Рішення

від 18.02.2015 по справі 910/28133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015Справа №910/28133/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кінотур» доДержавного підприємства «Національна кінематека України» простягнення 170 960,82 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Ігнатенко О.М. дов. №б/н від 11.12.2014р. від відповідача -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кінотур» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Національна кінематека України» про стягнення заборгованості за Договором №08-10-2013-1 від 08.10.2013 про надання послуг у розмірі 170 960,82 грн., з яких 147 460,10 грн. - основного боргу, 23 500,72 грн. - пені, крім того просили судові витрати у розмірі 3 419,22 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.10.2013 між сторонами було укладено Договір №08-10-2013-1 про надання послуг, на підставі якого позивач зобов'язувався за завданням відповідача надати послуги з повного мастерингу аудівізуального твору, а відповідач прийняти надані послуги та оплатити їх, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 147 460,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 порушено провадження у справі №910/28133/14 та призначено розгляд вказаної справи на 28.01.2015.

23.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 розгляд справи відкладався на 11.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/28133/14 від 19.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 розгляд справи відкладався на 18.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №б/н від 16.02.2015 на позовну заяву, відповідно до якого визнали суму основної заборгованості, у задоволенні решити вимог просили суд відмовити.

Представник позивача у судове засідання 18.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 18.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду не виконали..

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/28133/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кінотур» (далі - Виконавець, Позивач) та Державним підприємством «Національна кінематека України» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір про надання послуг №08-10-2013-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених останнім, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: повний мастеринг аудіовізуального твору, який надано Замовником, по фільму «Жива Вода» (далі - твір), що включає в себе, зокрема, але не включно, сканування фотоплівки, конвертацію відеофайлів, попередній та фінальний монтаж, створення візуальних ефектів, корекцію кольору в кінозалі змонтованого твору, виведення цифрового зображення твору на кіноплівку з виводом інтермедійного майстер-негативу, виготовлення еталонних майстер-копій для цифрової дистриб'юції та прокату у форматі DCP, за додатковою домовленістю також може здійснюватися друг (виготовлення) оптичної фонограми, проявку негативу, друк еталонної копії, позитивних копій на кіпоплівці, а Замовник зобов'язується надати необхідні відзняті матеріали твору на проявленій негативній кіноплівці або на жорсткому диску (далі - матеріали) та оплатити надані послуги.

Пунктами 1.2.-1.3. Договору сторони передбачили, що повний перелік послуг, що надаються Виконавцем щодо конкретного твору, визначаються сторонами у відповідних Додатках до цього Договору. Строк надання послуг Виконавцем встановлюється у відповідному додатку до Договору. За взаємною згодою сторні строк надання послуг за цим Договором може бути продовжений. У такому разі підписується Додаткова угода до цього Договору.

Сторони домовилися, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором Виконавцем складається Акт приймання-передачі наданих послуг в строк 5 (п'ять) робочих днів з моменту такого надання (п. 1.4. Договору).

Згідно з п.п. 3.1.-3.3. Договору вартість послуг за останнім та порядок здійснення оплати визначається відповідними Додатками до Договору. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 5 (п'яти) робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті Замовником послуг Виконавця, у разі відсутності попередньої письмової домовленості про перенесення строку оплати, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від тієї суми, яка підлягає сплаті за кожний день прострочення.

Відповідно до пунктів 2 Додатків №1-2 до Договору оплата послуг Виконавця здійснюється в строк до 15.03.2014.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано Відповідачу послуг на загальну суму 147 460,10 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств Актами передачі-приймання наданих послуг:

- №б/н від 11.02.2011 на суму 71 470,50 грн.;

- №б/н від 28.02.2014 на суму 75 989,60 грн.

Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, станом на дату звернення до суду зобов'язання з оплати наданих послуг Відповідачем не виконані, кошти не перераховані, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 147 460,10 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 3.1. Договору, пунктів 2 Додатків №1-2 до Договору оплата послуг Виконавця здійснюється в строк до 15.03.2014.

Таким чином, після спливу указаного пунктами 2 Додатків №1-2 строку оплати за надані послуги Замовник вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за надані послуги суми заборгованості у розмірі 147 460,10 грн.

Крім того, указана сума заборгованості підтверджується самим Відповідачем у своєму відзиві №б/н від 16.02.2015 на позовну заяву, відповідно до якої останній не заперечує факту наявної простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 147 460,10 грн. за надані послуги є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати за надані послуги 23 500,72 грн. - пені.

Щодо стягнення штрафних санкцій судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як згадувалося раніше, відповідно до п. 4.4. Договору у разі прострочки платежів за цим Договором винувата в простроченні сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, від суми простроченої плати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи положення пунктів 2 Додатків №1-2 до Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 та ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є першим за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 18.03.2014, а не з 15.03.2014, як на то вказує Позивач.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з 18.03.2014 по 17.09.2014 включно, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (з 15.03.2014 по 11.12.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 23 500,72 грн. за період з 15.03.2014 по 11.12.2014 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 18.03.2014 по 17.09.2014 включно і за розрахунком суду указана сума становить 14 972,25 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 8 528,47 грн. необхідно відмовити.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем підтверджений.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором про надання послуг №08-10-2013-1 від 08.10.2013 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 147 460,10 грн. - основної заборгованості та 14 972,25 грн. - пені.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна кінематека України» (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 27; код ЄДРПОУ 19485307) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кінотур» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1; код ЄДРПОУ 36556240) заборгованість у розмірі 162 432,35 грн., з яких 147 460,10 грн. - основної заборгованості, 14 972,25 грн. - пені - за Договором №08-10-2013-1 від 08.10.2013 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 248,65 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 10.03.2015.

Cуддя А.В.Яковенко