Ухвала

від 19.02.2009 по справі 5/303/07-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року                                             м.

Дніпропетровськ

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                    у складі:

головуючого судді:       

Баранник Н.П. (доповідач),

суддів:  при секретарі: 

Бишевської Н.А., Юхименка О.В., 

Красота А.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу  

  Державної податкової інспекції у Жовтневому

районі м. Запоріжжя   

на постанову

господарського суду Запорізької 

області  від 24.12.2007 року у справі №

5/303/07-АП  (категорія

статобліку 6.6.2)

за  позовом

Державної

податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя 

до    за участю третьої особи:    про

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Атікс-Буд»  

Державного реєстратора  у

Жовтневому районі              м.

Запоріжжя ОСОБА_1    визнання недійсними установчих документів,

фінансово-господарських документів, 

припинення юридичної особи, 

ВСТАНОВИЛА:

      30.08.2007р. Державна податкова інспекція

у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі по тексту позивач) звернулася до   господарського суду Запорізької   області з позовом про визнання недійсними з

дати реєстрації установчих документів, державної реєстрації, реєстрації

платника ПДВ, припинення юридичної особи Товариства з обмеженою

відповідальністю «Атікс-Буд»  (далі по

тексту відповідач), визнання недійсними всіх фінансово-господарських

документів, первинних бухгалтерських документів з дати їх складання з

реквізитами відповідача.

    Постановою господарського суду Запорізької   області від 24.12.2007р.  у справі           № 5/303/07-АП у задоволенні позову

відмовлено.

    Постанова мотивована недоведеністю та

необґрунтованістю позовних вимог.

Позивач, не погодившись із постановою суду, подав

апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить

постанову у даній справі  скасувати  та прийняти нову, якою задовольнити вимоги

позову в повному обсязі.

Позивач, відповідач 

та третя особа про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги

повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі в

судовому засіданні не направили, тому колегія суддів вважає можливим справу

розглянути  без участі представників

сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали

справи, колегія суддів вважає,                     що апеляційна скарга

задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено

матеріалами справи, 06.02.2006р. відділом реєстрації та єдиного реєстру

Запорізької міської ради Товариство                   з обмеженою відповідальністю

«Атікс-Буд» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 118).

Згідно довідки Запорізького обласного управління

статистики, відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та

організацій України (а.с. 11).

12.05.2006р. відповідачу видано свідоцтво платника

податку на додану вартість             

(а.с. 17).

Засновником ТОВ «Атікс-Буд», згідно Статуту є ОСОБА_2,

який мешкав за адресою: АДРЕСА_1.

Під час податкового розслідування щодо створення та

фінансово-господарської діяльності відповідача, яке проводилося відділом

податкової міліції у Жовтневому районі          

м. Запоріжжя, встановлено, що за зазначеною в установчих документах

адресою відповідач не знаходиться, про що складено відповідний акт (а.с. 22).

Позивачем до державного реєстратора направлено

повідомлення від 20.12.2006р.  форми №

18-ОПП  про відсутність платника податків

за місцезнаходженням (а.с. 20).

Згідно відповіді, юридичній особі - відповідачу

надіслано рекомендованим листом повідомлення про необхідність підтвердження

відомостей про юридичну особу (а.с. 21), але лист повернувся з відміткою

поштового відділення про відсутність юридичної особи                    за вказаною адресою.

Опитаний співробітниками відділу податкової міліції

ОСОБА_2 пояснив,                        

що реєстрацію юридичної особи ТОВ «Атікс-Буд» провів з метою отримання

за це грошової винагороди, при цьому займатись підприємницькою діяльністю

бажання не мав.                        До

фінансово-господарської діяльності товариства також  відношення не має, документів    не підписував.

Визнання недійсними установчих документів: Статуту,

свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного

реєстру підприємств, через порушення законодавства, допущені при створенні

юридичної особи, які не можна усунути; визнання недійсним свідоцтва платника

ПДВ з моменту його видачі; визнання недійсними всіх бухгалтерських та інших

фінансово-господарських  документів,

виданих  від імені відповідача з моменту

їх видачі та підписання і стало предметом адміністративного позову.  

В ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначено перелік документів,

що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові

документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не

передбачені частинами першою - сьомою цієї статті (ч.8 ст. 24 Закону).

В матеріалах справи міститься письмовий відгук третьої

особи - Державного реєстратора  у

Жовтневому районі м. Запоріжжя ОСОБА_1(а.с. 116-117),             в якому зазначено, що реєстрація

відповідача була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, і

порушень при цьому допущено не було. Підстави для відмови                 у державній реєстрації,

вичерпний перелік яких визначено ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», були відсутні.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб                      

та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в

результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним

особам - правонаступникам                  

у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації)

або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками)

юридичної особи                        або уповноваженим ними органом,

за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у

випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення

до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення

юридичної особи.

 Підставами для

постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано

з банкрутством юридичної особи, зокрема є: - визнання недійсним запису про

проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні

юридичної особи, які не можна усунути (ч.2 ст. 38 Закону).

  В той же час,

згідно ст.110 Цивільного Кодексу України, вимога про ліквідацію юридичної особи

з цієї підстави може бути заявлена органом, що здійснює державну реєстрацію, а

також учасником юридичної особи, але не державною податковою службою.

 Факт проведеної

реєстрації свідчить про відповідність поданих відповідачем для реєстрації  документів приписам Закону, про що вказано у

відзиві на позовну заяву.  

  Отже, саме по

собі лише пояснення громадянина ОСОБА_2 ще не доводить існування порушень

закону, допущених при створенні юридичної особи, не усвідомлення мети на дату

реєстрації, як, власне, і здійснення діяльності поза межами правової

відповідальності.  

   Відповідно до 

статті 18 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб                       та фізичних осіб -

підприємців », якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного

реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними                і можуть бути використані в

спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб           

та фізичних осіб -підприємців, яка свідчить, що у реєстрі значиться

запис про проведення реєстраційних дій відносно юридичної особи відповідача.

Крім того, на вимогу державного реєстратора відповідач підтвердив відомості про

себе і такий запис також внесено до Єдиного державного реєстру (а.с. 118-119).

Належними доказами в підтвердження посилань позивача

щодо відсутності                       у

відповідача при реєстрації мети на здійснення підприємницької діяльності, та,

відповідно, порушення вимог діючого законодавства, могли бути матеріали

кримінальної справи, порушеної за фактом злочину, передбаченого ст. 205 КК

України (фіктивне підприємництво), та вирок суду відносно ОСОБА_2.  

 Звертаючись до

суду з позовом, позивач не обґрунтував, які об'єктивні чи суб'єктивні причини

позбавляють можливості самого ОСОБА_2 вчинити дії щодо припинення (ліквідації)

юридичної особи відповідача у визначеному законом порядку.

Таким чином позовні вимоги в цій частині колегія суддів

визнає безпідставними                  та

не доведеними.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва

платника ПДВ та всіх фінансово-господарських, первинних бухгалтерських

документів з реквізитами відповідача , колегія суддів зазначає наступне.

Питання про те, яка і чи велась взагалі

фінансово-господарська діяльність відповідачем, позивачем не досліджувалось.

Належних та допустимих доказів                               в обґрунтування

таких вимог ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні суду

апеляційної інстанції позивачем також не надавалися.

Відповідно до ст.104 КАС України суб'єкт владних

повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках,

встановлених законом.

Права органів державної податкової служби передбачені

ст.11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень           

та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Державну податкову службу в

Україні» не передбачено право органів державної податкової служби звертатися до

суду з позовами про визнання недійсними свідоцтв платників податку на додану

вартість, визнання недійсними бухгалтерських документів юридичних осіб чи

фізичних осіб-підприємців.

Більш того, податковий орган наполягав на визнанні

свідоцтва платника податку               

на додану вартість з моменту реєстрації, але таке судове рішенням може

потягнути настання негативних наслідків для можливих контрагентів відповідача,

які перебували з останнім               в

договірних відносинах.

Враховуючи обставини, які були встановлені під час

розгляду даної справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої

інстанції і вважає вимоги позивача безпідставними, не доведеними  і такими, що не ґрунтуються на законі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд

першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, що мають

суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають

фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне                  та обґрунтоване рішення з

дотриманням норм матеріального та процесуального права,                 а тому підстави для його

скасування відсутні.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не

знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, і

не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за

необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову

господарського суду Запорізької області         

у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205,

206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Жовтневому районі                     м.

Запоріжжя   залишити без задоволення

.

Постанову господарського 

суду Запорізької області від 24.12.2007р.  у справі                  № 5/303/07-АП   залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту

проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого

адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

 У повному обсязі

ухвалу складено 31.07.2009р..

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

Судді:

                                    Н.А.

Бишевська

О.В. Юхименко