунтованим також посилання позивача на неналежність їй підпису під текстом спірного договору.

Згідно ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Після роз'яснення вказаних положень щодо обов'язку доказування та права сторони на заявлення відповідних клопотань, представник позивача не скористався таким правом і відмовився просити суд призначити судову експертизу для визначення належності підпису в спірному договорі. Враховуючи, що суд не вправі збирати докази за власною ініціативою, а може лише сприяти в цьому сторонам, твердження позивача про неналежність їй підпису під текстом спірного договору є недоведеними.

Колегією суддів встановлено, що 30.11.2009 року між ОСОБА_2 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено інший договір оренди належної їй земельної ділянки кадастровий №3521984400:02:000:0284 строком на 10 років, який зареєстровано у ДП «Кіровоградська регіональна філія Центру Державного Земельного кадастру» 22.10.2010 року № 041037000019.

Зі змісту укладеного між сторонами спірного договору оренди землі від 30.11.2009 року вбачається, що він відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220.

Пунктом 4.1. договору оренди визначено розмір орендної плати, яка становить не менше 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Невід'ємними частинами договору є копія Державного Акту на право приватної власності на землю з планом об'єкта оренди і акт приймання-передачі об'єкта оренди, на що позивач погодилася та поставила свій підпис в графі «орендодавець».

Факт укладення даного договору сторонами не оспорюється, і як встановлено судом, він належно виконується сторонами.

З огляду на вказане, вбачається, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка передана в оренду на підставі договору оренди від 30.11.2009 року, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а попередній договір оренди землі з укладенням нового договору оренди на час розгляду справи в суді припинив свою дію.

Необхідно також звернути увагу на те, що за правилами ч.1 ст. 3 ЦПК України, судовому захисту підлягають лише порушенні, невизнанні або оспорюванні права свободи чи інтереси особи. Позивач не вказала суду в чому саме полягає порушення її прав відповідачем.

За таких підстав позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (стаття 309 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Вершино-Власівське» задовольнити.

Заочне рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 31.10.2014 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до фермерського господарства «Вершино-Власівське» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: