Рішення

від 05.03.2015 по справі 243/1218/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/1218/15-ц

Провадження № 2/243/837/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Ляшко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

11 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 29 травня 1979 року по 24 квітня 1998 року працював у ВАТ «Содовий завод», при звільненні відповідач повний розрахунок не здійснив. Згідно рішення комісії по трудовим спорам від 28 липня 2003 року № 145 з відповідача була стягнута сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 1754 грн 01 коп. До тепер рішення відповідачем не виконано. Внаслідок чого вважає, що має право на компенсацію втрати частини заробітної плати, яка складає 3808 грн 12 коп. Також, вважає що підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який складає 22528 грн 68 коп. за період часу з 29 липня 2003 року (наступний день за днем винесення рішення комісією по трудовим спорам про стягнення заробітної плати) по день звернення позивача із вказаним позовом. Враховуючи, що своїми діями відповідач завдав йому моральні страждання та переживання через порушені відповідачем його законних прав та інтересів гарантованих Конституцією України та трудовим законодавством в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд, які він оцінює у 3000 грн 00 коп. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на його користь вказані кошти.

26 лютого 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку з часу звільнення по день винесення рішення по справі.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутності, позовну заяву підтримує, з підстав наведених в ній, просить її задовольнити, проти вирішення позову у заочному порядку не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст. 224-228 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітку, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, зазначене вбачається із записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працював у ВАТ «Содовий завод» у період 29 травня 1979 року по 24 квітня 1998 року (а.с.5).

Зазначена обставина також підтверджується довідкою №2 від 14 червня 2012 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 дійсно працював у ВАТ «Содовий завод» з 29 травня 1979 року по 24 серпня 1998 року на посаді водія «Белаз» цеху автотранспорту та централізованого постачання(а.с.9).

У відповідності до Рішення комісії по трудовим спорам від 28 липня 2003 року посвідчено право ОСОБА_1 на отримання від ВАТ «Содовий завод» належну йому заробітну плату у розмірі 1754 грн 01 коп.(а.с.7).

Згідно з довідкою №786 від 05 березня 2014 року, існує заборгованість по заробітній платі(за рішенням комісії по трудовим спорам від 28 липня 2003 року), але підприємство не може сплатити заборгованість, оскільки відкрита ліквідаційна процедура у відношенні ВАТ «Содовий завод» (а.с.6).

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Стаття 34 введена в дію з 1 січня 1997 року згідно з Постановою ВР N 49/96-ВР від 20 лютого 1996 року.

За приписами вказаної Постанови зобов'язано Кабінет Міністрів України:

- до 1 травня 1996 року з метою введення в дію статті 34 Закону України "Про оплату праці" розробити і затвердити положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з вини власника

або уповноваженого ним органу (особи), внести пропозиції щодо посилення відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що заборгованість по заробітній платі виникла станом на квітень 1998 року, спірні правовідносини в частині стягнення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати регулюються сам цим Положенням, а не Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за приписами ст.. 2, якого, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а за змістом ст. 8 вказаного закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

У відповідності до п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація)

провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей

період зріс більш як на один відсоток. За змістом п.3.Положення, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між

часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

При цьому п.7 вказаного Положення передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) у виплаті компенсації може бути оскаржена працівником або уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації, в зв'язку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" № 786 від 05 березня 2013 року(а.с. 6).

Згідно зі ст.ст.47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, з наступними змінами, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з роботи 24 квітня 1998 року.

День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи, що визнається відповідачем.

Позивач звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 22528 грн 68 коп. за період з 29 липня 2003 року, тобто не з часу звільнення, а з наступного дня після винесення рішення комісією по трудовим спорам від 28 липня 2003 року про стягнення суми заборгованості по заробітній платі.

26 лютого 2015 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з часу звільнення по винесення рішення по справі.

Враховуючи зазначене позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню, а саме за період з 25 квітня 1998 року по день винесення рішення судом у розмірі 32858 грн 22 коп, виходячи з наступного.

Згідно Довідки №18-7273 від 05 березня 2014 року, нарахована заробітна плата за останні два місяця: за лютий 1998 року - 76 грн 00 коп, за березень 1998 року - 101грн 27 коп; кількість відпрацьованих годин за 2 останніх місяця складає: за лютий 1998 року - 80,00 годин, за березень 1998 року - 106,6 годин; середня заробітна плата за 2 останніх місяця роботи складає 88 грн 64 коп. (а.с.8) зазначене сторонами не оспорюється.

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає:

07грн.79 коп. /середньоденний заробіток розрахований у відповідності до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, а саме: 88 грн 64 коп.(середній заробіток за останні два місяці роботи): 93,3 год.(середня кількість робочих годин за останні два місяці)/ х 4218 дн./кількість днів затримки розрахунку з 25 квітня 1998 року по 05 березня 2015 року, день винесення судового рішення, включно/.

Суд зазначає, що у сенсі ст. 117 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про оплату праці» стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є відповідальністю роботодавця та стягується судом саме по день фактичного розрахунку, або по день постановлення рішення суду, у зв'язку з цим, в даному випадку судом розглянути вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у межах позовних вимог у відповідності до ст. 11 ЦПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1, а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу його життя, але суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 гривень є завищеними та підлягають зменшенню до розміру 500,00 грн, зазначена сума є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України,якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 328 грн. 58 коп. за вимоги майнові характеру та 243 грн. 60 коп за вимоги немайнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88,209, 212-215, 224-228, п.2 ч.1 367 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233,237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул. Чубаря, 91, м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь мисника Василя Івановича,ІНФОРМАЦІЯ_1,ІНН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 квітня 1998 року по 05 березня 2015 року у розмірі 32858 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім)грн 22 коп, моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот)грн. 00 коп, а всього 33358(тридцять три тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 22 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ 38264389, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б.12, судовий збір у розмірі 572( п'ятсот сімдесят дві) 18 коп. у дохід держави.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення суду виготовлений 10 березня 2015 року.

Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич