Рішення

від 04.03.2015 по справі 483/2422/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №483/2422/14-ц 04.03.2015 04.03.2015 04.03.2015

Провадження №22-ц/784/490/15 Головуючий суду 1-й інстанції - Головко Л.І.

Категорія 7 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання - Харитоновою І.В.,

за участю:

представника відповідача Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області - Москальського А.П.,

представника третьої особи Управління Держземагентства в Очаківському районі Миколаївської області - Котик Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 23 грудня 2014 року,

ухвалене за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (далі - Сільська рада) та ОСОБА_6, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Очаківського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області та Управління Держземагентства в Очаківському районі Миколаївської області, про скасування рішення сільської ради, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення земельної ділянки сільській раді,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Прокурор в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати рішення Сільської ради за №9 від 31 січня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1250 га, розташованої по АДРЕСА_1; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за №6081057 від 20.06.2014 року про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку під кадастровим номером 4825183200:05:005:0015 та повернути вказану земельну ділянку у власність держави в особі Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

На обґрунтування позову Прокурор вказував, що спірне рішення суперечить вимогам ст.ст.79-1, 123, 186-1 Земельного кодексу України, пунктів 50, 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 р., ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Передана вказаним рішенням ОСОБА_6 у власність земельна ділянка була сформована після ухвалення рішення, що є порушенням зазначених норм. Крім того, вона розташована на території земель природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса», що потребує при виготовленні проекту відведення землі погодження з Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, якого отримано не було.

Оскільки Сільська рада не дотримала вимог чинного законодавства, Прокурор вважав, що її рішення підлягало скасуванню, а у зв'язку з цим скасуванню підлягав і запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, виділену ОСОБА_6 даним рішенням. Земельна ж ділянка підлягала поверненню у власність держави в особі Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2014 року в задоволенні позову Прокурора відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, Прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що він є недоведеним.

Між тим, з таким висновком суду неможна погодитися, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області №9 від 31 січня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та передано у власність за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1250 га, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно з Державним земельним кадастром датою державної реєстрації земельної ділянки є 12 березня 2014 року (а.с.9).

20 червня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_6, вніс запис про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №6081057 та видав ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.13).

Із позову Прокурора випливає, що він оспорює законність вищезазначеного рішення сільської ради у зв'язку з тим, що передана ОСОБА_6 земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду, на час її передачі у власність ОСОБА_6 вона ще не була сформована та був відсутній позитивний висновок Управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Стаття 126 ЗК України регламентує, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стаття 15 зазначеного Закону, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою (ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Прийняте Сільською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання - оформлення ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку шляхом отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства через оспорювання такого права.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Зазначене випливає з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в його постанові від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Приймаючи до уваги те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючого документу щодо права власності на земельну ділянку до розгляду спору про його оскарження (не породжує юридичних наслідків), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову прокурора з наведених вище підстав.

Крім того, районний суд залишив поза увагою таке.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст.45 ЦПК України.

Зокрема, ч.2 ст.45 ЦПК України передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поданий Прокурором позов у даній справі пред'явлено в інтересах Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до двох відповідачів, одним з яких є Покровська сільська рада Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин в позовному провадженні, який звертається до суду на захист своїх прав, свобод чи інтересів, якщо вважає їх порушеними, оспореними чи невизнаними, або на захист прав, свобод чи інтересів якого звернувся відповідний правоуповноважений на звернення до суду суб'єкт.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Сторони є носіями протилежних юридичних інтересів.

Із чого випливає, що позивач та відповідач не можуть бути однією і тією ж особою.

З урахуванням викладеного, позов прокурора не підлягав задоволенню, але з інших підстав ніж вважав суд, що не позбавляє прокурора права за умови визначення іншого складу осіб та змісту позовних вимог й їх обґрунтування звернутися з новим позовом до суду.

Виходячи з наведеного, на підставі п.4 ч.1, ч.3 ст.309 ЦПК України колегія суддів вважає, що рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Миколаївському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері у задоволенні його позову в інтересах держави в особі Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та ОСОБА_6 про скасування рішення сільської ради, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення земельної ділянки сільській раді.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: